Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
Справа № 1620/918/2012
№ провадження 2-а/1620/73/2012
24 травня 2012 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Андрущенко-Луценко С.В.,
при секретарі - Литвиненко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
22.03.2012 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В позовній заяві вона зазначила, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 06.03.2012 року було закінчено виконавче провадження №29948461 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-7218/2011, виданого 01.11.2011 року Миргородським міськрайонний судом про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату їй щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік, як учаснику бойових дій у розмірі, передбаченому ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, що діє з 22 травня 2008 року, а саме п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»на момент проведених виплат, з урахуванням виплачених коштів. Вказану постанову позивачка вважає такою, що винесена в порушення вимог чинного законодавства, порушує її законні права, оскільки згаданий виконавчий лист залишився невиконаним в частині зобов'язання боржника -Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, виплатити їй нараховану суму коштів, а тому просила визнати її протиправною та скасувати її.
Позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, в судове засідання свого представника не направив, у своїх письмових запереченнях позов не визнав, посилаючись на те, що державним виконавцем вжито вичерпних заходів для примусового виконання рішення, а тому спірна постанова старшого державного виконавця є законною, а отже просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, крім того просив розглянути справу у відсутності його представника.
Представник Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, третьої особи по справі, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
Відповідач, на підставі ст.ст. 1,3 Закону України «Про державну виконавчу службу», є органом виконавчої служби, завданням якого є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень відповідно до Законів України.
Відповідно до ст.181 КАС України та ст.82 Закону України «Про виконавче провадження»учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю держаного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Судом встановлено, що 22.11.2011 року постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було відкрито виконавче провадження №29948461 з виконання виконавчого листа №2-а-7218/2011 від 01.11.2011 року Миргородського міськрайонного суду про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік, як учаснику бойових дій у розмірі, передбаченому ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, що діє з 22 травня 2008 року, а саме п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»на момент проведених виплат, з урахуванням виплачених коштів. Вказана обставина сторонами не оспорюється і підтверджується відповідачем у своїх письмових запереченнях на позов.(а.с.15-17).
27.01.2012 року Управлінням праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради на виконання рішення Миргородського міськрайонного суду від 01.11.2011 року було проведено перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік, як учаснику бойових дій (а.с.9).
Постановою від 06.03.2012 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було закінчено згадане виконавче провадження на підставі п.11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»з посиланням на те, що виконати рішення суду в частині виплати стягувачу належних йому коштів не надалось можливим через відсутність відповідного фінансового ресурсу бюджету, хоч при цьому органом виконавчої служби вжито вичерпних заходів для примусового виконання рішення (а.с.8).
Оцінивши оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку про його протиправність, та задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.
Згідно з частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд вважає, що постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження є передчасною, оскільки державний виконавець мотивуючи свою постанову вказує на відсутність коштів, однак виконавчий лист Миргородського міськрайонного суду №2-а-7218/2011 від 01.11.2011 року має зобов'язальний характер, а державним виконавцем не було проведено усіх виконавчих дій щодо виконання зазначеного виконавчого листа в частині зобов'язання боржника -Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, виплатити грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до практики Європейського Суду (справа «Кечко проти України»від 08.11.2005р.) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставним.
Згідно з ч.2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи не вбачається, що неможливість виконання судового рішення підтверджується будь-якими доказами. Відповідачем не надано суду актів перевірки, вчинених в порядку ч.1,2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», чи будь-яких інших доказів про фактичну відсутність бюджетних коштів, або про вчинення будь-яких заходів примусового виконання постанови суду. Таким чином висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження без фактичного прийняття буд-яких заходів для виконання постанови суду, є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не вжито усі дії, передбачені чинним законодавством для забезпечення виконання судового рішення, натомість винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка позбавляє позивача права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.
Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відтак, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у повному виконанні судового рішення.
Також, відповідно до статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження -із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідачем не надано доказів звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Отже, постанова від 06.03.2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 29948461 не ґрунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», є передчасною, тому позовні вимоги про її скасування підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8 ч.2, 69,71, 94,158-163, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.
Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області ВП № 29948461 від 06.03.2012 року, якою було закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-а-7218/2011, виданого 01.11.2011 року Миргородським міськрайонний судом Полтавської області про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік, як учаснику бойових дій у розмірі, передбаченому ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, що діє з 22 травня 2008 року, а саме п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»на момент проведених виплат, з урахуванням виплачених коштів -визнати протиправною та скасувати її.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя С. В. Андрущенко-Луценко