Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/5058/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грищенко Є.І
при секретарі Головачова М.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Чебаненко Є.О.
від відповідача - Гайфутдінова О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 2507076,08 грн.
Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 2507076,08 грн. Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечено працевлаштування інвалідів у 2011 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому на нього покладений обов'язок нарахувати та сплатити фінансово - господарські санкції в розумінні ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тому ПАТ «Харцизький трубний завод» нараховані адміністративно - господарські санкції в розмірі 2503321,08 грн., які у добровільному порядку не сплачені. У зв'язку із порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення в сумі 3755,00 грн. Загальна сума позову становить 2507076,08 грн. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача вищезазначену суму.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, свою позицію мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві. У судовому засіданні просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні надав суду заперечення , в обґрунтування яких посилався на те, що у відповідності до норм діючого законодавства України та з урахуванням рекомендацій Президії Вищого адміністративного Суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 по працевлаштуванню інвалідів у 2011 році відповідачем були прийняті та виконані усі необхідні заходи по працевлаштуванню інвалідів, а саме створені робочі місця, розроблені та введені в дії посадові інструкції, протягом 2011 року до Харцизького міського центру зайнятості населення направлялися звіти по формі № 3 - ПН. Крім того зазначив, що до Управління праці та соціального захисту населення в м. Харцизьку та у міську спілку інвалідів «Іскра» в м. Харцизьку направлялися листи з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив.
Публічне акціонерне товариство «Харцизький трубний завод» - є юридичною особою (ЄДРПОУ 00191135), зареєстрований Виконавчим комітетом Харцизької міської ради Донецької області, знаходиться за юридичною адресою: 86703, м. Харцизьк, вул. Патона, 9.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ПАТ «Харцизький трубний завод» за 2011 рік, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 2937 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 65 (а.с. 7), сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування становить 2503321,08 грн. (а.с. 9), нарахована пеня 3755,00 грн. (а.с. 9).
ПАТ «Харцизький трубний завод», упродовж 2011 року, щомісяця, направляло до Харцизського міського центру зайнятості населення звіти по формі № 3-ПН про наявність вакансій на підприємстві.
Листами № 4-15/105-75 від 20.01.2011 р., № 4-15/464-255 від 05.04.2011р., № 4-18/943-467 від 05.07.2011р., № 4-18/1452-729 від 06.10.2011р. ПАТ «Харцизький трубний завод» повідомляло Управління праці та соціального захисту населення в м. Харцизьку про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Листами № 4-18/1412-712 від 03.10.2011р., № 4-18/1413-713 від 03.10.2011р., № 4-18/1414-714 від 03.10.2011р., № 4-18/1415-715 від 03.10.2011р., № 4-18/1416-716 від 03.10.2011р. відповідачем було повідомлено колишніх працівників - інвалідів ПАТ «Харцизький трубний завод» про наявність вакантних місць на заводі для працевлаштування інвалідів.
Листами № 4-15/237-113 від 15.02.2011р., № 4-18/945-460 від 05.07.2011р., № 4-18/1440-721 від 04.10.2011р. позивач повідомляв міську спілку інвалідів «Іскра» в м. Харцизьку про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до наказів ОД № 8 від 18.01.2011р., ОД № 31 від 02.02.2011р., ОД № 91 від 14.03.2011р., ОД № 220 від 01.06.2011р. на ПАТ «Харцизький трубний завод» створено 74 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні інвалідів до підприємства, щодо працевлаштування та при направлені інвалідів міським центром зайнятості, здійснювалось ознайомлення їх з переліком вільних робочих місць і вакантних посад, з письмовим оформленням їхньої відмови від працевлаштування по запропонованим вакансіям, що підтверджується листами від 08.02.2011р., від 28.02.2011р., від 09.03.2011р., від 11.03.2011р., від 20.03.2011р., від 12.05.2011р., від 04.10.20011р. від 21.10.2011р. від 03.11.2011р. від 23.11.2011р. від 12.12.2012р.
Проаналізувавши матеріали справи суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень, суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.
Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, абзацем першим якої встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Наряду з викладеним, згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Як свідчать матеріали справи, відповідач надавав звіти про наявність вакансій для інвалідів протягом 2011 року (копіі наявні у матеріалах справи).
Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій до центру зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділення Фонду надана в повному обсязі, виділені робочі місця та є бажання товариства працевлаштувати інвалідів. Відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, не є підставою для застосування до нього фінансово - господарських санкцій.
Крім зазначеного, суд враховує наступне.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд вважає, позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ «Харцизький трубний завод» про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 2 507 076,08 грн. - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частину проголошено у судовому засіданні 16 травня 2012 року у присутності представників сторін.
Постанова в повному обсязі виготовлена 21 травня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Грищенко Є.І.