Категорія №3.5
Іменем України
17 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3075/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Писаренко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Кремінське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кремінська міська рада про визнання дій протиправними, визнання не чинним припису, -
12.04.2012 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від Комунального підприємства «Кремінське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кремінська міська рада про визнання дій протиправними, визнання не чинним припису.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.03.2012 відповідачем було здійснено перевірку дотримання законодавства про працю, за результатами якої складено акт № 12-14-114/0025 від 16.03.2012.
На підставі складеного акту було винесено припис № 12-14-114/0025-0023 від 16.03.2012, яким було зобов'язано позивача усунути порушення встановлені під час перевірки.
Позивач не погоджується з актом перевірки та винесеним приписом з наступних підстав.
14.10.2011 Кремінською міською радою було прийнято рішення № 14/2 «Щодо виходу з кризового стану Кремінського ВУВКГ», згідно якого керівник КП «Кремінське ВУВКГ» зобов'язаний був забезпечити використання фонду заробітної плати у рамках фінансових можливостей підприємства у відповідності до затверджених тарифів на водо- забезпечення та водопостачання та привести штатний розпис у відповідність до п. 1 зазначеного рішення.
26.10.2011 Кремінська міська рада прийняла рішення № 15/8 щодо незастосування коефіцієнту співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду відповідно до п. 1.1.8 Галузевої угоди.
З метою виходу підприємства з тяжкого фінансового стану, зниження собівартості робіт, 06.07.2011 керівництвом підприємства було видано наказ № 108 «Про зміну структури підприємства та оптанти праці», яким працівники підприємства попереджались про зміни в структурі підприємства та оплати праці. Також, 06.07.2011 відбулися збори трудового колективу підприємства, на якому було заслухано доповідь керівника щодо змін в організації режиму роботи та змін в оплаті праці та попереджено працівників підприємства про зміни в оплаті праці, які планувалося ввести на підприємстві з метою подолання тяжкого економічного та фінансового стану з вересня 2011 року.
Таким чином, позивач вважає, що працівники підприємства були попереджені за два місяці про зміни в оплаті праці, а тому твердження відповідача про порушення ст.. 29,103 КЗпП є безпідставним.
Також є безпідставним і твердження органу перевірки про те, що застосування норм, визначених ст.. 14 Закону України «Про оплату праці» та п. 1.1.8 Галузевої угоди здійснюються у разі законодавчого підвищення розміру мінімальної заробітної плати шляхом залишення визначального показника при формуванні тарифних ставок на рівні попередньої мінімальної заробітної плати передбаченої Законом України «Про Державний бюджет на 2011рік», оскільки положення Галузевої угоди передбачають застосування на підприємстві на період подолання фінансових труднощів, але не більше як на шість місяців норм оплати праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональними угодами, але не нижче державних норм і гарантій в оплаті праці.
Просить визнати протиправними дії Територіальної державної інспекції праці у Луганській області щодо складання акту перевірки № 12-14-114/0025 від 16.03.2012 та припису № 12-14-114/0025-0023 від 16.03.2012, визнати не чинним припис 12-14-114/0025-0023 від 16.03.2012 Територіальної державної інспекції праці у Луганській області.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, додатково пояснив, що перевірка підприємства з питань охорони праці була проведена безпідставно, оскільки у грудні 2011 року відповідачем вже проводилась перевірка з аналогічних питань, за наслідками якої було складено припис про усунення виявлених порушень від 22.12.2011, а тому перевірка, яка проводилась відповідачем 16.03.2012 повинна бути повторною та проведеною з метою встановлення виконання позивачем вимог припису від 22.12.2011. Таким чином, проводити первинну перевірку позивача у березні 2012 року у відповідача не було підстав, а тому акт перевірки та припис складені у порушення вимог законодавства. Крім того, перевіряючим не було внесено відповідного запису до журналу реєстрації перевірок, що також є порушенням порядку проведення перевірок. Оскільки акт перевірки було складено з порушеннями порядку проведення перевірки, то і як наслідок припис відповідачем було прийнято безпідставно.