Рішення від 11.01.2012 по справі 2-74/11

ОСОБА_1

Справа № 2-74/11

Категорія 33

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого - судді Кукурекіна К.В.

при секретарі - Рудакові Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини 95228 МО РФ, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, спричинених дорожньо - транспортною пригодою,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Ленінського районного суду з позовом до військової частини 95228 МО РФ про стягнення матеріального збитку у сумі 9877,80 грн. та моральної шкоди у сумі 3000,00 грн., спричинених дорожньо - транспортною пригодою, а також позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі зверненням до суду та проведенням автотоварознавчого дослідження.

Позовні вимоги з посиланням на статті 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що співробітник відповідача, будучи винним у скоєні дорожньо транспортної події, спричинив позивачу збитки, які у добровільному порядку до теперішнього часу не відшкодовані.

У ході розгляду справи, заявою від 14 травня 2009 року позивач відмовилась від позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. та просила провадження у справі у вказаній частині припинити (а.с. 40).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополя від 15 травня 2009 року у справі призначено товарознавчу експертизу (а.с. 44).

13 жовтня 2009 року до Ленінського районного суду міста Севастополя надійшов висновок експерта (а.с. 46 - 56).

Надалі, позивач уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з військової частини 95228 МО РФ 14762,63 грн. - суми матеріального збитку з урахуванням інфляції станом на 05 лютого 2010 року, а також витрати пов'язані зі зверненням до суду та проведенням автотоварознавчого дослідження (а.с. 90-92).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополя від 22 лютого 2010 року до участі у справі залучено Міністерство Оборони РФ (а.с. 95).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідачі у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив.

Суд, згідно з вимогами статті 224 ЦПК України, за згодою позивача, вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутності відповідачів, визнаючи достатніми для розгляду спору по суті наявні в матеріалах справи письмові докази, та постановити заочне рішення.

Вислухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 110 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.

Таким чином, звернення позивача до Ленінського районного суду міста Севастополя відповідає вимогам процесуального закону.

В судовому засідання встановлено, що 23 вересня 2008 року в 08 год. 05 хв. водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "УАЗ" державний номер НОМЕР_3 на вул. Леніна в місті Севастополі на перехресті неравнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі не уступив дорогу автомобілю "Фольксваген" державний номер НОМЕР_1, що рухався по головній дорозі, що належить позивачу, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів, що привело до механічного пошкодження транспортних засобів.

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 03 жовтня 2008 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення та притягнуто до відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП (а.с. 7).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо - транспортної події знаходився при виконання своїх службових обов'язків. ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч 95228 МО РФ.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Розмір шкоди, заподіяної в наслідок неправомірних дій ОСОБА_1, підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи, здійсненим Севастопольським відділенням Харьківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса та звітом про оцінку вартості матеріального збитку, спричинено пошкодженням дорожньо - транспортного засобу, складеним експертною компанією Укравтоекспертиза, та складає 14089,08 грн.

З аналізу наведених правих норм та обставин справи вбачається, що саме протиправними діями ОСОБА_1 позивачу нанесена матеріальна шкода, яка виражається у пошкодженні транспортного засобу та має бути відшкодована юридичною особою, в якій проходить службу ОСОБА_1

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів суму інфляційного відшкодування.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем суд знаходить його правильним та таким, що підлягає стягненню з відповідачів.

Як зазначалося вище, заявою від 14 травня 2009 року позивач відмовилась від позову в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. та просила провадження у справі у вказаній частині припинити.

Відповідно до статті 174 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі

З аналізу наведених правових норм та обставин справи суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів матеріального збитку та інфляційних втрат підлягають задоволення, а провадження у справі в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди підлягає закриттю на підставі вимог статті 174Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені до військової частини 95228 Міністерства Оборони Російської Федерації та Міністерства оборони Російської Федерації.

Відповідно до статті 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається з пояснень представника Міністерства оборони Російської Федерації (а.с. 33-35) військова частина 95228 МО РФ не є юридичною особою та не може бути відповідачем у справі.

Таким чином, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог до військової частини 95228 МО РФ підлягає закриттю на підставі статті 205 ЦПК України.

Крім того, на підставі ст. 88 ч. 1 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним та документально доведені судові витрати, а саме - судовий збір у сумі 173,08 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у сумі 30,00 грн., крім того стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати , пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження.

На підставі статей 22, 23, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 206 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства Оборони Російської Федерації (ул. Знамека, 19, місто Москва) на Користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму матеріальної шкоди у розмірі 14762,63 грн., суму судового збору у розмірі 173,08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 30,00 грн. та витрати, пов'язані з виконанням автотоварознавчого дослідження у розмірі 499,00 грн., а всього стягнути 15464,71 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Ленінського районного

Суду міста Севастополя К.В.Кукурекін