17 травня 2012 року 2а-1793/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач або ФОП ОСОБА_1) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач або Ірпінська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ірпінської ОДПІ форми «Р»від 08.04.2011 № 0015011720, від 05.05.2011 № 0015421720 та № 0015411720.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірне застосування відповідачем розміру штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання ним податкових декларацій з податку на додану вартість, за такі періоди: за I, II, IVквартали 2009 року, за січень 2010 року, за квітень 2010 року, за червень-грудень 2010 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року, за березень 2011 року. На думку позивача, за порушення термінів подання податкової звітності у період з 01.01.2011 по 30.06.2011, відповідач зобов'язаний був застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, тобто у розмірі, не більше 1 гривні за кожне правопорушення. Оскільки при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем невірно застосовано норми закону, позивач вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Сторони у судове засідання, призначене на 17.05.2012, не з'явились. Водночас, матеріали справи містять їх заяви про здійснення подальшого розгляду справи за їх відсутності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець зареєстрований Ірпінським міським виконавчим комітетом 17.04.2002 за № 23570170000002442. Як платник податку перебуває на податковому обліку у Ірпінській ОДПІ з 19.04.2002 за № 212.
08 квітня 2011 року посадовими особами відповідачапроведено камеральну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за грудень місяць 2010 року, за результатами якої складений Акт перевіркивід 08.04.2011 № 1501/172.
У ході проведення перевірки посадовими особами Ірпінської ОДПІ встановлено порушення позивачем пункту 202.1 статті 202 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, підпункту 4.2.2 «а»пункту 4.2статті 4, підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III та підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме,несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року ( термін подання до 20.01.2011, фактично подано25.01.2011).
На підставі вказаного Акта перевірки Ірпінською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 08.04.2011 № 0015011720,відповідно до якого, з огляду на положення пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 170, 00 грн.
05 травня 2011 року посадовими особами Ірпінської ОДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість, за лютий та березень 2011 року, за результатами якої складений Акт перевірки від 05.05.2011 № 1542/172.
У ході проведення перевірки посадовими особами Ірпінської ОДПІ встановлено порушення позивачем пункту 202.1 статті 202 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні ним податкових декларації з податку на додану вартість за лютий та за березень 2011 року ( терміни подання, відповідно, до 21.03.2011 та до 20.04.2011).
На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 05.05.2011 № 0015421720, відповідно до якого, з огляду на положення пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2040, 00 грн. (1020,00 грн. х 2).
05 травня 2011 року посадовими особами Ірпінської ОДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за I, II, IV квартали 2009 року, за січень 2010 року, за квітень 2010 року, за червень-листопад 2010 року, за січень 2011 року, за результатами якої складений Акт перевірки від 05.05.2011№ 1541/172.
У ході проведення перевірки посадовими особами Ірпінської ОДПІ встановлено порушення позивачем пункту 202.1 статті 202 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, підпункту 4.2.2 «а»пункту 4.2статті 4, підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III та підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що виявилось у неподанні позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість заI, II, IV квартали 2009 року, за січень 2010 року, за квітень 2010 року, за червень-листопад 2010 року, за січень 2011 року у терміни встановлені податковим законодавством (термін подання, відповідно, до 11.04.2009, 10.08.2009, 09.02.2010, 22.02.2010, 20.05.2010, 20.07.2010, 20.08.2010, 20.09.2010, 20.10.2010, 22.11.2010, 20.12.2010, 21.02.2011).
На підставі вказаного Акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 05.05.2011 № 0015411720, відповідно до якого, з огляду на положення пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2040, 00 грн. (170,00 грн. х 12).
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач визнає факт порушення ним строків подання податкової звітності з податку на додану вартість.Таким чином, у частині наявності даних правопорушень позивач рішення податкового органу не оспорює.
Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
З урахуванням відсутності у суду підстав до сумніву щодо достовірності цих обставин, а також добровільності їх визнання, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено граничні строки подання податкової звітності з податку на додану вартість у періодах, що перевірялися.
Щодо твердження позивача про неправомірність оскаржуваних рішень відповідача з огляду на безпідставність застосування штрафних санкцій у розмірах, що перевищують розміри, передбачені нормами Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Граничні терміни подання податкової звітності до 31.12.2011 були встановлені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III, чинного на момент вчинення частини правопорушень.
Відповідно до вказаного підпункту, податкові декларації подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, у разі, якщо звітний період - місяць; протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, у разі, якщо звітний період - квартал.
З огляду на обставини справи та факт визнання позивачем порушення податкового законодавства, судом встановлено наявність порушення позивачем термінів подання податкових декларацій за період, що підлягав перевірці.
У ході розгляду справи судом встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли внаслідок існуючої неоднозначності у трактуванні порядку та розміру застосування штрафних санкцій з 01.01.2011 за порушення податкового законодавства, вчиненого у період до 31.12.2010, а також застосування штрафних санкцій у розмірі 1 гривня за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу).
Зокрема, статтею 123 Податкового кодексу України встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.
При вирішенні питання про застосування передбачених статтею 123 та іншими нормами Податкового кодексу України штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, які вчинені до 1 січня 2011 року, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, суд виходить з такого.
До 6 серпня 2011 року, Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених платниками податків до 1 січня 2011 року.
Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.
У період з 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року - до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, суд застосовує загальні норми Конституції України та Податкового кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, визначається із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, визначаються на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
При цьому, суд ураховує, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
А відтак, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.
Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.
Виходячи з викладеного, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, можуть бути застосовані як до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, так і після цієї дати (6 серпня 2011 року) лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення позивачем граничних строків подання податкової звітності відбувалося у 2009, 2010 та 2011 роках, тобто у період, що припадав як на період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (надалі-Закон України від 21.12.2000 № 2181-III) так і у період дії Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III, чинного на момент вчинення частини правопорушення, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
За нормами Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків) платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170, 00 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення -1020, 00 грн.
