33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"10" травня 2012 р. Справа № 5019/388/12
Суддя Гудзенко Я.О, розглянувши справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Ресурс Україна»
до дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»в особі філії «Костопільський райавтодор»дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення 32 377, 32 грн.
за участю представників:
від позивача: представник ОСОБА_1 (дов.№6 від 27.02.12)
від відповідача: представник ОСОБА_2 (дов.№18-12 від 03.01.12)
В судовому засіданні 10.05.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У березні 2012 року ТОВ «ЛіхтнерРесурс Україна»(далі -позивач) (код ЄДРПОУ 355391017163) звернулось з позовом до відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі -ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»), дочірнього підприємства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі -ДП «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»), філії «Костопільський райавтодор»ДП ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі -філія) про стягнення 32 377, 32 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу від 18 липня 2011 року № 18/07/11-1 за поставлений згідно накладних від 29.07.11 № РН-000686, 15.09.11 № РН-001302, 30.09.11 № РН-001326, 17.10.11 № РН-001459, 25.10.11 № РН-001470, 31.10.11 року № РН-01274 товар.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі-продажу від 18 липня 2011 року № 18/07/11-1. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст. 11, 202, 509, 526, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України (далі -ГК України).
В подальшому заявою від 13.04.2012 року № 2 позивач зменшив розмір позовних вимог та зазначив про подання позову до ДП «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»в особі філії ДП «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та стягнення з дочірнього підприємства в особі філії суми боргу у розмірі 32 377, 32 грн. за отриманий товар. До заяви позивачем додано: платіжні доручення про часткову сплату боргу, судову практику з розгляду аналогічних спорів. В судовому засіданні позивач зазначив, що подану ним заяву слід вважати уточненням позовних вимог. Заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим відповідачем у справі слід вважати ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»в особі філії «Костопільський райавтодор».
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.03.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/388/12 розгляд якої призначено на 28.03.2012 року.
26.03.2012 року ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»подано відзив від 22.03.2012 року № 16-10/679 на позовну заяву, в якій останній заперечує проти позовних вимог з підстав наведених у відзиві. Відповідачем надано суду копію положення про філію, практику господарських судів. В подальшому дочірнє підприємство надало суду копію свідоцтва про державну реєстрацію ДП «Рівненський облавтодор», витягу з ЄДРПОУ щодо підприємства, статуту останнього.
23.03.2012 року до суду надійшла заява Позивача від 22.03.2012 року № 18 про те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між вказаними сторонами про стягнення заборгованості за Договором і з тих же підстав, а також немає рішення органів з такого спору.
28.03.2012 року від ДП «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»надійшов відзив на позов.
Ухвалою господарського суду від 28.03.2012 року розгляд справи відкладено на 18.04.2012 року, у зв'язку із усним клопотанням сторін по справі про відкладення її розгляду.
18.04.2012 року від відповідача надійшло клопотання про надання суду належним чином завіреної копії положення про філію, статуту дочірнього підприємства та довіреності виданої на ім'я начальника філії ОСОБА_3 від 04.01.2011 року.
В судовому засіданні 18.04.2012 року оголошено перерву до 27.04.2012 року.
27.04.2012 року оголошено перерву до 10.05.2012 року.
Представником Позивача надано оригінали документів для огляду в судовому засіданні, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, Позивач виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі та надав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями про місцезнаходження дочірнього підприємства та філії.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області -
18 липня 2011 року між ТОВ «ЛіхтнерРесурс Україна»(далі -Постачальник за Договором) та філією (далі -Покупець за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу № 18/07/11-1 (далі - Договір) (а.с. 14-16).
У відповідності до умов Договору (п. 1.1.) Постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в кількості, асортименті та в строки, передбачені Договором, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору асортимент товару відповідає переліку наведеному у договорі, а саме: щебінь, вироби із каменю (далі - Товар).
За п. 1.3. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Отже, відповідно до Договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу щебінь, вироби із каменю (товар), узгодженими партіями, а Покупець - прийняти товар відповідно узгодженим з Постачальником поданим заявкам та оплатити його вартість.
Як вбачається із позовної заяви, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 75 877, 32 грн., відповідно до накладних, які скріплені печатками Позивача та філії. Проте, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, Відповідач не здійснив оплату за поставлений Товар у повному обсязі, сплативши частково 43 500 грн., у зв'язку з чим у дочірнього підприємства в особі філії виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 32 377, 32 грн.
В метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Покупця було направлено вимогу про оплату вартості придбаного товару від 15.12.2011 року № 17 (далі - Вимога), в якій Позивач просив перерахувати суму боргу на свій розрахунковий рахунок. Проте, відповіді на Вимогу Позивач не отримав.
Судом відхиляються доводи дочірнього підприємства щодо не надіслання Позивачем саме дочірньому підприємству вказаної вимоги на оплату товару виходячи з того, що умовами договору встановлено строк оплати товару та, крім того, законом не визначено форми пред'явлення такої вимоги, кредитор може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 року № 43/308-10).
Таким чином, судом встановлено, що на день винесення рішення борг Відповідача перед Позивачем становить 32 377, 32 грн.
Згідно п. 6.2 Договору оплата за поставлений Товар згідно умов Договору здійснюється Покупцем одною з наступних форм оплати та в обумовлені Договором строки, а саме оплата по факту поставки протягом 5 (п'яти) днів.