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала доводи, викладені у запереченнях, додатково пояснила, що дійсно у керівника підприємства є право на застосування на підприємстві на період подолання фінансових труднощів, але не більше як на шість місяців норм оплати праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональними угодами, але не нижче державних норм і гарантій в оплаті праці, що передбачено п. 1.1.8 Галузевої угоди, але з обов'язковим повідомленням працівників підприємства за два місяці про зміни в оплаті праці. Оскільки позивачем було порушено даний порядок, а саме, було прийнято наказ № 108 від 06.07.2011 «Про зміну структури підприємства та оплати праці», з якого не можливо встановити, які саме будуть відбуватися зміни на підприємстві стосовно оплати праці, який буде розмір заробітної плати кожного із працівника, то і як наслідок працівники підприємства не були належним чином повідомлені про зміни в оплаті праці. Крім того, вказаний наказ не було доведено під підпис кожного із працівників підприємства, як того зазначено у п. 2 наказу. Також не було відображено і у протоколі засідання зборів трудового колективу, які повинні відбутися зміни в оплаті праці, який розмір заробітної плати буде складати кожного із працівника, що є також підтвердженням того, що позивачем не було належним чином повідомлено працівників підприємства про зміни в оплаті праці, що є порушенням норм законодавства про працю.
Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача, доводи викладені у запереченнях на позов та додатково пояснила, що п. 1.4 «Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів» перевірки поділяються на планові, позапланові, за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів, за пропозиціями установ, організацій, за зверненнями громад. Відповівдачем у акті перевірки було визначено вид перевірки як первинна, що не відповідає приписам вказаного порядку. Крім того, у березні 2012 року перевірка не може бути визначена як первинна, оскільки у грудні 2011 року з аналогічних підстав відповідачем вже проводилась перевірка позивача щодо виконання вимог законодавства про працю. Також наданими до матеріалів справи рішеннями Кремінської міської ради було зобов'язано позивача розглянути питання про відмову від застосування коефіцієнтів, визначених п. 1.1.8 Міжгалузевої угоди на 2010-2012 роки, що свідчить про те, що позивачем обґрунтовано у липні 2011 року було змінено умови оплати праці про що було повідомлено працівників підприємства.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено у судовому засіданні на підставі доручення Територіальної державної інспекції праці у Луганській області від 14.03.2012 за вих. № 1-1031/2, на виконання доручення голови Луганської обласної державної адміністрації за № 35-Д-00896-2 головним державним інспектор праці відділу контролю за додержанням законодавства № 1 Ждановим Є.О. була проведена первинна перевірка додержання законодавства про працю Комунального підприємства «Кремінського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства», за результатами якої складено акт № 12-14-114/0025 від 16.03.2012 (а.с. 7-10).
Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що керівництвом підприємства не було своєчасне повідомлено працівників про зміни в умовах оплати праці згідно ст.. 103 КЗпП України.
На підставі акту перевірки , 16.03.2012 відповідачем було винесено припис № 12-14-114/0025-0023 (а.с. 11-12), яким зобов'язано позивача усунуту встановлені під час перевірки порушення:
1. Привести у відповідність до вимог ст.. 97 КЗпП України, ст.. 15 Закону України «Про оплату праці» застосування коефіцієнтів, передбачених п. 1.1.3 додатків № 1,2,3 до Галузевої угоди.
2. Привести у відповідність до вимог ч. 1 ст. 95 КЗпП України, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оплату праці», п. 1.1.3 Галузевої угоди розміри оплати праці кваліфікованим працівникам.
3. Привести у відповідність до вимог ч. 4 ст. 97 КЗпП України погодження змін в умовах оплати праці з первинною профспілковою організацією.
4. Привести у відповідність до вимог ст.. 103 КЗпП України, ч. 2 статті 29 Закону України «Про оплату праці» терміни повідомлення працівників про зміни в умовах оплати праці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50 затверджено Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до цього Положення Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому. Держнаглядпраці в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінпраці.
Основними завданнями Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Для виконання покладених на Держнаглядпраці завдань утворюються за погодженням з Мінпраці територіальні державні інспекції праці в межах граничної чисельності працівників Держнаглядпраці, інспектори якої мають право, у тому числі і за дорученням правоохоронних органів, здійснювати перевірку додержання законодавства про працю в установах. Положення про зазначені інспекції затверджує директор.
Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 року № 1085/2010 року передбачено створити Міністерство соціальної політики України, Державну інспекцію України з питань праці, реорганізувавши Міністерство праці та соціальної політики України.
Відповідно до п.п.1 п.7 цього Указу Кабінет Міністрів має до завершення реформування системи центральних органів виконавчої влади забезпечувати належне виконання функцій центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, реорганізуються.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію урядових органів» від 28.03.2011 року № 346 передбачено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Таким чином, урядові органи, які ліквідуються продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення іншого центрального органу виконавчої влади, до якого перейдуть повноваження та функції урядового органу, що припиняється.
Станом, на час проведення перевірки позивача, існування Держнаглядпраці та його територіальних органів, як юридичних осіб не припинено, заходи з утворення Державної інспекції України з питань праці, до якої переходять повноваження Держнаглядпраці, не завершені.
Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.
Згідно п. 2 вказаного Положення Державна інспекція України з питань праці є правонаступником прав та обов'язків Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю - урядового органу, що діяв у системі Міністерства праці та соціальної політики України.
Правові та організаційні заходи, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контрою), їх посадових осіб під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Закону України «Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі Закон № 877).
Згідно з ч.4 ст. 4 Закону України «Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виключно законами встановлюється спосіб здійснення державного нагляду (контролю).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 72 від 21.03.2003 року встановлений Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів (далі Порядок № 72).
Згідно з п. 1.3. Порядку № 72 посадові особи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальних державних інспекцій праці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) контролюють додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктом 4.1 Наказу № 72 за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис щодо їх усунення.
Згідно п.8. ст. 7 Закону № 877, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відповідно до п.4.3 Наказу № 72, у приписі вказуються порушення відповідно до висновків акту, і в резолютивній частині окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення. У разі, якщо термін усунення порушень перевищує календарний місяць, установлюються вимоги подання щомісячного письмового повідомлення на визначену дату до повного усунення зазначеного порушення.
Таким чином, діючим законодавством закріплено право за відповідачем на складання актів та винесення приписів у разі виявлення порушень законодавства.
Щодо твердження позивача про те, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки суд зазначає наступне.
Згідно п. 1.3, 1.4 Наказу № 72 осадові особи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Держнаглядпраці) та територіальних державних інспекцій праці (далі - ТДІП) (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) контролюють додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Перевірки, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці та ТДІП, можна підрозділити на: планові та позапланові; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненнями громадян.
Згідно п. 2.4 Наказу № 72 інспектор праці має право на проведення перевірки за наявності в нього:
службового посвідчення встановленого зразка;
Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 N 50;
Положення про територіальну державну інспекцію праці Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
у разі перевірки за дорученням - доручення відповідного органу (керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів);
персональної круглої номерної печатки.
Як вбачається із матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі доручення голови ліквідаційної комісії Територіальної державної інспекції праці у Луганській області Н.М. Добрицина від 14.03.2012 за вих. № 1-1031/2, на виконання доручення голови Луганської обласної державної адміністрації В.М. Пристюка за № 35-Д-00896-2.
Як вбачається із змісту доручення від 14.03.2012, головному державному інспектору праці відділу контролю за додержанням законодавства № 1 Жданову Є.О. було доручено провести перевірку додержання законодавства про працю на Кремінському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства, зокрема, особливу увагу приділити питанням щодо заборгованості із виплати заробітної плати, дотримання норм Галузевої угоди щодо тарифних ставок та посадових окладів.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були законні підстави для проведення перевірки позивача з питань дотримання законодавства про працю, що передбачено приписами Наказу № 72.
Щодо правомірності складання акту перевірки, то суд зазначає наступне.
Згідно п. 4.1 Наказу № 72 за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки (додаток 1), а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис (додаток 2) щодо їх усунення.
