22 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1150/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі, відповідач) про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 20.03.2012 року № 1014, № 1015, № 1016, № 1017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.03.2012 року першим заступником начальника УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі, на підставі пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняті рішення № 1014, № 1015, № 1016, № 1017 про застосування до позивача штрафу в розмірі по 170 грн. 00 коп. кожним рішенням за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за період з 2006 по 2009 роки. Позивач вважає такі рішення незаконними та необґрунтованими з наступних підстав.
До 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювались Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 4 статті 17 цього Закону визначалось, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, за невиконання цього обов'язку передбачався відповідний штраф згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 цього Закону. Проте дані норми статей 17, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з 01.01.2011 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Застосування після 01.01.2011 року штрафних санкцій на підставі норм, що втратили чинність, є порушенням статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі нормативно-правових актів.
Позивач просить визнати недійсними рішення УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі про застосування фінансових санкцій від 20.03.2012 року № 1014, № 1015, № 1016, № 1017.
В поданих до суду письмових заперечення проти адміністративного позову від 15.05.2012 року № 3487/09-22 (а. с. 30) відповідач адміністративний позов не визнав та надав пояснення такого змісту.
Позивач перебуває на обліку в УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі як страхувальник. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин і до 31.12.2010 року) та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхувальники (платники єдиного внеску) зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Така звітність подається до органів Пенсійного фонду один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду на страхувальників накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі цієї норми відповідач застосував до підприємця штраф за несвоєчасне подання звітності за 2006, 2007, 2008, 2009 роки у розмірі по 170 грн. 00 коп. за кожне порушення. Строки давності щодо стягнення штрафів не застосовуються.
В обґрунтування правомірності своїх рішень відповідач посилається також на положення пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідач також вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, який, як він вважає, має обчислюватися за правилами частини тринадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та становити 10 робочих днів.
Відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду, а у випадку розгляду спору по суті - в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судове засідання, призначене на 11 год. 00 хв. 22.05.2012 року, позивач та представник відповідача не прибули, проте подали до суду письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 30 зворот, а. с. 32).
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання позивач та представник відповідача не прибули, при цьому, від них надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, правовий статус якого підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_2 (а. с. 28), зареєстрований в УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі як платник страхових внесків (страхувальник) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 01.01.2011 року - як платник єдиного внеску за реєстраційним номером НОМЕР_1 (а. с. 27), перебуває на особливій системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку, про що зазначено відповідачем в акті № 607 від 20.03.2012 року (а. с. 8).
УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі встановлено факт несвоєчасного подання відповідачем відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, а саме відповідні звіти за 2006, 2007, 2008, 2009 роки зі строком подання до 01.04.2007 року, 01.04.2008 року, 01.04.2009 року, 01.04.2010 року відповідно фактично подані 20.03.2012 року (а. с. 8).
20.03.2012 року першим заступником начальника УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі на підставі пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняті рішення № 1014, № 1015, № 1016, № 1017 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2006, 2007, 2008, 2009 роки у розмірі по 170 грн. 00 коп. (а. с. 9-12).
Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірність прийнятих рішень від 20.03.2012 року № 1014, № 1015, № 1016, № 1017 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності за період з 2006 року по 2009 рік на загальну суму 680 грн. 00 коп., з огляду на таке.
Згідно із абзацом першим пункту 3 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції Закону, чинного до 01.01.2011 року) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Такі особи є страхувальниками відповідно до пункту 5 статті 14 цього Закону.
Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 цього ж Закону визначено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, наведені положення статей 17, 106 зазначеного Закону з 01.01.2011 року виключені згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, тобто запроваджено інший порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі пенсійного, у вигляді сплати нового консолідованого страхового внеску.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Пунктом 4 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а частина чотирнадцятої цієї ж статті передбачає, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Підпунктом 9.3.5 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що рішення про накладення штрафу складається за формою згідно з додатком 17 та/або додатком 17а цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідних рішень є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі, або акт перевірки.
