10 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2158/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
при секретарі - Ємець Я.М.,
за участю:
представника позивача - Візір О.В.,
представника відповідача - Сєрков Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
17 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю"Українське зерно" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000032308 від 24.01.2012 року, яким ТОВ "Українське зерно" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 812 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань взаємовідносин із ТОВ "Самара-Агро Плюс" за травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 05.01.2012 року № 27/23-6/30044094 (надалі по тексту - Акт). Перевіркою встановлені та зафіксовані в Акті порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, ст. 198 та ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього (податкового) звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками травня 2011 року на суму 113 812 грн. та відповідно до цього завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2011 року на суму 113 812 грн. На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000032308 від 24.01.2012 року, яким ТОВ "Українське зерно" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 812 грн.
Позивач вказує, що дане податкове повідомлення - рішення винесене з порушенням чинного законодавства, на підставі суб'єктивних припущень податкового органу та неповного дослідження відповідних бухгалтерських та податкових документів. Таке твердження ТОВ "Українське зерно" обґрунтовує тим, що його взаємовідносини з ТОВ "Самара -Агро Плюс" підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства, що є достатніми підставами для включення сум ПДВ за даними господарськими операціями до складу податкового кредиту. У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання товарів від ТОВ "Самара-Агро Плюс", їх оплату та використання в господарській діяльності ТОВ "Українське зерно". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ТОВ "Українське зерно" та зазначеним контрагентом, обидві сторони правочину були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників ПДВ та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі документів, виданих ТОВ "Самара-Агро Плюс", яке, як на думку відповідача, має ознаки фіктивності. Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на предмет фіктивності свого контрагента.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Надав пояснення, у якому конкретизував суть фінансово-господарських операцій підприємства з посиланням на конкретні докази їх легальності та реальності.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Стверджував, що ДПІ у м. Полтаві правомірно та на підставі закону зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 812 грн., задекларованого ТОВ "Українське зерно" , з підстав формування його за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, придбаного в ТОВ "Самара-Агро Плюс". Податковий орган зазначав, що у контрагента позивача, ТОВ "Самара-Агро Плюс", відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби. Заперечував правомірність включення сум, сплачених за відповідною угодою, до складу податкового кредиту. Вказував, що ТОВ "Самара-Агро Плюс" мало взаємовідносини з ТОВ "Нові Системи", яке відсутнє за місцезнаходженням та у якого відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності в силу відсутності основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, діяльність якого носить фіктивний характер і пов'язана з наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку із цим, на думку відповідача, укладені ТОВ "Самара-Агро Плюс" договори не несуть ніяких правових наслідків, є нікчемними та суперечать інтересам держави. Тому позивачем неправомірно завищено залишок від'ємного значення попереднього (податкового) звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками травня 2011 року на суму 113 812 грн. та відповідно до цього завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2011 року на суму 113 812 грн., оскільки вищезазначені обставини впливають на умови формування податкового кредиту. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким ТОВ "Українське зерно" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 812 грн., є обґрунтованим та прийнятим на підставі закону.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 липня 1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи -30044094. (а.с. 82).
Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві 15.07.1998 року за № 4028.
ДПІ у м. Полтаві в період з 22.12.2011 року по 28.12.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Самара-Агро Плюс" за травень 2011 року.
За результатами даної перевірки ДПІ у м. Полтаві складений акт від 05.01.2012 року № 27/23-6/30044094, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ТОВ "Українське зерно" вимог пункту 44.1 статті 44, статті 198 та статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього (податкового) звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками травня 2011 року на суму 113 812 грн. та відповідно до цього завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2011 року на суму 113 812 грн. (а.с. 10-40).
У зв'язку зі встановленням в ході проведеної перевірки порушень вимог податкового законодавства ДПІ у м. Полтаві було винесене податкове повідомлення-рішення №0000032308 від 24.01.2012 року, яким ТОВ "Українське зерно" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 812 грн. (а.с.9).
Вказане податкове повідомлення-рішення за результатами адміністративного оскарження залишено без змін, а скаргу без задоволення.
З вимогою про визнання нечинним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві №0000032308 від 24.01.2012 року та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість, а відповідно -протиправність, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив зі встановленого, як на його думку, порушення платником пункту 44.1 статті 44, статті 198 та статі 201 Податкового Кодексу України.
Суд не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, чинного на час існування відповідних правовідносин.
Норми, про порушення яких позивачем стверджував податковий орган, викладені в законі наступним чином.
Відповідно до змісту пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 198 Податкового кодексу України внормовано правила формування податкового кредиту платником ПДВ:
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлені правила виписки та отримання, обліку податкових накладних.
Згідно змісту Акту та пояснень представника відповідача, висновки податкового органу про порушення платником податків зазначених норм ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські взаємовідносини між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Самара-Агро Плюс", від операцій з яким позивач формував податковий кредит за перевіряємий період.
В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Самара-Агро Плюс" мало взаємовідносини з ТОВ ТД "Нові Системи", стосовно якого актом позапланової невиїзної перевірки №1649/23-3/32804346 від 07.07.2011 року встановлено відсутність його за місцезнаходженням, зазначено про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності в силу відсутності основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, встановлено, що діяльність його носить фіктивний характер і пов'язана з наданням податкової вигоди третім особам та суперечить інтересам держави.
Суд критично оцінює такі твердження податкового органу, й зокрема стосовно того, що вищевикладені обставини впливають на умови формування позивачем податкового кредиту у травні 2011 року від операцій з ТОВ Самара-Агро Плюс". При цьому суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в листі №742/1113-11 від 02.06.2011 року, де зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов"язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів законодавства.
Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення платником податку при проведенні операцій з ТОВ "Самара-Агро Плюс" норм податкового та цивільного законодавства в частині непідтвердженості їх товарності та реальності відповідними первинними бухгалтерськими і податковими документами.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).
Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.
Судом встановлено, що між ТОВ "Українське зерно" (покупець) та ТОВ "Самара-Агро Плюс" (постачальник) було укладено договори поставки:
- від 28.01.2011 року № 2801, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця висівки пшеничні, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором;
- від 08.02.2011 року № 80211з, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором. (а.с. 41-45).
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог та реальності проведених операцій позивачем суду було надано документи. Зокрема, отримання товару оформлено згідно чинного законодавства, а саме видатковими та податковими накладними. На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "Самара-Агро Плюс" товару надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та конкретизацію видів товару, який перевозився.
З огляду на викладене, суд приймає до уваги твердження позивача про реальність та товарність господарських операцій позивача зі вказаним контрагентом, що є однією з умов для формування ТОВ "Українське зерно" податкового кредиту від їх здійснення.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Так, в ході судового розгляду справи представниками позивача надано пояснення стосовно використання купленого у ТОВ "Самара-Агро Плюс" товару у своїй господарській діяльності. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплений товар був використаний у господарській діяльності шляхом виготовлення похідної продукції на підставі договору підряду № 30/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції, укладеного з ТОВ "Агро Ком". Виконання цього договору підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийняття-передачі за травень та червень 2011 року. (а.с. 140-152).
Отже, враховуючи наявність у позивача документів, які достовірно засвідчують фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів, товарно-транспортні накладні, які свідчать про фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки, докази подальшого використання товару ТОВ "Українське зерно" у своїй господарській діяльності, суд дійшов висновку про підтвердження реальності проведення господарських операцій, які були об'єктом оподаткування ПДВ.
Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у ТОВ "Самара- Агро Плюс" необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди устаткування та автотранспорту, використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.
З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ТОВ "Українське зерно" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товару від ТОВ "Самара-Агро Плюс" та подальше використання в господарській діяльності позивача оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність зменшення ДПІ у м. Полтаві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 812 грн. та, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0000032308 від 24 січня 2012 року.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому податкове повідомлення - рішення №№0000032308 від 24 січня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0000032308 від 24 січня 2012 року визнати протиправним та скасувати.
Повернути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Українське зерно" судовий збір у сумі 1 138,12 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2012 року.
Суддя І.С. Шевяков