Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
10 травня 2012 р. № 2-а- 1595/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,
представників сторін:
позивача - Мельник О.А.,
відповідача - Черніченко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати в повному обсязі винесені спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими плагниками податків у м. Харкові податкове повідомлення-рішення №0000730841 від 14.10.2011р. про збільшення ДП "ХМЗ"ФЕД" суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість (штрафні санкції) на 101480,00грн., у тому числі за основним платежем 101479,00 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 1,00 грн.та податкове повідомлення-рішення від 14.10.2011р. № 0000720841 про зменшення ДП "ХМЗ"ФЕД" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 90481,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.
Представник Позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача проти позову заперечував, вважає його безпідставним та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 22.09.2011 р. № 599 згідно з підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 21.09.2011 р. №746, фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період лютий, березень, квітень, травень 2011р. та податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011 року по правовим відносинам з ТОВ «Інтехмаш» (код за ЄДРПОУ 37263473) та ТОВ «Укртехснаб» (код за ЄДРПОУ 31217091).
Результати перевірки оформлено актом від 03.10.2011 року № 2045/41-018/14310052 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (код за ЄДРПОУ 14310052) з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період лютий - травень 2011р. та податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. по правовим відносинам з ТОВ «Інтехмаш» (код за ЄДРПОУ 37263473) та ТОВ «Укртехснаб» (код за ЄДРПОУ 31217091).
Відповідно до акту вказаної перевірки відповідачем встановлено порушення: частини 5 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійснененим ДП «ХМЗ «ФЕД» із ТОВ «Укртехснаб» та ТОВ «Інтехмаш»; - п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755-VІ із урахуванням змін та доповнень, завищено податковій кредит на загальну суму 191960,00 грн.; у т.ч. по періодах : за лютий 2011р. на 1282,00 грн., за березень 2011р. на 90481,00 грн. за квітень 2011р. на 98989,00 грн. за травень 2011р. на 1208,00 грн. ;- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із урахуванням змін та доповнень: занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 101479,00 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2011р. на суму 100271,00 грн., травень 2011р. на суму 1208,00 грн. ;на суму 90481,00 грн.
На підставі Акту від 03.10.2011 року № 2045/41-018/14310052 СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові винесені податкові повідомлення-рішення № 0000720841 від 14 жовтня 2011 року та № 0000730841 від 14 жовтня 2012 року.
Не погодившись с вказаними податковими повідомленнями - рішеннями ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" було направлено скаргу до Державної податкової адміністрації у Харківській області від 26.10.2011 року за № 236/11/11-362 про скасування податкових повідомлень - рішень, яка рішенням від 22.11.2011 року за № 5237/10/25-103 ДПА у Харківській області була залишена задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.
За результатами розгляду повторної скарги ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" рішенням Державної податкової служби України від 05.12.2011 р. № 236/11-405, залишені без змін податкові повідомлення-рішення та рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області № 2489/10/25-103 від 09.06.2011р., а скарга ДП завод «Електроважмаш» - без задоволення.
Судом встановлено, що на підставі отриманого СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ підприємства «Модем» від 19.08.11 №3285/23-3/25019590 з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, в тому числі й з ТОВ «Укртехснаб», встановлено що протягом квітня 2011 року ТОВ «Укртехснаб» сформувало податковий кредит за рахунок ТОВ підприємства «Модем», який в свою чергу сформував податкові зобов'язання з покупцями.
Перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Укртехснаб» та ТОВ «Модем», та юридичну дефектність первинних документів навіть у випадку їх наявності та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, зроблені висновки, що ТОВ «Модем» порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Модем» у квітні 2011 року з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, в т.ч. з ТОВ «Укртехснаб» та встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.. 185 - ст.. 203 розділу 5 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями. Дані, відображені ТОВ «Модем» у декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року з контрагентами-постачальниками, контрагентами - покупцями.
Відповідач в акті перевірки робить висновок , що господарські операції з придбання ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" матеріальних цінностей у ТОВ «Укртехснаб» по ланцюгу придбання останнім матеріальних цінностей від ПП «Трідад» та від ТОВ «Модем» у період з 01.03.11. по 30.04.11р. не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, що поставки товарів за укладеними угодами не здійснювались ,що правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.
