Справа № 2а/1770/912/2012
21 травня 2012 року 12год. 55хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Сидоренко Микола Петрович,
відповідача: представник Ратовський Андрій Дмитрович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Дочірнього підприємство Рівненське спеціалізоване управління № 39 Публічного акціонерного товариства "Центростальконструкція"
до Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області
про визнання необґрунтованим припису № 17-02-025/0003-0003 від 16.02. 2012 року , -
Дочірнє підприємство Рівненське спеціалізоване управління № 39 Публічного акціонерного товариства "Центростальконструкція" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області про визнання необґрунтованими висновків акту перевірки № 17-02-025/0003 від 16.02. 2012 року про допущені порушення вимог ст.ст. 84, 97, 115, 116 КЗпП України з боку керівника підприємства Бондарчука Віктора Леонтійовича, а також визнання необґрунтованим припису № 17-02-025/0003-0003 від 16.02. 2012 року та протоколу № 17-02-025/0002 від 16.02. 2012 року про адміністративне правопорушення вимог ст. 84 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року було відмовлено Дочірньому підприємству Рівненське спеціалізоване управління № 39 Публічного акціонерного товариства "Центростальконструкція" у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області в частині позовних вимог щодо визнання необґрунтованими висновків Акту перевірки № 17-02-025/0003 від 16.02. 2012 року про допущення порушення вимог ст.ст. 84, 97, 115, 116 КЗпП України з боку керівника підприємства Бондарчука Віктора Леонідовича та визнання необґрунтованим протоколу № 17-02-025/0002 від 16.02. 2012 року про адміністративне правопорушення вимог ст. 84 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки не враховано обставин зазначених в поясненнях керівника про відсутність будівельної готовності на об'єктах, пов'язаної з непоставкою металоконструкцій замовником і важкими погодними умовами зими, відсутність замовлень на виконання робіт. Хоча в акті відображено про те, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12. 2011 року було задоволено подання ДПІ у м. Рівне про стягнення з підприємства податкового боргу в розмірі 542407,76 грн., однак не зазначено про те, що з 29.12. 2011 року рахунки підприємства фактично заблоковані стягувачем і усі кошти скеровуються банком на покриття заборгованості. За таких обставин керівництво підприємства позбавлено можливості виконати припис про усунення порушень вимог ст.ст. 97, 115, 116 КЗпП України і у діях керівника підприємства відсутня вина у порушенні зазначених норм Закону. Необґрунтованим є припис та протокол № 17-02-025/0002 про адміністративне правопорушення від 16.02. 2012 року щодо безпідставного надання відпустки без збереження заробітної плати більше як 15 календарних днів на рік працівникам зазначеним у протоколі. Як зазначено в протоколі, саме ця обставина стала підставою для притягнення до адміністративної відповідальності керівника підприємства за ч. 1 ст. 41 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП в діях керівника підприємства відсутній склад адміністративного проступку. Такі відпустки були надані працівникам за заявами останніх.
Представник позивача у судовому засіданні, з мотивів викладених у позовній заяві, позов підтримав та зазначив, що неможливість виконання припису відповідача також зумовлена арештом рахунків та майна підприємства відповідно до постанов державних виконавців відділу державної виконавчої служби. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача позов заперечив, вказав, що позивач не зазначив чим порушено його права, свободи чи інтереси, а посадові особи відповідача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
16 лютого 2012 року головним державним інспектором праці Крот Оксаною Леонідівною на підставі виконання службових обов'язків була проведена первинна перевірка додержання законодавства про працю у ДП Рівненського СУ "Стальконструкція - 39" ПАТ "Центрстальконструкція" за зверненням працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 За наслідками перевірки було складено Акт № 17-02-025/0003 від 16 лютого 2012 року, у якому зафіксовано порушення вимог п. 1 ст. 115, ст. 116, ст. 97 та ст. 84 КЗпП України (а.с. 20-22).
Враховуючи порушення, виявлені під час перевірки, головний державний інспектор праці Крот Оксана Леонідівна керуючись підпунктом 3 пункту 6 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю винесла припис про усунення виявлених порушень від 16.02. 2012 року № 17-02-025/0003-0003. Крім того, в даному приписі зазначено, що у строк до 16 березня 2012 року позивачу необхідно письмово інформувати державного інспектора праці про вжиті заходи щодо його виконання за адресою: 33028, м. Рівне, вул. Словацького, буд. 1 (а.с. 23).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01. 2003 р. N 50 (далі - Положення) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Держнаглядпраці є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінпраці.
Основними завданнями Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом:
- здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці);
- надання працівникам і роботодавцям рекомендацій та пропозицій з питань застосування законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно із пп. 3) п. 6 Положення посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право давати посадовим особам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший зазначений у приписі строк.
Як вбачається з матеріалів справи у ході перевірки Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління № 39 Публічного акціонерного товариства "Центростальконструкція" головним державним інспектором праці було виявлено ряд порушень законодавства України про працю. Наявність даних порушень КЗпП України на підприємстві позивача підтверджено представником позивача у судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи наявність порушень законодавства України про працю, головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області було надано припис про усунення виявлених порушень від 16.02. 2012 року № 17-02-025/0003-0003 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Твердження позивача щодо наявності постанов про арешт коштів та майна Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління № 39 Публічного акціонерного товариства "Центростальконструкція", а також відсутність будівельної готовності на об'єктах, пов'язаної з непоставкою металоконструкцій замовником та важкими погодними умовами зими, відсутність замовлень на виконання робіт є об'єктивними обставинами щодо неможливості виконання наданого припису, однак дані обставини не спростовують його обґрунтованість та підстави подання.
В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, у ході судового засідання позивач не довів суду обґрунтованості позовних вимог, а відповідач підтвердив правомірність своїх дій.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єктами владних повноважень не надано суду жодного доказу щодо понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати із позивача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління № 39 Публічного акціонерного товариства "Центростальконструкція" до Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області про визнання необґрунтованим припису № 17-02-025/0003-0003 від 16.02.2012 року відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зозуля Д. П.
Постанова складена в повному обсязі 22.05.12р.