ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 квітня 2012 р. № 2а-1194/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Красій Н.Р., Пилипів Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним вище позовом до управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області, в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача № 507 від 22.12.2011 року про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до пп. 2 ч. 15 ст. 106 Закону Україну «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) фінансові санкції (штраф, пеня) за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Вважає, що нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці 2 ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та несплачені фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості.
У зв'язку з викладеним, вважає застосування штрафних санкцій до позивача за несплату страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками до органів Пенсійного фонду правомірним.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додаткового пояснив, що суми штрафних санкцій, нараховані органом Пенсійного фонду відповідно до пп. 2, 3 ч. 15 ст. 106 Закону № 1058-IV та, які не сплачені фізичними особами-підприємцями підлягають списанню. Зазначив, що зворотня дія нормативно-правового акта полягає у тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Враховуючи викладене, просить суд адміністративний позов задовольнити повністю.
Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов. Додатково зазначили, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У зв'язку з цим вважають нарахування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків правомірним. Просять суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідач -ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.01.1998р. Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»є платником єдиного внеску.
Позивач перебуває на обліку в УПФУ у Миколаївському районі Львівської області та у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу по єдиному внеску до позивача застосовано штрафну санкцію на суму -656 грн. 85 коп. та пеню у розмірі -69 грн. 19 коп., згідно з рішенням від 22.12.2011 року № 507 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.04.2005р. по 29.11.2010р.
Вказане вище рішення позивач отримав 27.01.2012 року., що не оспорюється сторонами.
Спір виник стосовно правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 507 від 22.12.2011р.
При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України, в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачено ст.ст. 14, 19, 20 Законом № 1058-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розділом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України16.01.2004р. № 64/8663.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Як вбачається з положень ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням); страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.
Суд зазначає, що з 17.07.2010 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 М2461-УІ, яким внесено зміни у п.п.4 п.8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону та визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (зі змінами та доповненнями) установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 липня - 888 грн, з 1 жовтня - 907 грн, з 1 грудня - 922 грн.
Розмір страхового внеску на 2010 рік було встановлено ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 33,2%.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, розмір мінімального страхового внеску на липень-вересень 2010 року становить 294,82 грн, жовтень - листопад 2010 року - 301,12 грн, а в грудні 2010 року - 306,10 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст.106 Закону № 1058-VI, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Судом встановлено, що до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 10 відсотків на суму 656 грн. 85 коп. та пеня на суму 69 грн. 16 коп. нараховані згідно із рішенням № 507 від 22.12.2011р., застосовані до позивача у зв'язку з несвоєчасною сплатою сум нарахованих страхових внесків, зокрема:
- згідно із особовим рахунком 4%,32%,42% (Розділ І), у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків квітень, серпень, листопад 2005 року, квітень - серпень, листопад 2006 року, лютий - березень, липень - серпень, жовтень - листопад 2007 року, лютий - червень, серпень, грудень 2008, листопад 2010 року, які сплачені протягом травня 2005 року по листопад 2010 року.
- згідно із особовим рахунком 1-5% (Розділ І), у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за серпень - вересень, листопад 2005 року, травень - червень, серпень, листопад 2006 року, січень - березень, серпень, листопад 2007 року, січень - травень, серпень 2008 року, які сплачені протягом вересня 2005 року по серпень 2008 року.
Таким чином, у встановлений ч.6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»строки відповідачем страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем в повному обсязі не сплачено, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті страхових внесків, що становить 726,01 грн.
Щодо тверджень позивача, що фінансові санкції (штраф, пеня) за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються, згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1058- ІV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а також не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхувальниками, зокрема, є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплату стразових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник -роботодавець.
З матеріалів справи випливає, що позивач обрав особливий спосіб оподаткування (платник єдиного податку), використовує працю найманих працівників, тобто є роботодавцем. Вказана обставина не заперечується сторонами.
Таким чином, позивач відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Суд також враховує і те, що рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1-рп (щодо зворотньої дії в часі законів та інших нормативно-правових актів) визначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали, або мали місце.
Судом також звертає увагу і на те, що несплата або несвоєчасна сплата страхових внесків призведе до не зарахування застрахованим особам у частині періодів роботи до страхового стажу, оскільки до страхового стажу найманих працівників включаються періоди роботи по мірі сплати боргів у чіткому календарному порядку, чим порушуються права застрахованих осіб.
З огляду на наведене вище, твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача є правомірним, а, відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 квітня 2012 року.
Суддя Гулик А.Г.