Справа № 2а/1570/6767/2011
17 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
при секретарі Мішкевич А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства до Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0003162301, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що співробітниками ДПІ в Малиновському районі міста Одеси було проведено перевірку Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, за результатами якої було складено акт від 14.06.2011 року № 169/23-213/01432144 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003162301 від 20.06.2011 року про нарахування грошового зобов'язання у сумі 2 321 грн.. Позивач зазначає, що Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство не погоджується з висновком акту від 14.06.2011 року № 169/23-213/01432144 щодо заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 1 857 грн., оскільки, на думку позивача, ДПІ в Малиновському районі міста Одеси під час проведення перевірки не були взяті до уваги та відображені в акті перевірки первинні документи, які були надалі ТОВ «Техойл» до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства під час приймання нафтопродуктів відповідно до договору № 27/05/10Н від 13.05.2010 року, які свідчать про наявність факту здійснення господарської операції. Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно посилається на відсутність у позивача даних, зазначених в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, оскільки Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство не займається видами економічної діяльності, які підпадають під дію зазначеної Інструкції. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0003162301.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача з позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що в ході проведення перевірки Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства посадовими особами ДПІ в Малиновському районі міста Одеси було встановлено, крім іншого, порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 1 857 грн. Також представник відповідача зазначив, що надані в ході проведення перевірки первинні документи щодо оприбуткування паливно-мастильних матеріалів не містили зміст та обсяг проведених господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, тощо, та, що податковий облік валових витрат Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства щодо оприбуткування дизельного пального ґрунтувався на видаткових та податкових накладних без оформлення передбачених сумісним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 року, відповідних первинних документів, а саме: акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю; журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів; товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по перерахуванню державних коштів на користь ТОВ «Техойл»без доведення їх використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. На підставі викладеного, представник відповідача просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Статтею 7 вказаного Закону врегульовано порядок обчислення та сплати податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Згідно до п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ в Малиновському районі міста Одеси з 31.01.2011 року по 14.06.2011 року було проведено планову виїзну перевірку Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, код ЄДРПОУ 01432144, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 169/23-213/01432144 від 14.06.2011 року (а.с. 9-47).
Згідно до акту № 169/23-213/01432144 від 14.06.2011 року перевіркою, крім іншого, встановлено, що Причорноморським ДРГП було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по перерахуванню державних коштів на користь ТОВ «Техойл»без доведення їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у зв'язку з чим зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин), в результаті чого, на думку перевіряючих, позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 1 857 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 1 857 грн.
На підставі акту № 169/23-213/01432144 від 14.06.2011 року ДПІ в Малиновському районі міста Одеси позивачу виставлено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0003162301, яким Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 2 321 грн. 00 коп., з яких за основним платежем -1857 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -464 грн. (а.с. 66).
Згідно п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (який діяв на момент спірних правовідносин) господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-Х1У від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-Х1У від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що між Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Техойл»(Продавець) 13 травня 2010 року укладено договір № 27/05/10Н купівлі-продажу нафтопродуктів, на виконання умов якого Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством у товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл»придбано нафтопродукти -дизельне паливо на загальну суму з ПДВ 11 140, 00 грн., з яких ПДВ 1 856, 670 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: договором № 27/05/10Н від 13 травня 2010 року, податковою накладною, товарно-транспортними накладними (а.с. 54-55, 60-64, 65).
Згідно довідки АА № 492734 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство займається наступними видами діяльності: діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; діяльність у сфері геології та геологорозвідування; діяльність автомобільного вантажного транспорту; діяльність у сфері інжинірингу; будівництво будівель (а.с. 59).
Відповідно до свідоцтв про право власності на судно у власності Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства знаходяться судна «Топаз», «Диорит», «Искатель»(а.с. 149-151).
Судом встановлено, що дизельне паливо, отримане позивачем від ТОВ «Техойл»на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 27/05/10Н від 13 травня 2010 року, було прийнято Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством на судно «Диорит», яке використовується Причорноморським ДРГП в господарській діяльності, що підтверджується наявним в матеріалах справи машинним журналом № 335/1, актом списання паливно-мастильних матеріалів, майновим звітом, актом перевірки наявності дизельного палива (а.с. 149-156).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими посилання посадових осіб ДПІ в Малиновському районі міста Одеси в акті перевірки в обґрунтування висновків акту на обов'язкове ведення Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством додаткових документів відповідно до сумісного наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 року, оскільки, як було встановлено судом, придбані у ТОВ «Техойл»за договором № 27/05/10Н від 13 травня 2010 року паливно-мастильні матеріали були використані позивачем для власних потреб у господарській діяльності підприємства.
Крім того, вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, проте до економічної діяльності Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства не входять такі види економічної діяльності як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, що підтверджується довідкою АА № 492734 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а тому позивач не зобов'язаний складати акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та вести журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів відповідно до сумісного наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 року.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок акту перевірки, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по перерахуванню державних коштів ТОВ «Техойл» без доведення їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1 857 грн., оскільки у Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства наявні всі первинні документи на підтвердження отримання, оплати та використання ПММ в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-Х1У від 16.07.1999 року.
Крім цього, судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), відображеними у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що ДПІ в Малиновському районі міста Одеси неправомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0003162301, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси від 20.06.2011 року № 0003162301.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 22 травня 2012 року.
Суддя