Рішення від 14.05.2012 по справі 2-354/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В, Бондаренко Н.В.;

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Радивилівського районного суду від 31 січня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Козинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Радивилівського районного суду від 31 січня 2012 року позов ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Козинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROWWGA00002156 від 25 грудня 2007 року в сумі 5536,93 доларів США, які за курсом НБУ складають 44129,31 грн., звернено стягнення на будинок відповідача загальною площею 98,3 кв. м та земельну ділянку, що знаходяться на АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ „ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ „ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідача ОСОБА_2 та інших осіб, які згідно з довідкою виконкому Козинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області № 1829 від 7 жовтня 2011 року зареєстровані та проживають у спірному будинку, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 виселено з будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Рівненській області.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що відповідно до умов кредитного договору № ROWWGA00002156 від 25 грудня 2007 року, укладеного між ним та ПАТ КБ „ПриватБанк", кінцевим терміном погашення кредиту є 25 грудня 2015 року. Оскільки позивачем позовна вимога про розірвання кредитного договору не заявлялася, апелянт вважав, що посилання місцевого суду на ч. 2 ст. 1050 ЦК України та на ч. 2 ст. 1054 ЦК України як на підставу дострокового повернення всієї суми кредиту є передчасним.

Судом першої інстанції не враховано, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають його троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Їх права на проживання в цьому будинку у складі сім'ї разом з батьками гарантовано статтями 11 і 18 Закону України «Про охорону дитинства». У матеріалах справи відсутня згода (рішення) органу опіки та піклування з приводу виселення малолітніх дітей із займаного житлового приміщення.

Крім того, сума позовних вимог 44129,31 грн. не відповідає ринковій вартості предмету іпотеки, яка на даний час може становити понад 200000 грн. Згідно зі ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Проте в оскаржуваному рішенні зазначених вимог закону судом не дотримано.

Покликаючись на ці обставини, відповідач ОСОБА_2 просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 ст. 303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги банку до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення боржника і членів його сім'ї, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Проте погодитися повністю з таким висновком місцевого суду не можна.

Зі справи вбачається, що 25 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № ROWWGA00002156, згідно з яким відповідач отримав кредит у банку в розмірі 4000 дол. США зі сплатою 11,04 % річних строком до 25 грудня 2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 25 грудня 2007 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким відповідач надав банку в іпотеку свій житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 98,3 кв. м. Пунктом 35.4. іпотечного договору було передбачено, що іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку загальною площею 0,22 га, на якій розташований предмет іпотеки. Пунктом 35.5. цього договору сторони визначили вартість предмета іпотеки в сумі 30000 грн.

Відповідач узяті на себе зобов'язання за кредитним договором порушив. Заперечення ОСОБА_2 із цього приводу в апеляційній скарзі на увагу не заслуговують, оскільки не ґрунтуються на законі.

Із зробленого банком розрахунку вбачається, що станом на 19 травня 2011 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 5536,93 дол. США.

12 травня 2011 року ПАТ КБ „ПриватБанк" надіслав ОСОБА_2 письмову вимогу № 30.1.0.0/2-421 про необхідність усунення порушень кредитного зобов'язання та попередив боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги банку і необхідність звільнення житлового будинку (а. с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 177 СК України, ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" та ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" визначено, що одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без попереднього дозволу органу опіки та піклування, є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.

З довідки виконавчого комітету Козинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області № 1829 від 7 жовтня 2011 року на а. с. 37 убачається, що сім'я відповідача складається з його дружини ОСОБА_3, неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також баби ОСОБА_7 і ОСОБА_8, 1987 р. н., та проживають вони у спірному будинку.

З пояснень відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, яких не заперечив та не спростував представник позивача, вбачається, що він разом зі своєю сім'єю проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 з 1999 року.

Рішенням виконавчого комітету Козинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області № 206 від 18 грудня 2007 року „Про заставу майна, право користування яким мають діти" (яке передувало укладенню сторонами договору іпотеки) відповідачу ОСОБА_2 органом опіки та піклування було надано дозвіл укласти договір застави житлового будинку АДРЕСА_1 при умові збереження за його малолітніми дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 права користування цим житловим будинком (а. с. 41).

Позивач у справі на укладення договору іпотеки на зазначених умовах погодився.

Частинами 3 і 4 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

З урахуванням викладеного вище задоволення позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом продажу вказаного предмета іпотеки банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та виселення відповідача і членів його сім'ї є неможливим, оскільки це призвело б до втрати неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітніми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, права користування спірним житловим будинком.

Крім того, виселення дружини відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3, баби ОСОБА_7 та ОСОБА_8, 1987 р. н., зі спірного житлового будинку без їх залучення до участі у справі в якості співвідповідачів є неприпустимим.

Зважаючи на наведене та керуючись ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства", ст. 29 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Радивилівського районного суду від 31 січня 2012 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ „ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 268,65 грн. (двісті шістдесят вісім грн. 65 коп.) понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: