Справа № 22ц - 4026 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Слоквенко Г П
Категорія - 20 Доповідач - Григорченко Е.І.
12 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Рудь В.В.
суддів - Григорченка Е.І., Ремеза В.А.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Державного казначейства України на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяних незаконними діями органів досудового слідства прокуратури, -
Державне казначейство України звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2006 року та ухвалити нове рішення, відмовивши ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог / а.с.86-89 /.
Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 30000грн. у відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 64-69/.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Державне казначейство України посилається на те, що рішення суду в частині стягнення 30000грн. у відшкодування моральної шкоди є незаконним, оскільки позивач не довів в судовому засіданні заподіяну йому моральну шкоду суд не правильно застосував матеріальне право.
Крім того, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального закону, а тому підлягає скасуванню.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині
відшкодування моральної шкоди, районний суд виходив із встановлених ним обставин про те, що у відношенні позивача було порушено кримінальну справу та на час проведення досудового слідства йому було обрано запобіжний захід утримання під вартою, в зв'язку з чим він знаходився в слідчому ізоляторі № 3 м. Дніпропетровська з 05.02.2004 р. по 26.08.2004 р.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 р. позивачу змінено запобіжний захід з утримання під вартою на підписку про невиїзд.
В зв'язку з недоведеністю участі ОСОБА_1 у вчинені злочину, постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 23.02.2005р., кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 закрита.
Встановлені обставини судом першої інстанції підтверджуються - довідкою слідчого ізолятора № 3 м. Дніпропетровська, згідно якої ОСОБА_1 відбув покарання у місцях позбавлення волі з 05.02.2004 р. по 26.08.2004 p.; постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 23.02.2005р., згідно якої кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 закрита за недоведеністю у вчинені злочину; постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 13.08.2004р. про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та пред'явлення йому обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч.З ст. 364 КК України; постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2004р. про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу утримання під вартою; ухвалою колегії суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області; / а.с. 10, 12-14, 22-25, 26, 27-29, 55/.
За таких обставин, в силу діючого законодавства, зокрема ст. ст. 2, 3, 4, 12,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст. ст. 23, 1176 ЦК України, а також Постановою пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4 /з послідуючими змінами/, суд прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода в зв'язку з незаконним утриманням його під вартою, а тому держава зобов'язана відшкодувати позивачу моральну шкоду в зазначеному розмірі.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яке відповідає вимогам закону, висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі Державного казначейства України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, яке протирічить діючому законодавству. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування правильного по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань згідно ст. 308 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного казначейства України - відхилити.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.