Тобто,факт визнання угод нікчемними та безпідставність складання податкових накладних контрагентом ТОВ «Укртехснаб» в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ДП «ХМЗ «ФЕД» податкового кредиту за операціями з придбання товарів від ТОВ «Укртехснаб» які фактично не відбулися.
Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові вважає, що право на податковий кредит у ДП «ХМЗ «ФЕД» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, податкові накладні, що виписані ТОВ «Укртехснаб» на користь ДП «ХМЗ «ФЕД» не є підставою для формування податкового кредиту підприємством.
На підставі чого відповідач вважає , що ДП «ХМЗ «ФЕД» завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Укртехснаб», а саме: за березень 2011 року на 90481,00 грн.; за квітень 2011 року на 97269,00 грн.
Також, відповідачем зазначено, що на підставі акту про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтехмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 року по 28.02.2011 року №1253/2200/37263473 від 10.06.2011 року та акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтехмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 19.10.2011 року по 31.01.2011 року та з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року та по податку на прибуток за 4 квартал 2010 року 1 квартал 2011 року №1427/234/37263473 від 05.07.2011 року, наданих Харківською ОДПА, не встановлено фактів передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, відсутня будь-яка інформація про наявні транспортування, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємств та зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Інтехмаш» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, про порушення ст. 203, 215, 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені по правочинах, здійснених ТОВ «Інтехмаш» з постачальниками та покупцями,
Відповідно СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові вважає, що позивачем завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Інтехмаш ": за лютий 2011 року на 1282,00 грн., за квітень 2011 року на 1720,00 грн., за травень 2011 року на 1208,00 грн.
В підтвердження реального здійснення ДП «Харківський машинобудівний завод»«ФЕД» господарських операцій з придбання матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ "Укртехснаб" та ТОВ Інтехмаш" позивачем надані до суду належним чином засвідчені копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, складського зберігання, транспортування та використання товару придбаного у вищевказаних контрагентів у власній гоподарській діяльності, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, вимог, лімітних карток, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, які були досліджені у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.
Факт реального здійснення ДП «Харківський машинобудівний завод» «ФЕД» господарських операцій з придбання матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ "Укртехснаб" та ТОВ Інтехмаш" також підтверджується і самим актом перевірки № 2045/41-018/14310052 від 03.10.2011 р. з відповідним відображенням в розділі 4 цього акту первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за кожною господарською операцією з придбання матеріальних цінностей у зазначених контрагентів.
Діючим законодавством ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Втім висновок відповідача про безтоварність спірних господарських операцій ґрунтується виключно на нікчемності договорів, якими опосередковувалися ці операції. Однак така правова оцінка обставин не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту має здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.
Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених операцій дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.
Виконання спірних господарських операцій підтверджується наявними первинними документами, які належить складати для даного виду господарських операцій (поставки товарів), а саме - накладними, податковими накладними, тощо, а також платіжними дорученнями, за якими позивач оплатив отримані товари. Податковим органом не доведено та не підтверджено документально свої міркування, не подано будь-яких доказів, які б засвідчили відсутність у постачальників фізичних, технічних та технологічних можливостей поставки товарів або недостовірність відомостей у первинних документах.
Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Податковий кодекс України. Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ слід керуватися нормами цього кодексу, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать кодуксу. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований ст.ст.185-199 ПКУ. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6. ПКУ). Так, згідно п.201.10 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А згідно п. 201.4 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця; оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Як визначено п.198.2 ПКУ 198.2. датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в ПКУ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.
ДП "ХМЗ "ФЕД" фактично здійснило зі своїми постачальниками - ТОВ «Інтехмаш» (код ЄДРПОУ 37263473) та ТОВ "Укртехснаб" (код ЄДРПОУ 31217091) господарські операції, що підтверджується відповідними вищезаначеними документами, наявними в матеріалах справи.
Встановлення наявності основних засобів та трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не входить до спеціальної компетенції податкових органів, передбачених Законом України " Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України, що призвело до порушення вимог ст. 19 Конституції України, норми яка є нормою прямої дії.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.
Крім того, ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами, визнані судом недійсними.
Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.
Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори нікчемними.
Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіркою виконання цих вимог норми процесуального закону з боку відповідача, дотримання вимог щодо обґрунтованості висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень встановлено не виконання відповідачем п.п. 1, 3-6, 9 зазначеної норми.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000730841 від 14.10.2011р. та № 0000720841 від 14.10.2011 р.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена 15 травня 2012 року.
Суддя Панов М.М.