Справа № 2-7158/11
14 травня 2012 року м.Ужгород Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області в особі головуючого судді - Король Ю.А., секретаря -Ребреш Я.А., за участю представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідача - Пітух В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним правочину (кредитного договору) та визнання недійсними договорів іпотеки та поруки -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», про визнання недійсним правочину (кредитного договору) та визнання недійсними договорів іпотеки та поруки.
Позовні вимоги мотивує тим, що 20 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання кредиту №11145447000, згідно з яким банк надав позивачці кредит в сумі 140,000,00 доларів США, що на дату укладення договору було еквівалентно 707 000,00 гривень, а ОСОБА_3 прийняла вказану суму коштів та зобов'язалася, належним чином використовувати і повернути банку кредит у порядку і на умовах, зазначених в даному договорі.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, 20.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки №11145447000, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого в реєстрі за №1039.
Крім цього, для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_5, було укладено договір іпотеки №11145447000 від 20.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого в реєстрі за №1036.
Також, для забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №11145447000 від 20.04.2007 року.
В обґрунтовування своїх вимог, позивачка посилається на невідповідність додаткових угод вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів»та введення його в оману при їх підписанні. При цьому просить на цій підставі визнати кредитний договір недійсним в цілому та похідні договори від нього.
В судовому засіданні представник позивачки -ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити, з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача - Пітух В.І. у судовому засіданні задоволенню позовних вимог заперечив.
Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судом встановлено, що 20 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»та позивачкою ОСОБА_3 було укладено договір про надання кредиту №11145447000, згідно з яким АКІБ «УкрСиббанк» надав позивачці кредит в сумі 140 000,00 доларів США, що на дату укладення договору було еквівалентно 707 000,00 гривень, а ОСОБА_3 прийняла вказану суму коштів та зобов'язалася, належним чином використовувати і повернути банку кредит у порядку і на умовах, зазначених в даному договорі.
У відповідно до п. 1.3.4. кредитного договору, кредит надається, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника №26200035062500 для подальшого використання й поповнення обігових коштів.
В якості забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору, 20.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки №11145447000, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого в реєстрі за №1039.
Крім, цього, для забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним, між АКІБ «УкрСиббанк», та ОСОБА_5, було укладено договір іпотеки №11145447000 від 20.04.2007 року , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого в реєстрі за №1036.
Також, для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №11145447000 від 20.04.2007 року .
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит -кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Щодо твердження позивачки про невідповідність додаткових угод до кредитного договору вимогам закону слід зазначити таке.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 9.13. кредитного договору укладеного між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем АКІБ «УкрСиббанк», підписанням цього договору позичальник свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього. Також даним пунктом передбачено, що перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».
30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту №11145447000 від 30 січня 2007 року (додаток №7), п1.1. якої зазначено, що сторони погодили, що для ідентифікації кредитного договору може застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме №11145447000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11145447001.
У відповідності до пункту 2.1. додаткової угоди №2, позивачка зобов'язалася повернути суму кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1530,00 доларів США. Крім того, 30 січня 2009 року між відповідачем та позивачкою було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання кредиту №11145447000 від 20 квітня 2007 року у відповідності до пункту 1.2. якої було пролонговано кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом з 20 квітня 2014 року до 21 квітня 2022 року.
Таким чином, вказаними додатковими угодами, за заявою та волевиявленням позивачки, було пролонговано кінцевий термін погашення кредиту та зменшено щомісячне навантаження по сплаті тіла та процентів.
Суд констатує, що оскаржуваний кредитний договір укладено 20 квітня 2007 року, тобто до моменту прийняття Постанови НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування»від 10.05.2007 року №168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за 3541/130808, якою внесено відповідні зміни до Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, обман, тобто, навмисне введення другої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення, має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з ч.1 ст.229 того ж Кодексу, обставинами, які мають істотне значення, є обставини щодо природи правочину, прав та обов"язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.09 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Відповідно до ст.626 ЦК України -договір є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦКУ).
Отже, позивачка зобов'язана виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
Щодо позовної вимогу про відшкодування нанесеної позивачці моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень, то згідно ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995р., із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001р., №5 при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, з'ясовує чим саме підтверджуються факти заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі Позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він виходить при цьому, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 15,16, 203, 204, 533, 1054 ЦК України, ст.ст.14, 198 Господарського Кодексу України, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.ст. 212,213,294 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсним правочину (кредитного договору) та визнання недійсними договорів іпотеки та поруки -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Ю.А. Король