11 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1546/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
при секретарі - Пехоті М.О.,
за участю:
представника позивача - Смольник С.С.
представника відповідача - Мирошніченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віктон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
20 березня 2012 року Приватне підприємство "Віктон" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки під час проведення перевірки не було доведено незаконність угод укладених між підприємством та ТОВ "Крилвінкварц". Крім того, право позивача на податковий кредит з ПДВ не залежить від факту сплати ПДВ постачальниками товарів (послуг). Стверджував, що податкові накладні виписані контрагентами відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме занижено податковий кредит на суму 78 156,43 грн. Крім того, контрагент позивача ТОВ "Крилвінкварц" відсутні за місцезнаходженням.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Приватне підприємство "Віктон" зареєстровано 07.04.2004 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 19.03.2004 року зроблено запис № 1 585 120 0000 005550 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100297175 від 11.08.2010 року.
В період з 12.12.2011 року по 13.12.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Віктон" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Крилвінкварц" за період вересень 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит № 44545/10 від 16.11.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 13.12.2011 року № 8443/23-308/32860636, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 78 156,00 грн.
За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0011672301/3678 від 28.12.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 97 625,00 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 78 156,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 539,00 грн.).
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПС у Полтавській області.
За результатами розгляду скарги позивача ДПС у Полтавській області прийнято рішення від 03.03.2012 року № 468/10/10-215, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Судом встановлено, що 01.05.2011 року між ТОВ "Крилвінкварц" (постачальник) та ПП "Віктон" (покупець) укладено договір поставки № 3. Відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити автозапчастини та будівельні матеріали на умовах, визначених даним договором. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії визначається виходячи із замовлення покупця і вказується у рахунку та накладній, які є невід'ємною частиною даного договору, які надає постачальник на кожну партію товару.
Слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Крилвінкварц" з поставки автозапчастин та будівельних матеріалів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні № 22 від 14.09.2011 року, № 30 від 16.09.2011 року; № 32 від 20.09.2011 року, № 40 від 30.09.2011 року, видаткові накладні № 1-0000101 від 14.09.2011 року, № 1-0000102 від 16.09.2011 року; № 1-0000103 від 20.09.2011 року, № 1-0000104 від 30.09.2011 року, рахунки-фактури № 1-22/69 від 14.09.2011 року, № 1-22/70 від 16.09.2011 року, № 1-22/71 від 20.09.2011 року, № 1-22/72 від 30.09.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що придбаний у ТОВ "Крилвінкварц" щебінь з кар'єрів не вивозився, а в подальшому був реалізовано контрагентам позивача, якими і здійснено його вивіз, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.
На підтвердження оплати за придбані автозапчастини та будівельні матеріали суду надано платіжні доручення № 49 від 08.09.2011 року, № 25 від 12.09.2011 року, № 50 від 19.09.2011 року, № 120 від 19.10.2011 року, № 146 від 27.10.2011 року, № 14 від 15.11.2011 року, № 17 від 16.11.2011 року та № 11 від 22.11.2011 року.
Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договору поставки № 3 ТОВ "Крилвінкварц" був відсутній за місцезнаходженням.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі.
В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0011672301/3678 від 28.12.2011 року.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавської області № 0011672301/3678 від 28.12.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Віктон" витрати зі сплати судового збору в сумі 977 грн. 00 копійок
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 16 травня 2012 року.
Суддя С.С. Бойко