Національний банк України
Справа № 2-4928/11
Категорія 26
"19" березня 2012 р. Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді Кукурекіна К.В.,
за участю секретаря - Рудакова Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" в особі Севастопольської філії, треті особи Національний банк України, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання кредитних договорів та договору іпотеки недійсними,
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" в особі Севастопольської філії (далі ПАТ КБ «Приватбанк»), треті особи Національний банк України, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними кредитних договорів № №SEН0GК336239Н від 10.08.2006, №SE00GA00000272 від 26.02.2008, додаткової угоди до договору №SE00GA00000272 від 16.09.2009, укладених між ЗАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 та договору іпотеки від 10.08.2006, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "Приватбанк", засвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Позов мотивований тим, що відповідачем при укладенні кредитних договорів про надання кредиту в грошовій одиниці - іноземній валюти (доларах США) були порушені норми чинного законодавства України. Так позивач зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» не має відповідної індивідуальної ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті; при оформленні ОСОБА_2 документів на отримання кредиту нею були надані довідки про доходи в національній валюті України, насьогодні курс долара відносно гривні значно „виріс", тобто у зв'язку з знеціненням національної валюти та ростом курсу долару США їй необхідно повернути банку кредитні кошти у значно більшому розмірі, ніж було отримано. Тобто на даний час позивач вважає умови кредитного договору несправедливими, тому що вони значно погіршують фінансовий стан позичальника; подальше виконання договорів на умовах, визначених у них є порушенням принципу справедливості, визначених ст.3,13 ЦК України та ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів"
В судовому засідання представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, що Банк не мав права надати кредит у іноземній валюті, не визначивши гривневий еквівалент зобов'язань.
Позивач ОСОБА_3 Позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважає його необґрунтованим і просить в його задоволенні відмовити. Так в своїх запереченнях на позов відповідач вказує на наявність у банку повноважень (відповідного дозволу) на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України відповідно до Закону України „Про банки та банківську діяльність", Положення про порядок видачі національним банком україни індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України я к засобу платежу, затвердженого постановою правління національного банку україни від 14.10.2004 №483. Доводи позивачів щодо несправедливості умов кредитного договору відповідач вважає безпідставними, оскільки стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, тому ОСОБА_2, укладаючи кредитні договори усвідомлювала, що курс долару не є незмінним незалежно від настання економічної кризи. Відповідач також зазначив, що позичальниця ОСОБА_2 при укладенні договору кредиту ніхто не змушував до його укладення, тобто позичальнику в момент укладення кредитного договору були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позичальника прийняти ці умови. Крім того вказав, що кредитний договір №SEН0GК336239Н був укладений 10.08.2006, тому на момент подання позову витекли терміни позовної давності, визначені ст. 257 ЦК України.
Третя особа - Кримське регіональне управління Національного банку України проти позову заперечувала, пояснила, що наявність у комерційного банку генеральної ліцензії Національного банку України, дозволу на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для надання кредитів у іноземній валюті.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний кредитний договір №SEН0GК336239Н від 10.08.2006, за умовами якого ОСОБА_2 надані кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу у розмірі 136 000 доларів США на придбання житла за адресою АДРЕСА_1, а також у розмірі 19823,76 доларів США на оплату страхових платежів зі сплатою відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,21 % на строк до 09.08.2021.
Між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний кредитний договір №SE00GА00000272 від 26.02.2008, за умовами якого ОСОБА_2 надані кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 67300 000 доларів США на наступні цілі, а саме: у розмірі 60000 доларів США на споживчі цілі, 7300 доларів США на оплату страхових платежів зі сплатою відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % на строк з 26.02.2008 до 25.02.2018.
Додатковою угодою до іпотечного кредитного договору №SE00GА00000272 від 26.02.2008 від 16.09.2009 п.8.1 кредитного договору викладений у іншій редакції: ОСОБА_2 надані кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 74600 доларів США на наступні цілі, а саме: у розмірі 60000 доларів США на споживчі цілі, 14600 доларів США на оплату страхових платежів зі сплатою відсотків у розмірі 1,26 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент видачі кредиту; винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % на строк з 26.02.2008 до 25.02.2028.
ПАТ КБ «Приватбанк» виконав свої договірні зобов'язання в повному об'ємі та надав ОСОБА_2 кредит у сумах, визначених договорами.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» 10.08.2006 укладений договір іпотеки, засвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яким в заставу передане майно: квартира за адресою АДРЕСА_1.
Доводи представника позивача щодо недійсності кредитного договору та договору іпотеки з причини укладення кредитного договору в доларах США, суд вважає необґрунтованими на підставі наступного.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ „Приватбанк" 04.12.2001 р. отримав банківську ліцензію № 22, зареєстровану Національним Банком України 19.03.1992 р. за № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також банком отримано дозвіл № 22-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з Додатком до цього Дозволу.
В обґрунтування позовних вимог позивачі також посилаються на несправедливість умов кредитних договорів, на порушення відповідачем при укладені зазначених договорів чинного законодавства України щодо можливості укладення таких договорів в іноземній валюті в порушення вимог ст. 524 ЦК України, ст.35 Закону України „Про Національний банк України" та Декрету Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
Разом з тим, суд не може прийняти до уваги зазначені доводи позивача, оскільки при укладення кредитного та іпотечного договорів сторонами додержано вимоги до письмової форми договору, ОСОБА_2 до банку чи в суд із заявою про тлумачення даного договору не зверталася, тобто текст та положення договору їй зрозумілі.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим згідно з п.2 Положення "Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів", затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.11.2003 за № 1094/8415) офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до курсу долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Тобто, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є невиконання в момент укладення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, пя'тою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тобто на момент звернення до суду витекли строки позовної давності для звернення за захистом своїх прав.
Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК україни сплив позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача у справі, є підставою для відмови в позові.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 257, 267 Цивільного кодексу України, Закон України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст.5, 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" в особі Севастопольської філії, треті особи Національний банк України, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання кредитних договорів та договору іпотеки недійсними - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського
Районного суду м. Севастополя К.В. Кукурекін