вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
10 травня 2012 р. Справа №2а-2233/12/0170/6
(18 г. 24 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Реут А.Ю.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність від 10.01.12р.,
представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність №18/10-0 від 13.03.12р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Вітас»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
Суть спору: Акціонерне товариство закритого типу «Вітас» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002881502 від 17.02.2012 року; визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо зменшення податкового кредиту за березень 2011 року на суму 313263 грн. та визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо прийняття акту №788/15-2/20732633 від 31.01.2012 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 31.01.2012 року № 788/15-2/20732633, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Податковому Кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у запереченнях проти позову.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
31.01.2012 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим було складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 31.01.2012 року № 788/15-2/20732633.
Згідно з висновком вказаного акту, перевіркою встановлено порушення п.п 198.1, 198.2, 198.3п. 198 ст. 198, п. 200.1, 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
На підставі акту перевірки від 31.01.2012 року № 788/15-2/20732633 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002881502 від 17.02.2012 року, яким АТЗТ «Вітас» збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 171248 грн.
Не погодившись з зазначеним висновком АТЗТ «Вітас» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002881502 від 17.02.2012 року; визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо зменшення податкового кредиту за березень 2011 року на суму 313263 грн. та визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо прийняття акту №788/15-2/20732633 від 31.01.2012 року.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно зазначених позовних вимог позивача, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-УЇ. 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Налогового Кодексу)
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198
Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -
Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
В акті перевірки АТЗТ «Вітас» про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.п 198.1, 198.2, 198.3п. 198 ст. 198, п. 200.1, 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, що привело до завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року на суму 130000 грн.
Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірний період.
Так, згідно з висновками перевірки АТЗТ «Вітас» відповідачем встановлено, що у контрагента останнього ПАТ «Пента» анулювано свідоцтво платника ПДВ 19.05.2010 року, а тому товариство не мало право виписувати податкову накладну.
Однак, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.07.2010 року у справі №2а-7265/10/5/0170, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу "Пента", оформлене актом від 19.05.2010р. № 400/15-2.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2010 року у справі №2а-7265/10/5/0170 вжито заходи забезпечення адміністративного позову, зупинено дію акту № 400/15-2 від 19.05.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗТ «Пента» до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 255 КАС України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно п.п.5.6.1 п.5.6 розділу 5 Положення про реєстрацію платників ПДВ - підставою для внесення до Реєстру запису про скасування анулювання реєстрації, яка відбулася за ініціативою податкового органу, є рішення суду, що набрало законної сили, або рішення податкового органу про скасування анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення з копіями відповідних документів подаються в центральний орган державної виконавчої служби для розгляду прийняття відповідних змін у Реєстр.
Пунктом 198.3 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."
Пунктом 200.4 Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України .
Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за березень 2011 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим № 0002881502 від 17.02.2012 року та задоволення адміністративного позову у цій частині.
Крім того, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо зменшення АТЗТ «Вітас» податкового кредиту за березень 2011 року на суму 313263 грн. у зв'язку з наступним.
Згідно з п. 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
Отже, відповідач зменшуючи позивачу суму податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 313263 грн. при цьому не надіслав позивачу податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування, вчинив протиправні дії стосовно позивача, позбавивши останнього права на адміністративне або судове оскарження даного рішення.
Таким чином, позовні вимоги АТЗТ «Вітас» в частині визнання протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо зменшення податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 313263 грн. актом перевірки від 31.01.2012 року №№788/15-2/20732633 підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог АТЗТ «Вітас» стосовно визнання протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо прийняття акту №788/15-2/20732633 від 31.01.2012 року, суд зазначає, що останні не підлягають задоволенню у зв'язку наступним.
Згідно з п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Отже, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим діяло у межах наданих повноважень та на підставах, визначених нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, у зв'язку із вищевказаним, вимоги позивача щодо прийняття акту камеральної перевірки №788/15-2/20732633 від 31.01.2012 року є безпідставними та суперечать нормам податкового законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Крім того, суд враховує практику Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року, відповідно до якого судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 1700 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби.
Під час судового засідання, яке відбулось 10.05.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 14.05.2012 року.
Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0002881502 від 17.02.2012 року.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо зменшення Акціонерному товариству закритого типу «Вітас» податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 313263 грн. на підставі акту перевірки від 31.01.2012 року № 788/15-2/20732633.
Стягнути з Державного бюджету України 1700 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби на користь Акціонерного товариства закритого типу «Вітас».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Латинін Ю.А.