Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а-530/11
Категорія 10.3.3.
10 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів: Кашапової Л.М., Рафальської І.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2009 року
встановила:
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому посилаючись на неправомірність дій відповідача щодо нарахування коштів, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у меншому розмірі, ніж визначено Законом, просив стягнути з відповідача на його користь грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва в розмірі 2390 грн. за період з 01.01.2008 року по 01.06.2009 року, допомогу, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення у розмірі 19851 грн. за період з 01.01.2008 р. по 01.06.2009 р.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2009 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що управління праці не може бути відповідачем в даній справі, оскільки фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету. Крім того, розрахунок заборгованості за спірний період проведено без врахування фактично відпрацьованого позивачем часу.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорія 3, працює в Овруцькій дистанції колії державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" та проживає в м. Овручі Житомирської області, яке відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. (а.с.3, 6-7).
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно зі ст. 39 вищезазначеного Закону громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Позивач отримує виплати згідно зі ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом (а.с.3).
Дія вказаних норм була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ст. ст. 37, 39 вищевказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи апелянта про те, що при обрахунку заборгованості по компенсаційних виплатах судом не враховано фактичний час, відпрацьований позивачем в певний місяць, колегія суддів до уваги не бере, оскільки будь-яких доказів про те, що позивач у спірний період працював неповний місяць чи неповний робочий день апелянт суду не надав.
Разом з тим, стягуючи з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації на користь позивача доплату, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення без врахування вимог ст.99 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що дана виплата є доплатою до заробітної плати і відповідно до ст.233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з таким позовом без обмежень будь-яким строком.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки вищевказана доплата не є складовою частиною заробітної плати в розумінні ст. 2 Закону України „Про оплату праці", а являється соціальною виплатою.
Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції в частині стягнення доплати, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нової постанови.
У решті постанова залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2009 року в частині задоволення вимог про стягнення доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 14 728,50 грн. доплати, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року.
У решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Головуюча Судді: