Справа № 2-2964/11
Категорія 26
"12" березня 2012 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Кукурекіна К.В.,
при секретарі - Рудакові Р.Ю.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Мовенко О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольської філії про визнання кредитного договору частково недійсним,
У травні 2011 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Севастопольської філії, в якому вказав, що 11 вересня 2008 р. між ним та відповідачем було укладено договір кредиту №945/08-899, згідно з яким банк надав йому кредит у сумі 79720,00 доларів США зі сплатою 14,0 процентів річних, порядком повернення кредитної заборгованості рівними частками у розмірі 266,00 доларів США на місяць, а у вересні 2033р. - 186,00 доларів США та кінцевим терміном погашення кредиту - 10 вересня 2033р. Статтею 6 кредитного договору передбачено порядок вирішення виникаючих між позивачем та відповідачем спорів шляхом передачі їх на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що на думку позивача позбавляє його права захищати свої права шляхом звернення до суду загальної юрисдикції як органу державної влади, тому є несправедливою умовою договору, яка підлягає визнанню недійсною.
В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. В обґрунтування позову вказував на те, що п.6.2 кредитного договору про розгляд спорів по кредитному договору третейським судом є несправедливим в силу ст.3 Цивільного кодексу України та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також незаконним в силу порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.2, 5, 6 Закону України «Про третейські суди». Також вказував, що обов'язковою умовою укладення третейської угоди є наявність між її сторонами спору, проте на момент укладення кредитного договору (до якого включено третейське застереження) ніякого спору між позивачем та відповідачем не існувало. Кредитний договір вважає договором приєднання, у зв'язку з чим при укладенні позичальник не міг впливати на його умови.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вказуючи на те, що кредитний договір є результатом вільного волевиявлення обох його сторін. Позивач і відповідач спільно визначали усі істотні умови кредитного договору, між сторонами в момент укладення кредитного договору була погоджена і така умова як угода про передачу усіх виникаючих спорів на розгляд в третейському суді. Також доводила, що третейське застереження, що передбачене п.6.2 кредитного договору, повністю відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про третейські суди», лише недотримання яких є підставою для визнання її недійсною. Вказувала, що третейське застереження не містить відказ позичальника від права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, не містить воно і будь-якої заборони на таке звернення, а розгляд судом дійсної цивільної справи, провадження у якій відкрито на підставі позову ОСОБА_3, свідчить про безпідставність твердження позивача про те, що третейська угода позбавляє його можливості захищати свої права в місцевих судах із правом вибору територіальної підсудності та інш.
Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, вважає позов не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 11 вересня 2008 р. сторони уклали кредитний договір №945/08-899, згідно з яким позивач на умовах тимчасового користування, забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру отримав у ПАТ «Укрсоцбанк» кредит у сумі 79720,00 доларів США зі сплатою 14,0 процентів річних, порядком повернення кредитної заборгованості рівними частками у розмірі 266,00 доларів США на місяць, а у вересні 2033р. - 186,00 доларів США та кінцевим терміном погашення кредиту - 10 вересня 2033р.
Пунктом 6.2 ст.6 «Врегулювання спорів» кредитного договору сторони передбачили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди по всіх суттєвих умов договору. Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частиною 1 ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди в кредитному договорі.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 5 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Умови статті 6 договору кредиту, укладеного між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» щодо розгляду спору, створюють рівні права для обох сторін, в тому числі з питання звернення до третейського суду з відповідним позовом. Рівність прав сторін при розгляді справи третейським судом передбачено Законом України «Про третейські суди».
Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови договору кредиту та третейської угоди, що міститься у п.6.2 ст.6 договору кредиту. Позивач не надав жодних доказів того, що на момент укладення кредитного договору він був не згодний з положенням п.6.2 ст.6 договору кредиту, а також не було надано жодних доказів на підтвердження того факту, що волевиявлення позивача при укладенні кредитного договору не було вільним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Позивач не надав доказів невідповідності пункту 6.2 кредитного договору нормам діючого Закону. За таких обставин суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
На підставі ст. ст. 203, 205 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Севастопольської філії про визнання кредитного договору частково недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя Кукурекін К.В.