Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"25" квітня 2012 р. Справа № 2а-15804/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,
за участю: представника позивача - Нестерової К.М.,
представника відповідача (Нововодолазької МДПІ Харківської обл. ДПС) - Хільченко В.Є.,
представника відповідача (ГУ ДКС України у Харківській області) - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, -
Позивач, приватне акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.11.2011 року N0000941600;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Харківській області на користь приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13508,00грн. за податковою декларацією приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» з податку на додану вартість за серпень 2011 року шляхом безспірного списання коштів Державного бюджету та зарахування їх на будь-який поточний рахунок приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» (місцезнаходження: вул. Піщана, буд.№2, с.Новоселівка, Нововодолазький район, Харківська обл., Україна, 63209; ідентифікаційний код ЄДРІІОУ 30773938).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих поясненнях.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення - рішення підприємству позивача зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13508,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2011 року, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 131,00 грн.
Позивач із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.
У поданих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні представник відповідача - Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області - проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні суд розглянув питання про заміну відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області.
Ухвалою суду від 27.03.2012 по справі замінено відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області.
Ухвалою суду замінено відповідача - Нововодолазьку міжрайонну державну податкову інспекцію у Харківській області - його правонаступником - Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.
Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надсилав.
Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи зазначене, суд розглянув справу за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області ДПС, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 17.08.2000р. за № 1467120000000035 та взятий на податковий облік в Нововодолазькій МДПІ в Харківській області 07.09.2000р. за № 521.
У періоді, за який проводилась перевірка, позивач є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 08.09.2000р. № 27959987, виданого Нововодолазькою МДПІ в Харківській області. У зв'язку із зміною назви підприємства видане нове свідоцтво платника ПДВ з 03.06.2011.
05 травня 2011 року позивач змінив своє найменування з «Закрите акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» на «Приватне акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат», внаслідок чого видано нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та внесено запис 05.05.2011р. за номером 14671050012000135 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Згідно довідки АА № 423321 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є добування піску та гравію (14.21.0), добування глини та каоліну (14.22.0), виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини (26.40.0), будівництво будівель (45.21.1), оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2), інші види оптової торгівлі (51.90.0).
На підставі направлень №355 та №356 від 12.10.2011 р., фахівцями Нововодолазької МДПІ, згідно п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п.п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальнігй комбінат», код за ЄДРПОУ - 30773938 (далі ПАТ «Новоселівський ГЗК») з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року, заявленої до відшкодування на поточний рахунок.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 07.11.2011р. № 1996/07-0-12/30773938, згідно висновків якого встановлено порушення приписів п.187.1, ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного заниження податкового зобов'язання на суму 675 грн., в т.ч. за липень 2011р. на суму 675 грн. та завищення податкового кредиту на суму 12833 грн., в т.ч. за липень 2011р. на суму 12833 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 13508 грн., в т.ч. за серпень 2011р. на 13508,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000941600 від 17.11.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 13508,00 грн., за податковою декларацією за серпень 2011 року.
У відповідності до п. п. 41.1.1. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-1V, із змінами та доповненнями, (далі - ПК України), контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем з АТ «Ветропак Гостомельський склозавод» укладено договір № 152 від 10.12.2010р на поставку піску кварцового (т. 1 а.с. 135-140).
В липні 2011р. позивач реалізував АТ «Ветропак Гостомельський склозавод» товарів на загальну суму 790209,04 грн. (за даними перевірки 790212 грн.), у т.ч. ПДВ 131702 грн., що підтверджується: заявками на відвантаження піску у липні № 354 та 355 від 06.06.11р.; рахунками-фактурами від 02.07.11;03.07.11; 06.07.11; 10.07.11; 14.07.11; 16.07.11; 20.07.11; 22.07.11; 23.07.11; 24.07.11; 27.07.11;31.07.11; податковими накладними за липень 2011р.№ 14 від 02.07.11; №16 від 03.07.11; №50 від 06.07.11; №82 від 10.07.11; №83 від 10.07.11; №142 від 14.07.11; №161 від 16.07.11; №193 від 20.07.11; №216 від 22.07.11; №223 ід 23.07.11; № 224 від 24.07.11; № 257 від 27.07.11; № 275 від 31.07.11; платіжними дорученнями № 5178 від 26.08.11р. та № 478 від 29.08.11р. та випискою по рахунку з 01.08.11 по 19.08.11, які підтверджують оплату поставленого товару (т. 1 а.с. 141-175).
В ході проведення перевірки за результатами опрацювання податкових періодів липня - серпня 2011 року встановлена розбіжність у податковій звітності Позивача (заниження податкового зобов'язання) на суму 675 грн., в результаті реалізації піску кварцового АТ «Ветропак» Гостомельський склозавод», а саме за податковою накладною № 275 від 31.07.2011р. на загальну суму 63488 грн., в т.ч. ПДВ 10581 грн.
Фахівцями відповідача в ході дослідження первинних документів та податкової звітності : декларації з ПДВ за липень та додатку № 5 до неї, було встановлено, що підприємство позивача реалізувало пісок кварцовий контрагенту АТ «Ветропак» Гостомельський склозавод» на загальну суму 790209,04 грн. в тому числі ПДВ 131702 грн., в той час як АТ «Ветропак» Гостомельський склозавод», згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за липень 2011 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» задекларував податковий кредит по придбаному піску кварцовому від підприємства позивача на суму 794262 грн., в т.ч. ПДВ 132377 грн.
Вищезазначене порушення знайшло своє відображення в Акті перевірки від 07.11.2011р. № 1996/07-0-12/30773938, у якому відповідачем зазначено, що ПрАТ «Новоселівський ГЗК» порушені вимоги п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Позивачем зазначається, що згідно рахунку-фактури ГК-0001709 від 27.07.2011р. до платіжної вимоги ПАТ «Ветропак Гостомельський склозавод» за договором №152 від 10.12.10р. (поставка піску кварцового) сплатило позивачу ПАТ «Новоселівський ГЗК» 69493,08 грн. (вкл. ПДВ 20% 11582,18грн). В рахунку-фактурі вірно зазначена ціна без ПДВ - 123,90 грн. кількість товару - 341,00 т.
Під час розгляду справи судом встановлено, що при заповненні податкової накладної № 257 від 27.07.2011р. була зроблена помилка у позначені ціни постачання товару -133,80 грн. без ПДВ, кількість товару -341,00 т. Загальна сума з ПДВ вказана - 73544,16 грн. Дана податкова накладна була видана ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод».
На час складання акту перевірки позивачем не подавалися уточнюючі розрахунки до податкової декларації з ПДВ за липень 2011р. у бік збільшення податкових зобов'язань, у зв'язку з чим відповідач у акті перевірки встановив, що підприємством позивача занижено суму податкових зобов'язань в розмірі 675 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту на 675 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на 675 грн.
Таким чином, позивачем не повідомлено про існування обставин, які спростовували б висновки перевіряючих, зроблені під час перевірки, щодо порушення підприємством вимог п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим виникло заниження податкових зобов'язань у сумі 675 грн.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Перевіркою щодо правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено, що в порушення п.198.1 п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року, підприємством позивача до складу податкового кредиту у липні 2011 року було віднесено операцію з придбання, а саме: до розділу ІІ «Податковий кредит» додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкових декларацій з ПДВ за липень 2011 року включено обсяги придбання та суми податку на додану вартість по ТОВ «Промбуд-монтажінвест». До складу податкового кредиту включена податкова накладна, виписана ТОВ «Промбуд-монтажінвест» на загальну суму придбання послуг по зборці бункера 64167 грн., в т.ч. ПДВ - 12833 грн. (т. 1 а.с. 54).
Роблячи зазначений висновок, відповідач виходив з відсутності у позивача права на відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Промбуд-монтажінвест», а саме включення до складу податкового кредиту 2011 року суми ПДВ з вартості виконаних робіт ТОВ «Промбуд-монтажінвест» внаслідок того, що ПАТ Новоселівський ГЗК не надано товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ (т. 1 а.с. 58; стор. 23 акту перевірки).
Судом встановлено, що 11.07.2011р. між ПАТ «Новоселівський ГЗК» та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» був укладений договір, згідно якого ТОВ «Промбуд-монтажінвест» прийняв на себе зобов'язання по зборці та монтажу технологічних бункерів Б1, Б2 за адресою: Нововодолажський район, вул.Піщана, 2 (т. 1 а.с. 77-82). Вартість робіт, визначена договором, складала 145179,79 грн. в т.ч. ПДВ 24196,63 грн. Фактично вартість робіт склала - 145170,53 грн., в т.ч. ПДВ 24195,09 грн., що підтверджено кошторисом, відповідно до якого виконувалися роботи.
Крім того, позивачем була проведена попередня підготовка до будування бункерів, господарча необхідність яких підтверджується відповідними документами: витягом з проекту модернізації технологічної лінії; звітом про проведення технічного огляду конструкцій щодо встановлення бункерів, зроблені ТОВ «Спецтехстрой» (т. 1 а.с. 179-207).
Збірка та монтаж технологічних бункерів Б1, Б2 були виконані у вересні 2011р, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011р. та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011р. Всі будівельні роботи здійснювались виключно з матеріалів підрядника - ТОВ «Промбуд-монтажінвест».
ПАТ «Новоселівський ГЗК» здійснив оплату вартості виконаних робіт у повному обсязі у сумі - 145170,53 грн. в т.ч. ПДВ 24195,09 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за серпень та вересень 2011р., а також платіжними дорученнями № 547 від 20.07.2011р. на суму 77 000, 00 грн.; № 670 від 26.08.2011р. на суму 34 079,30 грн., № 740 від 16.09.2011р. на суму 34 091,23 грн. (т. 1 а.с. 176-178).
Технологічні бункери Б1,Б2 були введені в експлуатацію, що підтверджується актом вводу до експлуатації проміжних бункерів у кількості 2 одиниць для рівномірного подання піску на сушильні 5арабани. Зазначені бункери були прийняти на баланс підприємства, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.09.11р.
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію договору № 2011.07/11 від 11.07.2011р., який викладено у формі єдиного письмового документу, скріплено підписами та печатками сторін. Також до суду надано копії всіх інших документів, з яких судом може бути встановлене дійсне виконання робіт послуг за договором; копії платіжних доручень про перерахування коштів в рахунок оплати робіт за договором.
Відповідно до п.198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання вищезазначеної угоди позивача із ТОВ «Промбуд-монтажінвест», контрагент позивача пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, мав ідентифікаційний код, знаходився на обліку як платник податків (зборів) в податкових органах (т. 1 а.с. 212, т. 2 а.с. 9-15).
В акті перевірки зазначається, що ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова складено акт від 07.10.2011р. №62/23-02-09/36987611 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року (т. 1 а.с. 54; а.с.119-123). На підставі зазначеної інформації відповідачем робиться висновок, що усі господарські операції купівлі-продажу ТОВ «Промбуд-монтажінвест» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Зазначені операції ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та контрагентів не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Податковим органом зазначається, що у ТОВ «Промбуд-монтажінвест» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-покупцями в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2275.
У зв'язку з вищевикладеним відповідачем робиться висновок, що наслідком діяльності контрагента позивача - ТОВ «Промбуд-монтажінвест» є включно формування податкових зобов'язань для формування податкового кредиту контрагентів, тобто і у підприємства позивача.
Суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стосовно наданого до суду відповідачем акту про неможливість проведення зустрічної перевірки від 07.10.2011р. № 62/23-02-09/36987611 та висновку № 25/26-42 від 04.10.2011р. про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Промбуд-монтажінвест» суд зазначає наступне.
Вищезазначений акт безпосередньо стосується відносин ТОВ «Промбуд-монтажінвест» із ТОВ «Техноспецмаркетинг» та не має відношення до суті спору. На момент укладення спірного договору та виписування податкових накладних ТОВ «Промбуд-монтажінвест» було зареєстровано у встановленому законодавцем порядку як платника податку на додану вартість (копія свідоцтва про реєстрацію в матеріалах справи). Також ТОВ «Промбуд-можнтажінвест» мало ліцензію щодо проведення будівельних робіт (копія в матеріалах справи).
Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.
При огляді акту перевірки вбачається, що жодного посилання на первинні документі, або на відмову в наданні таких первинних документів немає.
Сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит контрагента (покупця, отримувача послуг) і суму бюджетного відшкодування. Так само наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника ПДВ (яким є позивач) на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум ПДВ до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.
Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та необхідні приміщення, обладнання, в тому числі транспортне, для виконання укладеної угоди не можна взяти до уваги, оскільки податковим органом не доведено, що угоди з позивачем можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів та обладнання контрагентів. Крім того, незнаходження контрагента за юридичною адресою не може саме по собі бути підставою вважати нікчемним укладений між позивачем та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» правочин.
В зв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджуються матеріалами справи.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та реалізації спірної угоди дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента ТОВ «Промбуд-монтажінвест» належним чином оформлені документи, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту. Надані роботи оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено.
Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від контрагента належним чином оформлених документів відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому контрагенту у складі ціни придбання.
Наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (договору, актів, розрахункових документів) посадовими особами, які проводили перевірку, не заперечувалась.
Також відповідач не мав жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, до належності складання (оформлення) первинних документів за зазначеним вище правочином.
Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених підприємством позивача з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» у період, за який здійснювалась перевірка, суд виходить з наступного.
Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Договір між позивачем та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, безтоварність) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, такий правочин може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до порушення прав позивача.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, відсутні.
Реальність господарських операцій ПАТ «Новоселівський ГЗК» з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсним, відповідно до ст. 215 ЦК України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Акт перевірки від 07.11.2011р. № 1996/07-0-12/30773938 ґрунтується лише на припущеннях перевіряючих податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між підприємством позивача з ТОВ «Промбуд-монтажінвест», його позиція про те, що зазначений правочин суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання його таким. А відсутність у перевіряючого на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними.
Оскільки висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість ПАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» за серпень 2011 року без дотримання вимог п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акті про неможливість проведення зустрічної звірки, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення підприємством позивача податкового правопорушення.
При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Щодо розрахунку відповідачем штрафних санкцій суд також вважає за необхідне зазначити наступне. Податковим повідомленням-рішенням №0000941600 від 17.11.2011р. ПрАТ «Новоселівський ГЗК» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 13508,00 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 10131,00 грн.
Згідно пояснень відповідача штрафна санкція застосована відповідно до п. 123.1 ст.123 ПК України з урахуванням п.7 підрозділу 10 розділу 123 ПК України в розмірі 75% від суми неправомірно заявленої до бюджетного відшкодування ( 13508 х 75% =10131).
При цьому відповідачем зазначено, що до платника податків вже застосовувались штрафні санкції (з урахуванням п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень), а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000081600 від 14.06.2011р.; податкове повідомлення-рішення № 0000091600 від 06.10.2011р.
Суд зазначає, що пунктом 123.1 ст.123 ПК України (в редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин,) передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, застосування штрафної санкції в розмірі 75% не відповідає чинному законодавству, оскільки відповідачем застосовано приписи п.123.1 ст.123 ПК України не в тій редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, щодо твердження представника відповідача, що до платника податків вже застосовувались штрафні санкції (з урахуванням п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень), а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000081600 від 14.06.2011р.; податкове повідомлення-рішення № 0000091600 від 06.10.2011р., суд зазначає наступне.
Представник позивача повідомив, що вказані податкові повідомлення-рішення скасовані в судовому порядку: податкове повідомлення-рішення № 0000081600 від 14.06.2011р. - постановою Харківського окружного адміністративного суду 29.11.2011р. (справа № 2а-8951/11/2070), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 06.03.2012р.;
податкове повідомлення-рішення № 0000091600 від 06.10.2011р. - постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. (справа № 2а-13873/11/2070), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 27.03.2012р.
З огляду на скасування в судовому порядку повідомлень-рішень, які були підставою для повторності, за завищення суми бюджетного відшкодування на 675грн. до позивача підлягають застосуванню штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25% завищеної суми бюджетного відшкодування, що становить 168,75грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000941600 від 17.11.2011 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12833грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9962,25грн., є протиправним, а позовні вимоги позивача про його скасування в цій частині та стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 12833грн. підлягають задоволенню.
В той же час суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.11.2011 року N0000941600 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 675грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 168,75грн., а також щодо стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 675грн. за податковою декларацією приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»з податку на додану вартість за серпень 2011 року.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.11.2011 року N0000941600 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12833грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9962,25грн.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»(ідент. код 30773938; вул.Піщана, 2, с. Новоселівка, Нововодолазький район, Харківська область,63209) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12833грн. за податковою декларацією приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»з податку на додану вартість за серпень 2011 року.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в іншій частині, а саме: у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.11.2011 року N0000941600 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 675грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 168,75грн., а також у стягненні з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 675грн. за податковою декларацією приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»з податку на додану вартість за серпень 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»(ідент. код 30773938; вул.Піщана, 2, с. Новоселівка, Нововодолазький район, Харківська область,63209) витрати зі сплати судового збору в сумі 81,66грн. (вісімдесят одна грн. 66коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 27 квітня 2012 року.
Суддя Р.В. Мельников