Справа № 1113/430/12
18 травня 2012 року смт.Новгородка
Новгородківський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді Сосновської Л.І.,
при секретарі Захожому Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Старт»про визнання недійсним додатку до договору оренди,
Представник позивача звернувся від імені позивача до суду із вищевказаним позовом, який мотивував тим, що останньому на підставі державного акту на право власності на землю належить земельна ділянка, площею 5,01 га, яка розташована на території Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.
У 2004 р. між сторонами укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 5 років, який зареєстровано у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №607 від 30.06.2005 р. Позивачу було відомо, що строк дії договору закінчується 30.06.2010 р.
У 2010 р. позивач дізнався, що від його імені укладено додаток до договору оренди землі, який зареєстровано у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №169 від 09.01.2007 р.
Так як, позивач додаток до договору оренди землі не підписував і нікого не уповноважував на це, то він звернувся до відповідача з вимогою про повернення належної йому земельної ділянки. Керівництво ПСП «Старт»запевнило позивача, що земельна ділянка буде йому повернута у 2011 р. після збору урожаю, але цього не виконало. Після цього позивач знову звернувся до відповідача з проханням розірвати спірний договір, але йому було відмовлено.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг (а.с.4), позовні вимоги підтримали повністю, суду надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, представник позивача пояснив, що його довіритель не давав дозволу на укладання від його імені змін та доповнень до договору оренди від 02.09.2004 р. Також вказав, що орендна плата за вказаним договором та за додатком до договору від 09.01.2007 р. фактично залишилась не зміною, тому позивач не міг ніяким чином помітити зміни у виплаті орендної плати. Позивачу стало відомо тільки у 2010 р., що від його імені і без відповідної згоди дружина підписала додаток до договору оренди. Просили суд визнати недійсним додаток до договору оренди землі від 02.09.2004 р., зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №169 від 09.01.2007 р, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі належним чином оформленої довіреності (а.с.46), заперечував проти задоволення позову, суду пояснив, що позивачу було відомо про укладення додатку до договору оренди землі від 02.09.2004 р., оскільки з 2007 р. він отримував орендну плату у більшому розмірі ніж за договором 2004 р., що не могло бути для позивача не помітним. Факт того, що позивач самостійно отримував орендну плату підтверджується його підписами у відомостях на видачу орендної плати. Таким чином позивачу було відомо про укладені зміни до договору оренди з 2007 р., тобто на даний час вже пройшло більше трьох років, а тому він пропустив строки позовної давності на звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Експерт ОСОБА_4, який допитаний у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача, суду пояснив, що він працює експертом у Кіровоградському відділенні Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, ним було складено висновок судово-почеркознавчої експертизи по даній справі. Під час виготовлення висновку було допущено технічну описку та помилково вказано, що для проведення експертизи надано підписи ОСОБА_5, але фактично експертиза проведена за зразками підписів ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є дружиною позивача. Свідок працювала у ПСП «Старт»з 11.05.1990 р. бухгалтером, а із 01.03.1992 р. займала посаду головного бухгалтера. 01.03.2007 р. її було переведено на посаду фахівця з обліку землі у ПСП «Старт», а 09.01.2009 р. свідок звільнилася із займаної посади за власним бажанням. Після 2009 р. працювала у ТОВ «Інтер-Контакт-Агро»фахівцем з обліку пайовиків. У 2004 р. вона за згодою свого чоловіка, але без належним чином оформленого доручення, підписала договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Старт», строком на п'ять років. Окрім вказаного договору вона також підписала акт про передачу та прийом земельної ділянки. У 2007 р. керівництвом ПСП «Старт»свідку було повідомлено, що якщо вона хоче зберегти своє місце роботи, то повинна підписати додаток до спірного договору оренди, згідно якого договір вважався укладеним на 20 років. Свідок без дозволу позивача та без відповідного доручення підписала додаток до даного договору оренди, так як бажала зберегти місце роботи. Позивачу вона не говорила про переукладання договору оренди. З 2007 р. самостійно отримувала орендну плату.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини, які регулюються ч.ч.1,2 ст.202, ст.203, ст. 207, ст.237, ст.241, ст.257, ст.261 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16.04.2004 р.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу на підставі державного акту на право власності на землю належить земельна ділянка, площею 5,01 га, яка розташована на території Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області (а.с.12).
У 2004 р. дружина позивача ОСОБА_6 працювала головним бухгалтером у ПСП «Старт»(а.с.18) та за згодою позивача, але без відповідного доручення, підписала договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строком на 5 років, який зареєстровано у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №607 від 30.06.2005 р., а також акт про передачу та прийом земельної ділянки, що передається у оренду (а.с.8-9,10).
У 2007 р. ОСОБА_6 не маючи відповідного доручення від позивача підписала зміни і доповнення до договору оренди земельної ділянки, які зареєстровано у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №169 від 09.01.2007 р. (а.с.11). Дані зміни свідок підписала під умову, що відповідач не позбавить її постійного місця роботи і вона в подальшому буде працювати на підприємстві. Факт того, що зміни та доповнення до договору оренди землі підписані не позивачем, підтверджується також і висновком експерта від 14.03.2012 р. (а.с.26-28). Факт підписання договору оренди, акту передачі земельної ділянки, змін та доповнень до договору оренди не позивачем, а ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердили також позивач та його представник, а також сама свідок.
Відповідно до ст.237 ЦПК України представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону.
Згідно ст.241 ЦПК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивачу було відомо про те, що договір оренди земельної ділянки у 2004 р. за його згодою було підписано дружиною без належним чином оформленого доручення і дану обставину позивач у судовому засіданні не заперечував і не ставив під сумнів дійсність вказаного договору. У 2007 р. дружина позивача також без відповідного доручення від імені останнього підписала зміни та доповнення до договору оренди і такі її дії були схвалені позивачем, оскільки після цього вони отримували орендну плату і заперечень щодо дії договору у позивача не виникало. Крім того, з моменту підписання змін та доповнень до договору оренди землі збільшилася орендна плата і позивач не міг не помітити розбіжностей у сумах.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16.04.2004 р., ст.257 ЦК України у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд критично віднісся до заяви представника позивача та самого позивача про те, що останній довідався про дію змін та доповнень до договору оренди у 2010 р., оскільки він продовжував отримувати орендну плату з 2007 р. (а.с.47-51). Таким чином, позивачу було відомо з 2007 р. про порушення його права. Суд вважає, що основною причиною пред'явлення позивачем позову є припинення трудових відносин його дружини з відповідачем, оскільки у період її роботи на даному підприємстві позивачем ніяких претензій щодо дії договору та змін і доповнень не виникало.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено.
Керуючись ч.ч.1,2 ст.202, ст.203, ст. 207, ст.237, ст.241, ст.257, ст.261 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16.04.2004 р., ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213 -215 ЦПК України, суд, -
У задоволені цивільного позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Старт»про визнання недійсним додатку до договору оренди -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області, шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення, апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя Л.І. Сосновська