Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
15 травня 2012 р. № 2-а- 1283/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,
представників сторін:
позивача - Захарова В.В.,
відповідача - Гіль А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 13.01.2012 року № 000030848 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 53635,00 грн.
Представник Позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача проти позову заперечував, вважає його безпідставним та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.
Судом встановлено, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма «Посад» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ фірмою «Сат Імпекс» за період березень-травень 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 30.12.2011 року № 2346/48-021/21229267 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Посад» (код ЄДРПОУ 21229267) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ фірмою «Сат Імпекс» (код ЄДРПОУ 32564148) за період березень-травень 2011 року, в якому зафіксовані порушення встановлені відповідачем: п.198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ фірма «Посад» зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню товару у ТОВ фірми «Сат Імпекс» код ЄДРПОУ 32564148 у березні-травні 2011 року у сумі 53635,00 грн.
На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.01.2012 року № 000030848.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в акті перевірки позивача на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення посилається лише на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Сат Імпекс», відповідно до якого: "Встановлено порушення ТОВ Фірма «Сат Імпекс» ч. 5, ст.. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані па реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Фірма «Сат Імпекс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуг) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.. 662, 655 та 656 ЦК України.
Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у лютому, березні, квітні, травні 2011 р., які підпадають під визначення ст. 134 р. ІІІ Податкового кодексу України.
Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) ) у лютому, березні, квітні, травні 2011 р., які підпадають під визначення ст. 185 р. V Податкового кодексу України.
Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ Фірма «Сат Імпекс» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.
Працівниками управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва, було здійснено вихід на юридичну та фактичну адресу ТОВ Фірма «Сат Імпекс» в результаті чого встановлено, що ТОВ Фірма «Сат Імпекс» та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням підприємства, про що складено акт про відсутність ТОВ Фірма «Сат Імпекс» за місцем знаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 09.06.2011 р.».
Суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Втім висновок відповідача про безтоварність спірних господарських операцій ґрунтується виключно на нікчемності договорів, якими опосередковувалися ці операції. Однак така правова оцінка обставин не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту має здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.
Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених операцій дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.
Виконання спірних господарських операцій (поставка Товару за Договором поставки обладнання № 03/11 від 03.11.2010 р. між Позивачем та ТОВ Фірма «Сат Імпекс») підтверджується наявними первинними документами, які належить складати для даного виду господарських операцій (поставки товарів), а саме - видатковими накладними, податковими накладними, тощо, а також платіжними дорученнями, за якими позивач оплатив отримані товари. Крім того, виконання даних господарських операцій підтверджується подорожними листами (транспортуваня товару) та інвентарними картками основних засобів (облік), актами вводу в експлуатацію основних засобів (використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку). Податковим органом не доведено та не підтверджено документально свої міркування, не подано будь-яких доказів, які б засвідчили відсутність у постачальників фізичних, технічних та технологічних можливостей поставки товарів або недостовірність відомостей у первинних документах.
Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Податковий кодекс України. Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ слід керуватися нормами цього кодексу, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать кодексу. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований ст.ст.185-199 ПКУ. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6. ПКУ). Так, згідно п.201.10 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А згідно п. 201.4 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця; оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Як визначено п.198.2 ПКУ 198.2. датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в ПКУ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.
Суд зазначає, що позивачем дотримано приписів чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договору, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.
Так, суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочин між позивачем та його контрагентом був укладений у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9).
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Вивчивши зміст акту перевірки, суд зазначає, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 13.01.2012 року № 000030848.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .
У повному обсязі постанова виготовлена 18 травня 2012 року.
Суддя Панов М.М.