21 травня 2012 року 2а-2072/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,
за участю:
представника позивача - Самойленка О.В.,
представник відповідача - не з'явися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Казенного заводу порошкової металургії
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Казенний завод порошкової металургії з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 23.04.2012 № 0000052201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 49561,00 грн., з яких: 49560,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 23.04.2012 № 0000062201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73572,00 грн.
В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених позивачем контрагенту у складі ціни придбаних товарів, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентом фактично не поставлялись, позивач не мав меті дійсне придбання товарів, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.
Як стверджує податковий орган, позивач не мав права на формування податкового кредиту, оскільки в нього відсутні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції, зокрема, товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару, а також сертифікати якості.
Крім того, за даними податкового органу контрагент позивача - Приватне підприємство "Будспецсервіс" не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеною угодою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання продукції мали реальний характер - поставка товарів здійснена контрагентом у повному обсязі й оплачена позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
У призначений день і час до суду з'явився представник позивача. Представник податкового органу до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи дані обставини, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача - суб'єкта владних повноважень.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Казенний завод порошкової металургії є юридичною особою, що зареєстрована 25.12.1991 Виконавчим комітетом Броварської міської ради народних депутатів Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 28.12.1991, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.12.1998.
Основним видом діяльності позивача є кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія.
У квітні 2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Будспецсервіс" за лютий 2011 року (акт перевірки від 03.04.2012 № 149/232/00186192).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:
пункту 198.3, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в березні 2011 року у сумі 123132,28 грн.;
частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 11.05.2005 № 05-7м, укладеного між позивачем та Приватним підприємством "Будспецсервіс" щодо поставки товарів (листів х/к, сталі нерж. листової, бязі, порошку олова, карбіду кремнію).
На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договором, а правочин уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, є нікчемним.
Податковий орган стверджує, що позивач не мав права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією, оскільки в нього відсутні документи, що підтверджують факт її здійснення, зокрема, товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару, а також сертифікати якості.
За результатами перевірки позивача Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 23.04.2012 № 0000052201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 49561,00 грн., з яких: 49560,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 23.04.2012 № 0000062201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73572,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також зробив спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу контрагента - Приватне підприємство "Будспецсервіс".
Під час судового розгляду встановлено, що в травні 2005 року між Приватним підприємством "Будспецсервіс" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір від 11.05.2005 № 05-7м, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти та її оплатити. Асортимент та ціна товару визначаються сторонами на підставі заявок покупця.
Відповідно до умов договору поставка товару здійснювалась на умовах DDU м. Бровари згідно з правилами Інкотермс (у редакції 2000 року).
Договором передбачено, що документами, які підтверджують поставку товару (продукції), дату поставки та кількість товару, є накладні, що виписуються постачальником.
Покупець зобов'язувався здійснювати оплату товару (продукції) шляхом безготівкового перерахування коштів в національній валюті України на рахунок продавця. Договором також передбачено можливість оплати шляхом взаємозаліку.
З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив, що видача цих документів умовами договору не передбачена. Натомість, факт поставки та передачі товару оформлювався видачею видаткових накладних на товар, складених уповноваженими представниками сторін.
Як з'ясовано судом, в силу положень правил Інкотермс 2000, поставка товару на умовах DDU - Delivered dutyunpaid (Поставка без сплати мита (...назва місця призначення)) означає, що продавець … надасть товар у розпорядження покупця в названому місці. Продавець зобов'язаний нести усі витрати та ризики, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця.
Судом установлено, що позивач одержав від Приватного підприємства "Будспецсервіс" товар (листи х/к, сталь нерж. листову, бязь, порошок олова, карбід кремнію) на загальну суму 738793.68 грн., у тому числі ПДВ - 123132,28 грн.
Загалом, на підставі заявки позивача від 18.01.2011 Приватне підприємство "Будспецсервіс" здійснило поставку одинадцяти партій товару (продукції). Факти поставок підтверджуються одинадцятьма видатковими накладними на загальну суму 738793.68 грн., у тому числі ПДВ - 123132,28 грн., складеними уповноваженими представниками постачальника та позивача.
Судом, на підставі копій внутрішніх первинних бухгалтерських документів (прибуткових ордерів, лімітних карток), також установлено факт оприбуткування поставлених товарі (продукції) на склад позивача, а також подальший відпуск зі закладу та для використання у виробництві.
Факт використання продукції у виробництві підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: затвердженими технологічними інструкціями для виробів позивача, плановими калькуляціями на одиницю виробу, а також матеріальними звітами виробничих підрозділів за лютий - липень, листопад 2011 року.
В оплату за поставлену продукцію позивача перерахував на рахунок позивача кошти у на загальну суму 194606,80 грн., у тому числі ПДВ - 32434,47 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень. Решту кредиторської заборгованості позивача перед Приватним підприємством "Будспецсервіс" погашено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог (акти від 28.02.2011, від 31.03.2011 та від 30.04.2011).
На підтвердження факту розрахунків та сплати в складі ціни отриманої продукції податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "Будспецсервіс" одинадцять податкових накладних на загальну суму 738793.68 грн., у тому числі ПДВ - 123132,28 грн.
З акта перевірки від 03.04.2012 № 149/232/00186192 убачається, що суми податку на додану вартість (123132,28 грн.), сплачені Приватному підприємству "Будспецсервіс", підтверджені податковими накладними, позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року та реєстрі отриманих податкових накладних.
Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію виробів, виготовлених з продукції, придбаної у Приватного підприємства "Будспецсервіс", на користь інших суб'єктів господарської діяльності.
З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено наступне.
Приватне підприємство "Будспецсервіс" є юридичною особою, що зареєстрована 16.07.2001 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області; статус відомостей - підтверджено; стан юридичної особи - зареєстровано.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку із формуванням ним податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту у складі ціни товару. Оскільки, на думку податкового органу, господарська операція в дійсності є безтоварною, угода є нікчемною, а формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факт поставки товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару підтверджується документально. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності поставки.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.3, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в березні 2011 року у сумі 123132,28 грн., є безпідставним, а податкові повідомлення-рішення - протиправними і підлягають скасуванню.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
З приводу позовних вимог про визнання неправомірними дій податкового органу, що виявились у прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що дана вимога не має самостійного правового значення, оскільки охоплюється вимогами позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:
від 23.04.2012 № 0000052201, згідно з яким Казенному заводу порошкової металургії збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 49561,00 грн., з яких: 49560,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 23.04.2012 № 0000062201, згідно з яким Казенному заводу порошкової металургії зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73572,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Казенного заводу порошкової металургії сплачений ним судовий збір у сумі 1231 (одна тисяча двісті тридцять дві) гривень 32 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "25" травня 2012 р.