Акт - документ, складений посадовою особою Держнаглядпраці чи ТДІП, що підтверджує будь-які встановлені факти порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Один примірник акта та припису під розпис надається керівнику підприємства, установи, організації (у т.ч. керівникам робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування) чи фізичній особі, яка використовує найману працю, або особі, що виконує його обов'язки в день їх винесення.
Таким чином, виходячи із повноважень наданих посадовій особі під час здійснення перевірки щодо дотримання вимог законодавства про працю, інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Луганській області під час проведення перевірки позивача правомірно було складено акт, в якому встановлені факти порушення законодавства про працю.
Щодо правомірності складання відповідачем припису, то суд вважає вимогу позивача в цій частині безпідставною, оскільки приписами п.8. ст. 7 Закону України «Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» чітко передбачено право посадової особи органу державного нагляду (контролю) виносити письмову вимогу суб'єкту господарювання у разі встановлення порушень вимог законодавства про працю під час перевірок.
Також суд не бере і до уваги посилання представника позивача як довід на обґрунтування своєї позиції щодо порушення інспектором праці Порядку проведення перевірки, оскільки інспектором не було внесено відповідний запис до журналу реєстрації перевірок з наступних підстав.
Згідно п. 3.1 Наказу № 72 інспектор праці розпочинає здійснення перевірки з повідомлення керівництва об'єкта перевірки про проведення перевірки додержання законодавства про працю чи загальнообов'язкового державного соціального страхування. інспектор повинен відрекомендуватись (показати посвідчення), у разі потреби розповісти про свої обов'язки і повноваження, ознайомити з питаннями, які будуть розглядатися під час проведення перевірки; обумовити, які документи необхідно надати для перевірки.
Зазначеним порядком не передбачено обов'язок інспектора вносити відповідний запис про проведення перевірки до журналу реєстрації перевірок, а тому твердження позивача про порушення інспектором порядку проведення перевірки є безпідставним.
Не заслуговує на увагу суду і посилання представника позивача та третьої особи про те, що у грудні 2011 року була проведена перевірка підприємства з аналогічних питань, за результатами якої складено припис, а тому у відповідача не було права на проведення нової перевірки у березні 2012 року, оскільки як вбачається із змісту акту від 22.12.2011 та припису від 22.12.2011 перевірка була проведена щодо заборгованості із виплати заробітної плати, тобто перевірка у грудні 2011 року стосувалась інших питань щодо дотримання вимог законодавства про оплату працю.
Також є безпідставним твердження представника позивача про те, що відповідачем за наслідками припису від 22.12.2011 може бути проведена лише перевірка щодо виконання вимог вказаного припису, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, 09.02.2012 інспектором праці була проведена вибіркова перевірка виконання припису від 22.12.2011, за результатами якої складено акт № 12-20-152/0013, а тому перевірка, яка була проведена у березні 2012 року ніяким чином не стосується виконання вимог припису від 22.12.2011 (а.с. 80-84).
Щодо вимоги позивача про визнання не чинним припису № 12-14-114/0025-0023 від 16.03.2012 суд виходив з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 06.07.2011 керівником КП «Кремінське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» було прийнято наказ № 108 «Про зміни структури підприємства та оплати праці», яким було наказано попередити працівників підприємства про зміни структури підприємства та оплати праці з 06.09.2011 та ознайомити з даним наказом під підпис працівників підприємства.
06.07.2011 було проведено збори трудового колективу (протокол № 3), на яких розглянуті наступні питання:
1. Про внесення доповнень до умов праці на підприємстві в частині тривалості робочого тижня для окремих категорій працюючих.
2. Про зміни в структурі підприємства та оплати праці.
Згідно статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Згідно статті 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".
Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.
Згідно ч. 1 статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Документом, регулюючим трудові, виробничі та соціально-економічні відносини між адміністрацією та робітниками є колективний договір, укладений на 2011-2014 роки, прийнятий на загальних зборах трудового колективу (протокол № 1 від 14.02.2011) (а.с. 26-28).
Пунктом 4.4 колективного договору «Нормування та оплата праці. Встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інші види трудових виплат» передбачено, що адміністрації зобов'язується виплачувати, як мінімальну гарантійно-тарифну ставку (оклад) для робітників, які виконують просту некваліфіковану роботу у розмірі, згідно Закону України, Генеральної, галузевої та регіональної угоди.
Виробничі, трудові, соціально-економічні інтереси працівників підприємства регламентується Галузевою угодою між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки (а.с. 66-77).
Пунктом 1.1.3 Галузевої угоди встановлено, що мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Додатком 1 до Галузевої угоди визначена єдина сітка між розрядних тарифних коефіцієнтів.
Коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки 1 розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленою Галузевою Угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду відображені у додатку 2 до цієї Угоди.
Додатком 3 врегульовані питання щодо коефіцієнтів співвідношення розміру місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців.
Пунктом 1.1.8 Галузевої угоди на період подолання фінансових труднощів , але не більш як шість місяців підприємством можуть застосовуватись норми оплати праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональними угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці.
Таким чином, у позивача є право на застосовування норм оплати праці нижче від норм, визначених Галузевою угодою на період подолання фінансових труднощів, але не більш як шість місяців, що не заперечувалось і представником відповідача.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що спірним питання між сторонами та встановлення порушень у акті перевірки є порядок повідомлення позивача працівників підприємства про зміни в оплаті праці.
Згідно частини 2 статті 29 Закону України «Про оплату праці» про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Згідно статті 96 Кодексу Законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно статті 103 Кодексу законів про працю України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Виходячи із аналізу зазначених норм законодавства, при зміні в бік погіршення умов оплати праці, відповідно до яких раніше проводилася оплата його праці - про зміни тарифної ставки (окладу), доплат, надбавок, форми оплати праці, системи оплати праці, преміальної системи тощо, працівник повинен бути повідомлений про дані зміни за два місяці до їх запровадження або змін.
Крім того, власник підприємства повинен повідомити кожного із працівників про зміну умов праці (а не трудовий колектив або всіх працівників) та мати у своєму розпорядженні докази того, що відповідна інформація була отримана кожним із працівників.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом № 108 від «Про зміни структури підприємства та оплати праці» було попереджено працівників підприємства про зміни структури підприємства та оплати праці з 06.09.2011 з ознайомленням з даним наказом під підпис працівників підприємства.
Як вбачається із змісту вказаного наказу, керівником підприємства не було зазначено, які конкретні зміни відбудуться в оплаті праці, а саме, не зазначено розмір посадових окладів та тарифних ставок, доплат, надбавок тощо, які будуть введені з вересня 2011 року, що є підставою вважати, що працівники підприємства не були належним чином повідомлені про зміні в бік погіршення умов оплати праці.
Крім того, наказ не містить підписів працівників підприємства про ознайомлення із вказаним наказом, що свідчить про те, що працівники взагалі не знали про прийнятий наказ керівником підприємства.
Про порушення позивачем порядку повідомлення працівників про зміни в оплаті праці у бік погіршення, також свідчить і протокол зборів трудового колективу № 3 від 06.07.2011, який не містить конкретних відомостей щодо змін в оплаті праці працівників та з якої дати такі зміни будуть введені.
Як вбачається із пояснень свідка ОСОБА_4 06.07.2011 вона була секретарем зборів трудового колективу та складала протокол № 3 від 06.07.2011. На зборах були присутні всі працівники підприємства, яким до відома керівником ОСОБА_5 було доведено про зміни в структурі підприємства та оплати праці, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем на виробництві. Виступ директора підприємства було зафіксовано у протоколі зборів стисло, оскільки свідок не є постійним секретарем під час зборів, а тому не усвідомлена про те, що промову тих хто виступає повинно фіксувати дослівно. Які саме зміни в оплаті праці будуть змінені та який розмір заробітної плати буде складати після вказаних змін керівником підприємства зазначено не було. Було повідомлено, що підприємство буде відходити від умов Галузевої угоди в частині не застосування коефіцієнту до заробітної плати на півроку. Також пояснила, що у протоколі зборів відсутні підписи працівників, оскільки протокол складався на наступний день після зборів та на час його складання всі знаходилися на своїх робочих місцях. Чи був зачитаний наказ № 108 від 06.07.2011 «Про зміни в структурі підприємства та оплати праці» не пам'ятає. Відсутність особистого підпису у вказаному наказі пояснила тим, що у той час перебувала у відпустці. Також зазначила, що під час перевірки інспектору було надано журнал реєстрації перевірок, але відповідного запису ним внесено не було. Під час проведення перевірки інспектору було надано наказ № 108 від 06.07.2011 та протокол зборів № 3 від 06.07.2011, але вказані документи ним не досліджувались, окрім штатного розпису.
