Категорія №10.2.4
Іменем України
14 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2960/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Матвєєвої В.В.
при секретарі: Сіряцькому А.С.
за участю сторін
позивача ОСОБА_1
представника відповідача
УПФУ у м. Стаханові Луганської області ОСОБА_2 (довір. №6058/08-05 від 28.04.12)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу,-
10 квітня 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, яким просив визнати протиправними дії УПФУ в м. Стаханові Луганської області щодо нарахування єдиного внеску з 06.06.2011 всупереч ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 22.03.2012.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Виконавчим комітетом Стахановської міської ради 27.01.1994, є платником єдиного податку та отримує пенсію за віком. В березні 2012 позивач отримав вимогу УПФУ в м. Стаханові Луганської області про сплату боргу в сумі 1698,23 грн., додатком до якої було повідомлення - розрахунок. Вважає зазначену вимогу незаконною, оскільки в п. 4 зазначеної вимоги не зазначено дати набрання чинності. Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, додатково пояснив, що борг по сплаті єдиного внеску в сумі 1698,23 грн. змушений був сплатити у зв'язку з тим, що при поданні податкової звітності податковий орган відмовлявся її приймати, так як є борг по сплаті єдиного внеску. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов та пояснив, що позивач зареєстрований в УПФУ в м. Стаханові Луганської області як платник страхових внесків, який обрав особливий спосіб оподаткування. 22.03.2012 відповідачем була винесена вимога про сплату боргу в сумі 1698,23 грн. за період з вересня по грудень 2011 року. Даний борг виник у зв'язку з несплатою позивачем мінімального страхового внеску в повному обсязі. Як зазначає відповідач в своїх запереченнях, відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени їх сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності , звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому, на думку відповідача, позивач не досяг пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і права звільнення від сплати за себе єдиного внеску не має. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заперечення, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Стахановської міської ради 27.01.1994 за № 23920170000002796, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а. с. 9).
Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку, долученого позивачем до матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування (а. с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням від 22.11.2006 № 2039513077 (а. с. 7) та отримує пільгову пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 11).
Відповідно до довідки з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області від 14.05.2012 № 02/1329, долученої в судовому засіданні позивачем до матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 14.05.2012 знаходиться на обліку у відділенні та отримує страхові виплати у зв'язку з професійним захворюванням.
Відповідачем УПФУ в м. Стаханові Луганської області 22.03.2012 було винесено вимогу про сплату боргу за період з вересня по грудень 2011 року в сумі 1698,23 грн. (а. с. 8). Додатком до зазначеної вимоги було повідомлення - розрахунок, що підтверджує наявність у позивача недоїмки по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду (а. с. 8 зв.).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є у тому числі: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок (а. с. 10).
Як вбачається із матеріалів справи в березні за № Ф-242 позивачу була спрямована вимога про сплату боргу від 22.03.2012 у розмірі 1698,23 грн. (а. с. 8).
Як встановлено в судовому засіданні вимога про сплату боргу № Ф-242 від 22.03.2012 була сформована відповідно до п. п. «в» п. 8.2 р. 8 Інструкції № 21-1 на підставі того, що позивач на кінець звітного періоду мав недоїмку зі сплати страхових внесків, а саме у зв'язку з несплатою ним єдиного внеску за період з вересня по грудень включно 2011 року у розмірі 1698грн.23коп.
Як пояснив позивач він перестав сплачувати внески у зв'язку з внесенням Законом України №3609-VІ від 07.07.11 доповнень у статтю 4 Закону №2464, якими звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок пенсіонерів за віком, інвалідів та осіб, які отримують соціальну допомогу.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено наступні види пенсійних виплат 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені умови призначення пенсії за віком, а саме чоловіки - після досягнення віку 60 років, жінки - 55 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено представником відповідача, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що також підтверджується розпорядженням № 191827 від 04.04.2012 (а. с. 11).
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 22.03.2012 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зазначенням того, що при призначенні пенсії на пільгових умовах позивач не досяг пенсійного віку 60 років, а тому не має права на пільги передбачені ч.4 ст.4 Закону України №2464 з огляду на наступне. Як вбачається із ч. 4 ст.4 Закону України №2464 звільняються від сплати єдиного внеску пенсіонери за віком, у разі обрання ними спрощеної системи оподаткування. Зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто із кола цих осіб додатково не можуть бути виключені пенсіонери відповідно до умов призначення пенсій, у тому числі і пільгових.
Крім того, суд приймає до уваги те, що позивач крім статусу пенсіонера за віком має ще одну обставину, яка дає йому право сплачувати єдиний внесок у добровільному порядку, а саме те, що він отримує соціальну допомогу у зв'язку із професійним захворюванням.
За таких обставин суд вважає позов доведеним у частині визнання права позивача застосовувати ч.4 ст.4 Закону 2464 та бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Що стосується позовної вимоги позивача відносно визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування єдиного внеску з 06.06.2011 всупереч ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», то суд виходить з наступного.
Відповідно до завдань адміністративного судочинства до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при винесенні вимоги № Ф-242 від 22.03.2012 керувався Інструкцією № 21-1 та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Судом не вбачається неправомірності дій відповідача щодо вимагання сплати страхових внесків, оскільки положення Інструкції № 21-1 та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», закріпили обов'язок страхувальників та роботодавців щодо сплати страхових внесків. Тому вимагання пенсійними органами сплати страхових внесків є їх обов'язком, а не правом.
Отже, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області про визнання протиправними дії щодо нарахування єдиного внеску з 06.06.2011 всупереч ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з державного бюджету на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 16,10 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області про визнання протиправними дій щодо нарахування єдиного внеску та визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу від 22.03.2012 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Взнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-242 від 22 березня 2012 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1698,23грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 16 грн.10 коп.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 18 травня 2012 року.
СуддяВ.В. Матвєєва