Оскільки податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, визначалось як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, і в новому законодавчому акті ця сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент її застосування.
Щодо розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані за правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, суд зазначає таке.
Як зазначає відповідач у наданих запереченнях, з 06.06.2011 набули чинності зміни, внесені до підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, який був доповнений пунктом 11, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій. У зв'язку з чим, відповідач вважає що при здійсненні розрахунку штрафних (фінансових) санкцій ним правомірно не було застосовано норми пункту 7 цього підрозділу.
Разом з цим, судом встановлено, що і проведення перевірок позивача і акти перевірок про порушення позивачем приписів податкового законодавства були здійснені та, відповідно, складені у квітні та травні 2011 року, тобто до набрання чинності змін, що були внесені до підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України
Суд звертає увагу на ту обставину, що фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011 році, та вчинені до 1 січня 2011 року. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Однак, застосування зворотної дії відповідних норм Податкового кодексу можливе лише з того моменту, з якого набрала чинність норма, що передбачає надання нормативному припису зворотної дії. У даному випадку пункт 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України набув чинності 6 серпня 2011 року. Тому, саме із зазначеної дати може бути застосовано передбачену цією нормою зворотну дію Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за правопорушення, виявлені як у 2011 році так і до 1 січня 2011 року.
Оскільки пункт 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, набув чинності з 6 серпня 2011 року, суд дійшов висновку, що передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання ним чинності.
Водночас, якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності Податковим кодексом України, відбулося до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням такого.
До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення, які були вчинені у 2009-2010 роках у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому, до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.
Так само не підлягають застосуванню більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом, оскільки застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.
Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.
Разом з цим, починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.
Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 № 2198/11/13-11.
Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що як вбачається із змісту пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Тобто, законодавець чітко і безальтернативно встановив, що при застосуванні штрафних санкцій за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року необхідно враховувати норми пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, відповідно до якого штрафні санкції застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Як встановлено судом, порушення податкового законодавства позивачем полягало у не поданні та несвоєчасному поданні ним податкових декларацій з податку на додану вартість у 2010 році та у період з 01.01.2011 по 30.06.2011 і виявлені також у даний період.
До набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалася Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III.
Статтею 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III було визначено підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства. Зокрема, підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III було визначено, що у разі, коли платник не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством він сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
У свою чергу, відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170,00 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Тобто, як вбачається із наведених вище норм права обидві ці норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді неподання в установлені строки податкової декларації. Відповідно, склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III та нині чинною нормою Податкового кодексу України, у цьому разі збігаються.
Отже, немає перешкод для застосування з 1 січня 2011 року приписів статті 120 Податкового кодексу України для визначення відповідальності платника податків за неподання податкової декларації, яке мало місце до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючим органом після 1 січня 2011 року.
Водночас, при визначенні розміру штрафних санкцій за розглядуване податкове правопорушення слід ураховувати таке.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Визначення «порушення податкового законодавства»у Податковому кодексі України не наведено, однак є визначення «податкового правопорушення». Згідно пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Аналізуючи положення глави 11 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що будь-яке порушення норм Кодексу є податковим правопорушенням, яке в свою чергу є синонімом «порушення податкового законодавства».
Отже, порушуючи терміни подання податкових декларацій, платники податків порушують податкове законодавство і до них повинні бути застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
Податковий кодекс не робить будь-яких обмежень, порівнянь та ототожнень стосовно порушень податкового законодавства. Для нього існує лише одне визначення податкового правопорушення.
Таким чином, якщо порушення термінів подання податкової звітності мало місце у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, було виявлено також у зазначений період, то відповідно до норм пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за кожне неподання звітності до платника податків повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 гривня за кожен з таких фактів.
З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 08.04.2011 № 0015011720, відповідно до якого з огляду на положення пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 170, 00 грн., підлягає частковому скасуванню у розмірі 169, 00 грн., оскільки відповідач повинен був застосувати до позивача фінансові санкції за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень місяць 2010 року (термін подання 20 січня 2011 року), що виявлене податковим органом у квітні 2011 року, у розмірі 1, 00 грн.
Податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 05.05.2011 № 0015421720, відповідно до якого з огляду на положення пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 2040,00 грн. підлягає частковому скасуванню у розмірі 2038, 00 грн., оскільки відповідач повинен був застосувати до позивача штраф за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2011 року та за березень 2011 року, що виявлене податковим органом у травні 2011 року у розмірі по 1, 00 грн. за кожне правопорушення.
Податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 05.05.2011 № 0015411720, відповідно до якого до позивача застосовано штраф за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 2040,00 грн. (170,00 грн. х12) підлягає частковому скасуванню у розмірі 169, 00 грн. оскільки відповідач повинен був застосувати до позивача штрафні (фінансові) санкції за неподання податкових декларації по податку на додану вартість, які виявлені податковим органом у травні 2011 року:
-у розмірі 170, 00 грн. - за I квартал 2009 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за II квартал 2009 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за IV квартал 2009 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за січень 2010 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за квітень 2010 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за червень 2010 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за липень 2010 року ;
-у розмірі 170, 00 грн. - за серпень 2010 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за вересень 2010 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за жовтень 2010 року;
-у розмірі 170, 00 грн. - за листопад 2010 року;
-у розмірі 1, 00 грн. - за січень 2011 року.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
Однак, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм податкового законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статями 69-72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 08.04.2011 № 0015011720 у розмірі 169, 00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.05.2011 № 0015421720 у розмірі 2038, 00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.05.2011 № 0015411720 у розмірі 169, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 травня 2012 р.