Як вбачається із пояснень свідка ОСОБА_6 06.07.2011 вона була присутня на зборах трудового колективу, на якому керівником підприємства було доведено до працівників про зміну в оплаті праці у зв'язку з фінансовим становищем підприємства, а саме, про зменшення розміру заробітної плати на шість місяців. Також пояснила, що на зборах було в усній формі доведено розмір заробітної плати після змін в оплаті праці та який був визначений у «чорновому варіанті» штатного розпису. Але в той час зазначила, що зі змістом «чорнового варіанту» штатного розпису про розмір заробітної плати, який буде визначений після змін в оплаті праці, свідок була ознайомлена після зборів у своєму робочому кабінеті, де і дізналася про розмір посадових окладів. Також свідок пояснила, що протокол зборів ніким із працівників підприємства не підписувався, оскільки всі були згодні із питаннями, які вирішувалися на зборах. Щодо наказу № 108 від 06.07.2011 свідок пояснила, що на зборах наказ було в усній формі зачитано, але особисто вона підпису не ставила.
Аналізуючи пояснення свідків, суд приходить до висновку, що керівництвом підприємства на зборах трудового колективу не було конкретизовано, які саме відбудуться зміни в оплаті праці, який розмір заробітної плати буде складати після введення даних змін, не було також і визначено дату введення змін в оплаті праці, що підтверджується протоколом № 3 від 06.07.2011.
Не заслуговують на увагу і пояснення свідка ОСОБА_6 яка свідчила про те, що на зборах трудового колективу керівництвом підприємства було в усній формі доведено до працівників «чорновий варіант» штатного розпису та наказ № 108 від 06.07.2011, оскільки вони протирічять поясненням свідка ОСОБА_4, яка зазначила, що на зборах колективу не було конкретно визначено розмір посадових окладів після введення змін в оплаті праці. Крім того, під час надання пояснень, свідок ОСОБА_4 змінювала свої пояснення щодо доведення керівництвом підприємства під час зборів «чорнового варіанту» штатного розпису та наказу № 108 від 06.07.2011, оскільки зазначила, що зміст штатного розпису було зачитано на зборах всім працівникам, але пізніше пояснила, що зміст штатного розпису їй було доведено вже після проведення зборів у її робочому кабінеті, а про конкретні зміни в оплаті праці їй було особисто повідомлено директором підприємства у його робочому кабінеті.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, досліджені докази під час розгляду справи, пояснення свідків, суд приходить до висновку, що керівництвом підприємства не було належним чином повідомлено кожного із працівників про зміни в оплаті праці в бік погіршення, про що свідчить відсутність у позивача доказів того, що відповідна інформація була отримана кожним із працівників, а тому встановлені відповідачем порушення під час перевірки у березні 2012 року є обґрунтованими, а припис про усунення порушень від 16.03.2012 є законним та таким, що підлягає до виконанню.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Аналізуючи викладені обставини у справі, доводи сторін, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо винесення припису № 12-26-107/0001-0001 від 05 січня 2012 року, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати судом вирішені судом відповідно до ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Кремінське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кремінська міська рада про визнання дій протиправними щодо складання акту перевірки № 12-14-114/0025 від 16.03.2012 та припису № 12-14-114/0025-0023, визнання не чинним припису відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 травня 2012 року.
Суддя Н.В. Кравцова