Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2012 р. Справа № 5023/1615/12
вх. № 1615/12
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за дорученням, відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод ізоляційних та будівельних матеріалів", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод ізоляційних та азбестоцементних матеріалів", м. Харків
про стягнення 145000,00 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 145000,00 грн. за договором переведення боргу від 05.05.2008 року.
До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте, ухвала суду повернута до суду з довідкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з ЄДРПОУ, станом на 10.04.2012 року, місцезнаходження відповідача -61030, м. Харків, вул. Біологічна, 10, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
05 травня 2008 року між ТОВ "Харківський завод ізоляційних та будівельних матеріалів" (далі - Позивач), ВАТ "Харківський завод ізоляційних та азбестоцементних матеріалів" (далі - Відповідач) та ТОВ "Балаклійський шиферний комбінат" було укладено договір про переведення боргу (далі - Договір).
За даним Договором, ТОВ "Балаклійський шиферний комбінат" - первинним боржником, переведено на Відповідача - нового боржника частину грошового боргу у розмірі 1 380 341,57 грн. (один мільйон триста вісімдесят тисяч триста сорок одна грн. 57 коп.). Кредитором за Договором виступає Позивач.
Згідно п. 3 Договору, кредитор не заперечує проти переводу боргу, визначеному у п. 1 цього Договору, і, підписуючи зі свого боку цей Договір, дає свою згоду на переведення зазначеного боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 10 Договору визначено, що Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
У межах виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, Відповідачем за період з серпня 2008 року по грудень 2010 року сплачено на користь Позивача 1 235 341, 57 грн. (один мільйон двісті тридцять п'ять тисяч триста сорок одна грн. 57 коп.).
Станом на 31 грудня 2011 року між Позивачем та Відповідачем проведено звіряння взаємних розрахунків за Договором за період з 05 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року, результатом якого стало підписання відповідного акта. Факт підписання Відповідачем зазначеного акта засвідчує згоду останнього із залишком боргу у сумі 145 000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень).
13 січня 2012 року Позивачем направлено Відповідачу вимогу про сплату залишку боргу у сумі 145 000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень). Проте відповіді Позивачем не отримано, борг Відповідачем не сплачено.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 145000,00 грн. заборгованості обґрунтована, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод ізоляційних та азбестоцементних матеріалів" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 10, код ЄДРПОУ 00293083, п/р 26008036380900 в АТ "УкрСиббанк" м. Харкова, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод ізоляційних та будівельних матеріалів" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 10, код ЄДРПОУ 30754372, р/р 26004036357700 в АТ "УкрСиббанк" м. Харкова, МФО 351005) - 145000,00 грн. заборгованості та 2900,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 15 травня 2012 року