Категорія №8.2.1
Іменем України
15 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3004/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський завод «Енергоремонт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000622310, № 0000612310 від 02.04.2012, -
11 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський завод «Енергоремонт» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000622310, № 0000612310 від 02.04.2012.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну переврку ТОВ «Луганський завод «Енергоремнт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «БКК «Інтермарр» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, ТОВ «БК «Арміс» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011, ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» за період з 01.12.2010 по 31.01.2011. Висновки акту перевірки ґрунтуються на доводах перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект». За результатами акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0000622310 та № 0000612310, якими позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.
Позивач вважає висновки акту щодо безтоварності проведених операцій безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.
Просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0000622310 та № 0000612310 Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року змінено найменування відповідача з Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську на Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, наполягав на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення є законними.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський завод «Енергоремонт» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 17.09.2004 за № 1 382 105 0001 000759, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську та є платником податків (Т. 1 а.с. 149-167).
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79, п.82.2 ст.82 ПК України відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Луганський завод «Енергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «БКК «Інтермарр» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, у ТОВ «БК «Арміс» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011, у ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 (Т. 1 а.с. 15-29).
Висновками акту перевірки встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі ПДВ 545 237,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 72 338,00 грн., за січень 2011 року у сумі 52 266,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 48 974,00 грн., за травень 2011 року у сумі 68 907 грн., за червень 2011 року у сумі 253 679,00 грн., за липень 2011 року у сумі 49 073,00 грн.; п.138.1, п.138.2, п. 135.1 п. 135.2, п. 135.4, статті 135, п. 137.1 статті 137, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 639 483,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 90 422,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 65333,00 грн., за 2 вартал 2011 року у сумі 427 294,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 56 434,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 02.04.2012 винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000612310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 545 237,00 грн. та штрафними санкціями - 30353,75 грн. та № 0000622310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 639 483,00 грн. та штрафними санкціями - 22606,00 грн. (Т. 1 а.с. 13,14).
Висновки акту перевірки від 14.03.2012 про встановлення нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», грунтуються на висновках актів перевірок вказаних контрагентів позивача.
З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Луганський завод «Енергоремонт» та ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрати втрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).
Щодо податкового повідомлення - рішення від 02.04.2012 № 0000612310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 545 237,00 грн. та штрафними санкціями - 30353,75 грн., суд зазначає наступне.
Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та податку на прибуток, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість (з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних) та з податку на прибуток підприємства (а.с. Т 2 а.с. 186-262).
Як встановлено у судовому засіданні, позивачем були здійснені господарські операції з ТОВ «БКК «Інтермарр» у період з 01.05.2011 по 30.06.2011, з ТОВ «БК «Арміс» у період з 01.04.2011 по 31.07.2011, з ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» у період з 01.12.2010 по 31.01.2011 та сформовано за відповідні періоди податковий кредит (додаток № 5 до декларацій з ПДВ).
Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість по контрагентам: ТОВ «БКК «Інтермарр» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, ТОВ «БК «Арміс» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011, ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» за період з 01.12.2010 по 31.01.2011.
1. Так, 01.03.2011 між ТОВ «Луганський завод «Енергоремонт» (Генпідрядник) та ТОВ «БК «Арміс» (Підрядник) було укладено договор субпідряда № 20 (Т 2 а.с. 117).
На підтвердження факту отримання послуг по договору, позивачем було отримано податкові накладані від 22.04.2011, 08.04.2011, 27.05.2011, 17.05.2011, 29.06.2011, 15.07.2011, 25.07.2011 (Т. 2 а.с. 122, 125,128, 132, 141, 144, 147, 153).
На підтвердження виконання умов договору щодо здійснення робіт по капітальному ремонту котлів між сторонами були укладені акти приймання робіт (Т. 2 а.с. 118-121, 123-124, 126-127, 129-131, 133-140, 142-143, 145-147, 148-152).
2. 30.04.2011 між ТОВ «Луганський завод «Енергоремонт» (Покупець) та ТОВ «БКК «Інтермарр» укладено договір поставки № 30 (Т. 2 а.с. 154-155).
На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем було отримано податкові накладані від 12.05.2011 та від 20.06.2011 (Т 2 а.с. 159, 163).
На підтвердження виконання умов договору між сторонами, позивачу були надані рахунки-фактури та видаткові накладні (Т. 2 а.с. 156,157,160,162).
Фактичне отримання товару позивачем підтверджується товаро-транспортними накладаними від 12.05.2011 та від 20.06.2011 (Т. 2 а.с. 158,161).
Крім того, під час розгляду справи свідком ОСОБА_1, який працює водієм на ТОВ «Луганський завод «Енергоремонт», було пояснено, що 12.05.2011 він знаходився у відрядженні у м. Києві з метою отримання товару (труби) від ТОВ «Інтермарр». Під час отримання товару у свідка були подорожній лист та товаро-транспортна накладна. Товар був отриманий на складі ТОВ «Інтермарр» та доставлений до м. Луганська ТОВ «Луганський завод «Енергоремнт».
3. 01.10.2010 між позивачем та ТОВ «Монтаж-демонтаж- проект» було укладено договір субпідряда № 70 на виконання робіт по ремонту котлів, бойлерів на об'єктах та договір субпідряда № 6 від 04.01.2011 на виконання робіт по ремонту котлів (Т. 2 а.с. 164-165).
На підтвердження факту отримання послуг по договору, позивачем було отримано податкові накладані від 24.12.2010, 10.12.2010, 01.12.2010, 26.01.2011 (Т. 2 а.с. 168, 173, 177, 180, 184).
На підтвердження виконання умов договору щодо здійснення робіт по капітальному ремонту котлів між сторонами були укладені акти приймання робіт та видані рахунки-фактури (Т. 2 а.с. 166-165, 169-172, 174, 175-176, 178-179, 181, 182-183).
Повна сплата позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток у ціні товару (отриманих прослуг) по господарським операціям з ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» підтверджена платіжними дорученнями, які були досліджені під час перевірки. Про те, що позивач на момент перевірки не мав кредиторської заборгованості по господарських операціях з ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» було підтверджено представником відповідача.
Також, суд зазначає, що не заперечувалося представником відповідача, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача (ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект») були зареєстровані платниками податків та мали відповідні свідоцтва.
Таким чином, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», останні були зареєстровані платниками податків, а тому у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з зазначеними контрагентами.
Таким чином, наданими позивачем первинними документами та іншими доказами по справі підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект».
Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставні рішення податкового органу.
Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Також суд не приймає і до уваги посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», якими встановлено порушення норм податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту, зокрема, по господарським операціям з позивачем, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.
Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).
З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договорні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект».
Щодо праворімності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 02.04.2012 № 0000622310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 639 483,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 22606,00 грн., суд виходив з наступного.
Як вбачається із пояснень представника відповідача, підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 639 483,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 22606,00 грн., стали обставини, які були встановлені під час перевірки, а саме, безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» у відповідні періоди.
Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 138.3 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно п. 139.1.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:
організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:
організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;
придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;
фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було встановлено та підтверджено документами бухгалтерського обліку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект» та в повному обсязі сплачені суми за отримані товари (послуги) у відповідні періоди по вказаним контрагентам, суд вважає, що відповідачем безпідставно було визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 639 483,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22606,00 грн..
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський завод «Енергоремонт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000622310, № 0000612310 від 02.04.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський завод «Енергоремонт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000622310, № 0000612310 від 02.04.2012 задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 02.04.2012 № 0000612310 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 545237,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30353,75 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 02.04.2012 № 0000622310 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 639 483,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22606 грн..
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2146,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 травня 2012 року.
СуддяН.В. Кравцова