Справа № 2-3460/11
Категорія 26
"26" квітня 2012 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді - Кукурекіна К. В.,
при секретарі - Рудакові Р. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОММЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", треті особи приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ ?Приватбанк", просить визнати недійсним договір іпотеки від 16 листопада 2006, укладений між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 не є власником предмета іпотеки, предмет договору іпотеки суперечить Цивільному кодексу України, а його укладення порушує цивільне право та інтерес позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, неналежним виконанням умов кредитного та іпотечного договору, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором збільшується, а також дотримання при укладанні іпотечного договору вимог цивільного законодавства, наявності у третьої особи по справі - ОСОБА_4 Необхідних повноважень для укладання іпотечного договору, наявності згоди позивача на укладення договору.
Представник третьої особи-приватного нотаріусу Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову з підстав наявності всіх необхідних повноважень у ОСОБА_4 для укладення іпотечного догвоору.
Третя особа-ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, сповіщена належним чином, письмових доказів, або заперечень суду не надала.
Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши представників сторін, суд знаходить позов необґрунтованим і не підлягаючим задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, 16.11.2006 укладений кредитний договір ? 00-4532M, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 280000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.11.2013 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк та ОСОБА_4, 16.11.2006 року уклали договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 54,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про Іпотеку":-Іпотека це від забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, вона має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно з вимогами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З тексту кредитного та іпотечного договорів слідує, що вони укладені сторонами, підписані позичальницею, їй наданий екземпляр договору. Тобто позичальниці у момент укладення договору були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позичальницю прийняти ці умови.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні іпотечного договору сторонами по справі було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, так і прийняті ними як обов'язкові умови договору, ОСОБА_1, ОСОБА_5, про що зазначене в п. 13.1 договору іпотеки від 16.11.2006, надали згоду на передачу квартири в іпотеку, що спростовує надані у судовому засіданні пояснення представника позивача.
Позивач, відповідно до положень ст.ст. 256-257, 261 ЦК України втратив право на звернення до суду за захистом своїх прав, так як не зробив цього у встановлений законом строк.
Судом також встановлено, що право власності на квартиру, передану банку в іпотеку не оскаржене, та на час розгляду справи не оспорене, та відповідно є дійсним, про що свідчить довідка ?62 Житлово-будівельного кооперативу ?46 від 05.12.1991 р., яка зареєстрована Севастопольським БТІ 20.04.1992 р. за ?255 відповідає нормам законодавства на момент виникнення права власності.
Наявність зареєстрованого права власності є підставою, відповідно до п. 3.3 Тимчасосого положення про порядок державної реєстраціі прав власності на нерухоме майно для відмови в реєстраціі. Таким чином, положенням врегульоване питання зареєстрованих прав власності, що виникли до набрання ним чинності.
Згідно з п. 5 ст. 3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що кредитні зобов'язання в добровільному порядку не виконані, заборгованість за кредитним договором станом на 26.04.2012 складає 459914,26 грн., суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову.
На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 1, 3 Закону України "Про Іпотеку", керуючись ст.ст. 10,11,60,88,179,224,225 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОММЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", треті особи приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяті днів з дня проголошення рішення суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя