Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"16" травня 2012 р. № 2а- 3452/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Беззубко А.О.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність №02-07/272 від 01.02.2012р.),
за участі представника відповідача -ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.02.2012р.),
представника третьої особи - ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (довіреність № 675 від 08.05.2012 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3, Прокуратура Київського району м.Харкова, Окружна державна комісія територіального виборчого округу №171 про звільнення заставленого майна з-під арешту,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнених вимог , скасувати постанову про арешт майна боржника від 20.12.2012 року в частині арешту заставленого автомобіля марки ЗАЗ ТF 698 К реєстраційний номер НОМЕР_3 2011 року випуску ; зобов"язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби ХМУ юстиції зняти арешт з легкового автомобіля марки ЗАЗ ТF 698 К реєстраційний номер НОМЕР_3 2011 р.в. ; судові витрати присудити на користь позивача з Державного бюджету України в порядку ч. 1 ст. 94 КАСУ.
В обґрунтування позову зазначивши, що відповідачем неправомірно винесено постанову про арешт всього майна боржника від 20.12.2012 року, оскільки автомобіль марки ЗАЗ ТF 698 К реєстраційний номер НОМЕР_3 2011 р.в. знаходиться у заставі позивача відповідно до договору від 01.12.11р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов .
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на доводи та обставини, викладені у письмовому запереченні .
Представник третьої особи - ОСОБА_3, у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування позивача та просив суд задовольнити позов.
Треті особи - Прокуратура Київського району м.Харкова та Окружна державна комісія територіального виборчого округу №171 , які залучені ухвалою суду від 10.05.2012 року , у судове засідання не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Зважаючи на те, що треті особи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, суд протокольно ухвалив розглядати справу за відсутності зазначених осіб.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01 грудня 2011 р. між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 840А110111201001, за умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 47 900 грн. строком до 30 листопада 2016 року для придбання (здійснення розрахунку) автомобілю марки ЗАЗ ТF 698 К реєстраційний номер НОМЕР_3 2011 року випуску, зеленого кольору, легковий седан - В.
01 грудня 2011р. між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір застави транспортного засобу №840А110111201001-ЗАСТ, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі .
Вищезазначеним договором застави передбачено, що заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 840А110111201001, передав у заставу , а заставодержатель прийняв в порядку і на умовах, визначених в договорі застави, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності, а саме автомобіль ЗАЗ ТF 698 К реєстраційний номер НОМЕР_3 2011 року випуску, зеленого кольору, дегковий седан - В, придбаний за договором купівлі -продажу № 412341-342/2 від 01 грудня 2011 р..
Згідно п. 1.2 Договору застави, загальна вартість предмету застави за згодою сторін становить 59897, 60 грн.
Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 01 грудня 2011 р., були внесені відомості про заборону відчуження автомобіля марки ЗАЗ ТF 698 К реєстраційний номер НОМЕР_3 2011 року випуску на підставі договору застави транспортного засобу №840А110111201001-ЗАСТ.
03 березня 2012 р. позивачем був отриманий лист - повідомлення клієнта фізичної особи ОСОБА_3 про те, що 20.12.2011 року в ході проведення виконавчого провадження № 30442394, відкритого на виконання наказу Господарського суду Харківської області №5023/4695/11 від 25.10.2011 року накладено арешт на майно боржника, в тому числі і на автомобіль марки ЗАЗ ТF 698 К реєстраційний номер НОМЕР_3 2011 року випуску, який знаходиться в заставі у позивача.
03.03.2012 року позивачем направлено до відповідача заяву про звільнення заставного майна з - під арешту та 12.03.2012 року отримано відмову від відповідача ( лист від 05.03.2012 року).
Зазначеним лисом від 05.03.2012 року повідомлено позивача, що ним накладено арешт від 20.12.2011 року на заставне майна та звернення на нього стягнення для задоволення стягувачів , які не є заставодержателями , та повідомлено, що відповідачем дотримано порядок накладення арешту майна боржника у відповідності до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" та повідомлено, що позивач в разі не згоди може звернутись з позовом до суду про зняття арешту з заставленого майна.
У судовому засіданні встановлено, що державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ 20 грудня 2011 р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, на підставі наказу Господарського суду від 25.10.2011 року по справі № 5023/4695/11 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь Окружної державної комісії територіального виборчого округу №171 102777 грн. збитків та 10541,60 грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судом також встановлено, що відповідачем було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошено заборони на його відчуження, а саме про арешт всього майна ОСОБА_3 та заборону його відчуження.
Таким чином, 20 грудня 2011р. на все майно ОСОБА_3 накладено арешт в межах зазначеної вище суми .
На теперішній час, як повідомлено позивачем, кредитні зобов'язання клієнту банку ОСОБА_3 у повному обсязі не виконано, кредит надано строком до 30 листопада 2016 року. За ОСОБА_3 станом на 14 травня 2012 р. обліковується заборгованість за Кредитним договором у розмірі 45 505,01 грн. та заборгованість по відсоткам 2 748, 05 грн., що загальною сумою боргу складає 48253,06 грн. (а.с. 8).
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження"звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Судом встановлено, що державним виконавцем листом від 05.03.2012 року повідомлено позивача про накладення на все майно ОСОБА_3 арешту та роз"яснено йому право на звернення до суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
У судовому засіданні встановлено, що право застави позивача виникло пізніше рішення суду про стягнення з ОСОБА_3, а саме: договір застави укладено 01.12.2011 року, а наказ Господарського суду видано 25.10.2011 року.
Також судом встановлено, що оціночна вартість майна - предмета застави перевищує розмір заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем, що підтверджується наданим листом - розрахунком позивача станом на 14.03.2012 року та зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: вартість предмета договору застави становить 59 897, 60 грн. у той час, як заборгованість боржника перед банком становить 49 960, 61 грн., що перевищує розмір заборгованості. Доказів на противагу цьому позивачем не надано та судом у ході судових засідань не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обгрнутовані та не підлягають задоволенню, оскільки в діях відповідача не виявлено судом протиправних дій під час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.12.2011 року .
Судові витрати з відповідача не стягуються у відповідності до ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3, Прокуратура Київського району м.Харкова, Окружна державна комісія територіального виборчого округу №171 про звільнення заставленого майна з-під арешту -відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2012 року.
Суддя Шляхова О.М.