З наведених положень нормативно - правових актів слід прийти до висновку, що правове регулювання порядку застосування штрафу за неподання (несвоєчасне) подання звітності до територіальних органів Пенсійного фонду до 01.01.2011 року було визначено положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які з 01.01.2011 року були виключені та не підлягали застосуванню у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначав новий порядок сплати єдиного внеску, подання звітності та встановлював відповідальність за його недотримання.
При вирішенні питання щодо правомірності застосування відповідачем у 2012 році штрафу до позивача за порушення, які мали місце до 01.01.2011 року, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм пенсійного законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
У спірному випадку на момент виявлення порушення 20.03.2012 року законодавчі норми, які передбачали відповідальність страхувальника за несвоєчасне подання звітності органам Пенсійного фонду за 2006, 2007, 2008 та 2009 роки втратили чинність. За таких обставин, на думку суду, УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі не мало правових підстав у 2012 році застосовувати до позивача штраф за несвоєчасне подання звіту за 2006, 2007, 2008, 2009 роки, оскільки пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачав таку відповідальність, був виключений з 01.01.2011 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відтак, рішення УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі від 20.03.2012 року № 1014, № 1015, № 1016, № 1017 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2006, 2007, 2008, 2009 роки у розмірі по 170 грн. 00 коп. (всього - 680 грн. 00 коп.), на думку суду, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому, виходячи із наданих суду частиною другою статті 162 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача з посланням на пункт 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з яким на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Наведені положення не наділяють територіальні органи Пенсійного фонду повноваженнями застосовувати штрафні санкції за порушення, що мали місце до 01.01.2011 року, а регулюють, зокрема, порядок стягнення сум штрафних санкцій, які були застосовані до 01.01.2011 року.
Суд також не бере до уваги твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки, на думку суду, цей позов подано з дотриманням строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 99 КАС України, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частина п'ята статті 99 КАС України передбачає, що для звернення до суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Таким чином, для звернення до суду з даним адміністративним позовом частиною п'ятою статті 99 КАС України встановлено місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувані рішення УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі від 20.03.2012 року № 1014, № 1015, № 1016, № 1017 про застосування фінансових санкцій позивач отримав під розписку 20.03.2012 року (а. с. 9-12). У письмових поясненнях позивач повідомив, що позовну заяву на адресу суду було направлено ним поштовим зв'язком з міста Ковеля 19.04.2012 року, а тому строк звернення до суду з цим позовом не пропущено (а. с. 32). Позовну заяву з додатками, як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно направив поштовим зв'язком, які отримані судом 23.04.2012 року (вхідний № 5962/12) (а. с. 3), проте, відмітка календарного штемпеля на конверті поштового відправлення проставлена не чітко (а. с. 5).
Поряд з цим, суд враховує, що останній строк подання адміністративного позову про оскарження рішення УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі від 20.03.2012 року № 1014, № 1015, № 1016, № 1017 припав на 21.04.2012 року (календарний день - субота), який є вихідним, а тому слід прийти до висновку, що даний адміністративний позов міг бути поданий до 23.04.2012 року включно (календарний день - понеділок), і саме у цей день було зареєстровано дану позовну заяву в Волинському окружному адміністративному суді.
Крім того, суд також враховує, що позивач вперше звернувся з таким позовом до Ковельського міськрайонного суду, ухвалою якого від 30.03.2012 року адміністративний позов повернуто ОСОБА_1 у зв'язку з непідсудністю справи даному суду (а. с. 14), а копію вказаної ухвали суду позивач отримав лише 17.04.2012 року, про що свідчить довідка відділення поштового зв'язку ВПЗ Ковель-8 від 19.04.2012 року про вручення рекомендованого листа (а. с. 6).
Отже, на думку суду, даний адміністративний позов подано до Волинського окружного адміністративного суду з дотриманням строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 99 КАС України, відтак, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп., сплачений згідно з квитанціями № 144/230 від 19.04.2012 року (а. с. 2), № 14/26 від 03.05.2012 року (а. с. 19).
Керуючись статтями 162, 163 КАС України, на підставі статті 58 Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про застосування фінансових санкцій від 20 березня 2012 року № 1014, № 1015, № 1016, № 1017.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок (сто сім гривень тридцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх