ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
07 травня 2012 р. № 2а-13551/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючої -судді Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,
за участю:
прокурора Манюк М.Р., згідно посвідчення,
представника позивача ОСОБА_1, згідно довіреності,
представника відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" до Львівської обласної державної адміністрації, на стороні якої в інтересах держави до участі у справу вступив Львівський міжрайонний транспортний прокурор, про скасування розпорядження частково, -
позивач, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" (надалі -ДП "МА "Львів") звернувся до суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації (надалі -ЛОДА) про скасування п.п. 4.2 п. 4 розпорядження голови ЛОДА № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року, який визначає обов'язок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до законодавства.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському та лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом. Таким чином, оскільки розпорядження голови ЛОДА № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року, яким ДП "МА "Львів" передано земельні ділянки у постійне користування, не містить умов щодо вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, вимога щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є протиправною. Також позивач зазначає про те, що обов'язок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва згідно оскаржуваного п.п. 4.2 п. 4 розпорядження № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року покладено на фізичну особу -генерального директора ОСОБА_3, який на момент подання позову до суду вже не перебуває з підприємством в трудових відносинах. Дана умова розпорядження також є протиправною, оскільки обов'язок щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва може бути реалізований в двомісячний термін особою, після затвердження у встановленому порядку проекту відведення їй земельної ділянки, відповідно до Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню. Враховуючи наведене, а також той факт, що земельні ділянки надавались в постійне користування ДП "МА "Львів", а не генеральному директору ОСОБА_3, п.п. 4.2 п. 4 розпорядження голови ЛОДА № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року підлягає скасуванню.
23.12.2011 року у справу на стороні відповідача ЛОДА в інтересах держави вступив Львівський міжрайонний транспортний прокурор.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням додаткових пояснень від 03.02.2012 року. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у запереченні від 27.12.2011 року, суть якого зводиться до наступного. Втрати земель сільськогосподарського виробництва внаслідок вилучення їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським використанням, підлягають відшкодуванню на підставі ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України. Відшкодування втрат здійснюється незалежно від того, у якій власності перебувають зазначенні угіддя, оскільки рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва та вибувають з господарського обігу. Відшкодування здійснюється громадянами та юридичними особами, яким надаються чи продаються сільськогосподарські та лісові угіддя. Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997 року. Оскільки розпорядженням голови ЛОДА № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року ДП "МА "Львів" під будівництво продовження частини штучної злітно-посадкової смуги при реконструкції аеродрому було передано у постійне користування землі загальною площею 16,9613 га, з них -0,1682 га дороги, 16,6944 га ріллі, 0,0050 га сінокосів, 0,0937 га пасовищ - на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, відповідач зобов'язаний забезпечити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. В зв'язку з наведеним в задоволенні позову просив відмовити.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, аналогічних підставам відповідача. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, головою ЛОДА 09.02.2010 року було видано розпорядження № 84/0/5-10, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ДП "МА "Львів" під будівництво продовження частини штучної злітно-посадкової смуги при реконструкції аеродрому загальною площею 16,9613 га, з них -0,1682 га дороги, 16,6944 га ріллі, 0,0050 га сінокосів, 0,0937 га пасовищ - на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області. При цьому земельні ділянки сільськогосподарського призначенні були переведені в категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення.
Пунктом 3 згаданого розпорядження ДП "МА "Львів" було передано в постійне користування земельні ділянки із земель промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення загальною площею 16,9613 га, з них - 0,1682 га дороги, 16,6944 га ріллі, 0,0050 га сінокосів, 0,0937 га пасовищ - на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області під будівництво продовження частини штучної злітно-посадкової смуги при реконструкції аеродрому. А оскаржуваним п.п. 4.2 п. 4 на генерального директора ДП "МА "Львів" покладено обов'язок забезпечити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до законодавства.
Факт отримання ДП "МА "Львів" земельних ділянок загальною площею 16,9613 га у постійне користування підтверджується наявними в матеріалах справи копіями державних актів на право постійного користування серії ЯЯ № 180203, серії ЯЯ № 180201, серії ЯЯ № 180200, серії ЯЯ № 180202, виданих Пустомитівською райдержадміністрацією Львівської області 06.09.2010 року.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, з наступними змінами та доповненнями, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 ст. 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок вилучення та викупу земельних ділянок регулюється статтями 146, 149 Земельного кодексу України.
Так, ст. 146 Земельного кодексу України встановлено, що викуп земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Судом не беруться до уваги твердження представника позивача про те, що обов'язок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва покладений на ДП "МА "Львів" протиправно, оскільки.
Як вже було зазначено вище, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Під час розгляду справи судом встановлено, що головою ЛОДА, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 948-р від 21.04.2010 року, було видано розпорядження № 1214/0/5-10 від 25.10.2010 року про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності садових ділянок, що знаходяться у приватній власності з метою передачі таких ділянок ДП "МА "Львів" у постійне користування з видачею відповідного державного акта, для будівництва та реконструкції Львівського аеропорту згідно реконструкції аеродрому.
Аналогічне розпорядження було прийнято головою ЛОДА 27.07.2009 року за № 716/0/5-09
на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 862-р від 22.06.2009 року "Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб" (згідно переліку). При цьому ДП "МА "Львів" (ОСОБА_3) було зобов'язано замовити та подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для проведення реконструкції аеродрому.
Крім зазначеного, факт викупу земельних ділянок, що знаходяться в приватній власності, для суспільних потреб підтверджується наданою представником відповідача копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ЛОДА та фізичною особою ОСОБА_4 07.08.2009 року. Згідно п. 1.1 вказаного договору, продавець (ОСОБА_4) продає, а покупець (ЛОДА), на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.06.2009 року № 862-р, приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки за адресою: територія Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області загальною площею 0,2799 га, цільове призначення (використання) якої -ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно п. 1.2 вказаного договору, земельна ділянка передається для забезпечення реалізації проекту реконструкції аеродрому ДП "МА "Львів", проект реконструкції затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 103 від 28.01.2009 року.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що затверджений розпорядженням ЛОДА № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво продовження штучної злітно-посадкової смуги при реконструкції аеродрому ДП "МА "Львів" на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області також містить вказівки на той факт, що земельні ділянки, які в подальшому планувалось передати позивачу у постійне користування, перебували у приватній власності. Зазначене, зокрема, міститься у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області № 04-02-1728 від 02.04.2009 року, погодженні управління Держкомзему в Пустомитівському районі Львівської області № 18 від 01.04.2009 року, розпорядженні голови Пустомитівської РДА № 223 від 02.04.2009 року тощо.
Таким чином, в судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що надані ДП "МА "Львів" в постійне користування земельні ділянки для будівництва продовження штучної злітно-посадкової смуги при реконструкції аеродрому ДП "МА "Львів" на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, попередньо мали статус земель сільськогосподарського виробництва та були викуплені у власників для суспільних потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Тобто, мав місце передбачений ст. 146 Земельного кодексу України викуп земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, який здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
В даному випадку, законодавцем прямо вказано про те, що втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовуються в разі необхідності. Тобто, за наявності передбачених ст.ст. 207, 146 вимог та при відсутності підстав для звільнення про відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Статтею 208 Земельного кодексу України передбачені випадки звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Так, від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.
З статуту ДП "МА "Львів" вбачається, що підприємство створене з метою максимального задоволення потреб фізичних та юридичних осіб в послугах аеропорту, ефективного використання майна підприємства для отримання прибутку. Основними напрямками діяльності є надання послуг із забезпечення зльоту-посадки, стоянки повітряних суден, авіаційної безпеки, метеозабезпечення, обслуговування пасажирів, а також спеціалізованих послуг транспортних терміналів та аеропорту, продаж квитків, надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезень внутрішніх і міжнародних транзитних вантажів тощо.
Тобто, ДП "МА "Львів" не відноситься до підприємств, звільнених від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а тому, з урахуванням обставин справи, зобов'язане відшкодувати такі.
Що стосується тверджень представника позивача про те, що п. 4.2 п. 4 розпорядження ЛОДА №84/0/5-10 від 09.02.2010 року прийнято безпідставно, оскільки обов'язок щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва покладено на фізичну особу, яка не отримувала у постійне користування земельної ділянки, суд зазначає, таке.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" від 17.11.1997 року N 1279 встановлено, що втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за відповідною формулою.
Згідно п. 4 вказаного Порядку, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відшкодовувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва повинна особа, яка отримала у власність чи постійне користування земельну ділянку.
Однак, слід зазначити, що у п.п. 4.2 п. 4 розпорядження ЛОДА № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року йдеться про фізичну особу як таку, а про посадову особу ДП "МА "Львів" - генерального директора ОСОБА_3, який на час прийняття розпорядження був керівником підприємства, і, відповідно до вимог ст. 65 Господарського кодексу України, без доручення діяв від імені підприємства, представляв його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формував адміністрацію підприємства і вирішував питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Крім того, в оскаржуваному підпункті розпорядження № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року йде мова не про покладення обов'язку на ОСОБА_3 відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва, а про обов'язок його, як генерального директора, забезпечити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до законодавства.
З урахуванням наведеного незрозумілою видається позиція ДП "МА "Львів" щодо оскарження п.п. 4.2 п. 4 розпорядження № 84/0/5-10 від 09.02.2010 року, адже, виходячи з логіки позивача, втрати сільськогосподарського виробництва мав би відшкодовувати сам ОСОБА_3, а не аеропорт.
Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення, прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Водночас, ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем були дотримані в повному обсязі. Приймаючи спірний підпункт розпорядження №84/0/5-10 від 09.02.2010 року, ЛОДА діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем в судовому засіданні було доведено правомірність прийнятого ним рішення належними та допустимими доказами.
Відтак, порушення відповідачем ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 9 КАС України не мало місця.
Звідси, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а, отже, у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати у даній справі стягувати не належить.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 12.05.2012 року.
Суддя Потабенко В.А.