21 травня 2012 року 2а-1714/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі
до третя особаВідділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції Відкрите акціонерне товариство «Автомобіліст»
провизнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
Управління Пенсійного Фонду України у Іванківському районі Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції, за участю третьої особи, Відкритого акціонерного товариства «Автомобіліст», про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції несвоєчасно та не повно вчиняються дії щодо примусового стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Автомобіліст»заборгованості зі сплати страхових внесків згідно виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом по справі № 2а-6444/09/1070. Так, на думку позивача, відповідач протиправно не виконує вказане рішення суду, заходи, передбачені чинним законодавством щодо примусового виконання не вживає, у зв'язку з чим, позивач вважає, що такі дії (бездіяльність) відповідача є незаконними.
Представник позивача у судове засідання 21.05.2012 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності (а.с.75).
Відповідач надав заперечення суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що державним виконавцем проведено усі необхідні дії щодо примусового виконання рішення суду у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, відповідач зазначив, що державним виконавцем накладено арешт на рахунки у банківських установах боржника, надіслані вимоги, здійснюється розшук належного боржнику рухомого та нерухомого майна, до Іванівського районного суду Київської області направлено подання про тимчасове обмеження права виїзду за кордон керівника підприємства-боржника. У зв'язку з цим, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача у судове засідання 21.05.2012 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача (а.с.74).
Представник третьої особи у судове засідання 21.05.2012 не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення представника третьої особи своєчасно та належним чином про дату, місце та час проведення судового засідання.
Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2010 року позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом 05.02.2010 у справі № 2а-6444/09/1070 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Автомобіліст»на користь Управління Пенсійного фонду у Іванківському районі Київської області заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5500, 00 грн.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції від 10.02.2010 відкрито виконавче провадження ВП № 17277313 та надано боржнику строк до 17.02.2010 для добровільного виконання рішення суду.
17 лютого 2010 року Відділом державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № 17277313 до зведеного виконавчого провадження ВП № 17465159.
03 листопада 2010 року Відділом державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції прийнято постанову, згідно з якою оголошено розшук майна, що належить ВАТ «Автомобіліст», а саме -транспортні засоби.
Дану постанову було направлено на виконання до Іванківського МРЕВ ДАІ та УДАІ ГУ МВС України в Київській області.
09 листопада 2010 року Відділом державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з оголошенням розшуку транспортних засобів боржника.
Як вбачається із заперечень на позовну заяву, відповідач пояснив, що згідно облікової картки на зведене виконавче провадження № 17465159 у 2011 році у провадженні Відділу державної виконавчої служби Іванівського районного управління юстиції на виконанні перебувало 10 виконавчих документів про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Автомобіліст»грошових коштів у розмірі 225663,10 грн.
У зв'язку з тим, що майно боржника, розшук якого здійснювався ОВС не виявлено протягом року з дня оголошення його в розшук, а саме з 03.11.2010, Відділом державної виконавчої служби Іванівського районного управління юстиції 20.12.2011 прийнято постанову ВП № 17277313, згідно з якою позивачеві повернуто виконавчий лист, виданий Київським окружним адміністративним судом 05.02.2010 по справі № 2а-6444/09/1070.
16 січня 2012 року позивач повторно звернувся до Відділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом 05.01.2010 у справі № 2а-6444/09/1070.
Керуючись приписами Наказу Міністерства юстиції від 26.12.2011 № 3593/5, постанови Правління Пенсійного фонду України від 26.12.2011 № 39-1 та пункту 13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного Фонду України відповідачем прийнято постанову від 18.01.2012 ВП № 30686988, згідно з якою позивачеві відмолено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа у зв'язку з ненаданням позивачем при повторному зверненні додаткової інформації щодо виявленого у боржника майна.
31 січня 2012 року Управління Пенсійного фонду у Іванківському районі Київської області повторно звернулось до відповідача із заявою від 31.01.2012 № 481/03 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом 11.11.2009 у справі № 2а-6444/09/1070, в якій повідомило про те, що територія ВАТ «Автомобіліст»здається в оренду. На вказаній території розміщено -мийку для автомобілів, прийом металобрухту, автомагазин, автозаправку, баню, проводиться експертна оцінка транспортних засобів. У зв'язку з цим позивач вважав, що боржник отримує орендну плату.
На підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Іванівського районного управління юстиції прийнято постанову від 07.02.2012 ВП № 31054138 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Згідно вказаної постанови, державним виконавцем розглянуто надану позивачем інформацію про майно боржника та встановлено, що відповідно до відповіді Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»за ВАТ «Автомобіліст»в базі даних АС ДЗК земельні ділянки не зареєстровані; згідно договору купівлі-продажу від 10.04.2006 ВАТ «Автомобіліст»передало, а ТОВ «Укренерготеплоізоляція»прийняв у власність цілісний майновий комплекс з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою -Київська область, смт. Іванків, вул. І. Проскури, буд. 86.
Таким чином, державний виконавець встановив відсутність у боржника нерухомого майна, що перебуває у його власності чи на інших правах та, як наслідок, неможливість отримання підприємством орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2012 року, позивач в черговий раз звернувся до відповідача із заявою від 24.02.2012 № 885/07 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом у справі № 2а-6444/09/1070.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції від 24.02.2012 ВП № 31054138 відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк до 02.03.2012 для добровільного виконання рішення.
Як вбачається із змісту позовної заяви, а також пояснень позивача станом на день подання адміністративного позову заборгованість з ВАТ «Автомобіліст»залишається не стягнутою та становить 5500, 00 грн.
Вважаючи, що відповідачем не вчинено необхідних дій для погашення боргу ВАТ «Автомобіліст», позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження»(далі -Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі від 21.04.1999 №606-XIV, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом від 21.04.1999 № 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вищезазначеного Закону та інших законів України, а також рішеннями, що відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV підлягають примусовому виконанню.
Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (частина перша статті 5 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV).
Частиною другою статті 7 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV визначено, що для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Підстави для відкриття виконавчого провадження наведені у статті 19 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV. Так, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Відповідно до статті 25 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
В силу положень статті 52 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 52 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV).
Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях ( частина третя статті 65 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV).
Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Тобто, як вбачається із наведених вище норм права, у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має, зокрема, право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Разом з цим, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту ( стаття 57 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV).
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно (частина 1 статті 66).
Як вбачається із наданих відповідачем до заперечень на позовну заяву документів, під час вчинення виконавчих дій щодо стягнення із вказаного підприємства заборгованості, державний виконавець звертався до Комунального підприємства БТІ Києво-Святошинського району Київської області із запитом від 19.01.2012 № 161/8-12 та від 17.02.2010 № 223/6-09 про надання інформації щодо наявності у ВАТ «Автомобіліст»нерухомого майна. Так, у відповідь на вказані запити відповідачеві листами від 01.02.2010 № 28 та від 05.03.2012 № 51 повідомлено про те, що право власності на нерухоме майно за даним підприємством не зареєстроване.
Листом Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»від 25.02.2010 № 2-1/729 відповідачеві надано інформацію, що у базі даних АС ДЗК (по Київській області) відомості про наявність земельних ділянок у ВАТ «Автомобіліст»відсутні.
Крім цього, відповідачем надано суду копію листа Іванківської інспекції Держтехнагляду від 10.02.2010 про відсутність зареєстрованої за ВАТ «Автомобіліст»техніки.
Відповідачем також надано суду листи ВДАІ Іваніківського РВ (з обслуговуванням Іванківського та Поліського районів) ГУ МВС України в Київській області від 22.03.2011 та від 06.12.2011 № 769 про те, що особовий склад ВДАІ орієнтований на розшук та затримання транспортних засобів боржника ВАТ «Автомобіліст».
Як вбачається із копії Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого і нерухомого майна № 26164990 та № 26167019, Відділом виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції внесено постанови про арешт рухомого та нерухомого майна від 10.02.2010 № 17277553, термін дії яких становить до 10.02.2015.
Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем вчинено усі передбачені приписами Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження»дії, а також вжито заходи щодо примусового стягнення з боржника заборгованості за виконавчим листом, виданим Київським окружним адміністративним у справі № 2а-6444/09/1070.
Щодо тверджень позивача відносно того, що 01.08.2011 між ТОВ «Укренерготеплоізоляція»та приватним підприємцем укладено договір оренди відповідно до розділу 12 якого орендодавцем є ВАТ «Автомобіліст», а тому ВАТ «Автомобіліст»отримує орендну плату, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наданої відповідачем копії договору купівлі-продажу від 10.04.2006, укладеного між ВАТ «Автомобіліст»та ТОВ «Укренерготеплоізоляція», боржником відчужено цілісний майновий комплекс з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою -Київська область, смт. Іванків, вул. І. Проскури, буд. 86.
Тобто, власником цілісного майнового комплексу за адресою - Київська область, смт. Іванків, вул. І. Проскури, буд. 86 є ТОВ «Укренерготеплоізоляція», а не ВАТ «Автомобіліст».
Крім того, твердження позивача відносно того, що ВАТ «Автомобіліст»отримує орендну плату не підтверджено позивачем жодними доказами та відповідно до преамбули зазначеного договору орендодавцем приміщень є ТОВ «Укренерготеплоізоляція». Суду не надано на огляд оригіналу вказаного договору. Разом з цим, його ксерокопія містить суттєві протиріччя між собою його умов та відсутня хронологія в істотних умовах. У зв'язку з цим, з огляду на положення статей 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України даний договір не є належним доказом у даній справі, оскільки не містить інформації щодо предмету доказування.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
В силу положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.
Разом з цим, докази подані позивачем, а саме наявність ксерокопії договору, укладеного між ТОВ «Укренерготеплоізоляція»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (а.с.23), що підтверджує факт отримання боржником грошових коштів, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження їх на його користь відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.