Сума боргу також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за 2011 рік між Позивачем та філією, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 01.12.2011 року становила 32 377, 32 грн. Акт скріплено печаткою Позивача та філії ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Відповідач заперечує проти вимог Позивача в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень ДП «Рівненський облавтодор»зазначає, що Позивачем безпідставно пред'явлено позовні вимоги до ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», оскільки згідно зі Статутом ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»засновником Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»є ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Відповідно до п. 3.4 ст. 3 Статуту ДП «Рівненський облавтодор»підприємство не відповідає за зобов'язаннями засновника, а засновник не відповідає за зобов'язання підприємства. Позивачем безпідставно пред'явлено позовні вимоги до філії «Костопільський райавтодор»ДП «Рівненський облавтодор», оскільки відповідно до ст.ст. 1, 2, 18, 21 ГПК України філія «Костопільський райавтодор»не може бути стороною у справі. Договір укладений начальником філії «Костопільський райавтодор, який згідно з п. 3.3. Положення про філію діє від імені та за дорученням директора підприємства і, оскільки, директор ДП «Рівненський облавтодор»довіреності начальнику філії не давав, Договір був укладений не уповноваженою на те особою та із перевищенням повноважень. Позивач обгрунтовує позовні вимоги на підставі Договору, однак у первинних документах -видаткових накладних, що додаються до матеріалів позовної заяви відсутнє посилання на Договір. Доказами отримання продукції є належним чином оформлені первинні документи -накладні та довіреності, а щодо акту звірки, то він не є первинним документом, а є тільки таким документом, згідно якого бухгалтерія звіряє бухгалтерський облік підприємства. Вимога Позивача про оплату вартості придбаного товару на адресу ДП «Державна акціонерна компанія»ВАТ «Автомобільні дороги України»не направлялася, а була направлена на адресу філії «Костопільський райавтодор».
Позивач в свою чергу в поданій ним заяві про зменшення позовних вимог, яку він вважає уточненням позовних вимог, просив виключити позовні вимоги щодо відповідача - ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Вказану заяву Позивачем надіслано Відповідачу.
Таким чином, Позивач заявою про уточнення вимог просить вважати відповідачем у справі ДП «Державна акціонерна компанія» ВАТ «Автомобільні дороги України»в особі філії «Костопільський райавтодор».
Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Отже, судом прийнято заяву Позивача про уточнення вимог до розгляду.
Частиною 4 ст. 64 ГК України встановлено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Враховуючи вищенаведені положення, філії не визнаються суб'єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи, частиною якої є філія або представництво. У зв'язку з цим саме посадовим особам, керівникам на їх ім'я, а не на ім'я філії видається довіреність, якою визначається коло повноважень, тому оскільки філії, хоч і є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи і власною право - та дієздатністю вони не наділені, внаслідок чого при укладенні вказаного вище Договору правовідносини виникли між Позивачем та ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що відповідно спростовує доводи Відповідача про те, що ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги»жодних правовідносин з Позивачем не здійснювало.
До того ж, судом встановлено, що Договір у судовому порядку не було визнано недійсним.
Пунктами 3.3, 5.8, 6.1 Положення філії «Костопільський райавтодор»ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»встановлено, що філія може від імені і за дорученням директора підприємства, зокрема, укладати договори відповідно до предмета діяльності філії. Відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством, і доручень підприємства. Управління філією здійснює начальник, призначений на посаду директором підприємства.
Як встановлено судами, представник позивача діяв на підставі довіреності від 04.01.2011 року № 11-11.
Відповідно до Положення про філію, згідно приписів ст. 95 ЦК України, керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності, а тому твердження дочірнього підприємства про те, що Договір підписано неналежною особою є безпідставним, оскільки начальнику філії -ОСОБА_3 довіреність видавалась при призначенні його на відповідну посаду, а видача окремої довіреності на укладання конкретного договору від юридичної особи не вимагається.
В додаткових поясненнях до заперечень Позивача Відповідач зазначає, що виданою довіреністю від 04.01.2011 року №11-11 начальнику Філії -ОСОБА_3 директор підприємства довіряє укладати договори та угоди на суму, що не перевищує 50 тис. грн., внаслідок чого Договір за яким філії було поставлено продукцію на суму 72 377, 32 грн., укладено із перевищенням повноважень.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні та ін.).
Враховуючи те, що філією прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними скріпленими печатками та підписами філії, філія здійснила часткову оплату Товару, що підтверджується платіжними дорученнями від 18 липня 2011 р. № 186, від 13 вересня 2011р. № 256, від 09 вересня 2011р. № 243, від 07 вересня 2011р. № 244, від 21 липня 2011р. № 200, від 06 вересня 2011р. № 243, вказані дії свідчать про те, що підприємством були вчинені дії, які підтверджують схвалення господарської операції та самого факту укладення Договору.
Cудом відхиляються доводи дочірнього підприємства щодо не здійснення підприємством жодних дій, які могли б свідчити про наступне схвалення правочину (укладання договору поставки), оскільки згідно з ч. 1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій та крім того, філією було здійснено часткову оплату товару.
Враховуючи, що судом встановлено факт здійснення філією дій щодо прийняття поставленого товару та його часткової оплати за Договором, - суд дійшов висновку про фактичне схвалення цього правочину юридичною особою -дочірнім підприємством.
Умовами п. 5.8 Положення про філію визначено, що контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларацій.
Протягом майже півроку року до подання позову дочірнє підприємство жодним чином не повідомляло філію про відсутність повноважень керівника філії на укладання договору, про несхвалення вказаного правочину. Протилежного відповідачем не доведено.
На вимогу суду Позивачем не було надано довіреність на отримання товару філією, однак суд не ставить під сумнів обставини щодо отримання товару філією, оскільки відособленим підрозділом здійснювалася часткова оплата Товару.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказана норма не містить як обов'язкові умови номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції якою згідно ст. 1 вказаного Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Накладні, які скріплені печаткою філії, підтверджують здійснення позивачем господарської операції (передачі товару) та відповідачем -отримання товару, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань.
В укладеному Договорі відсутня вимога щодо зазначення в видаткових накладних номера та дати договору, який є підставою для господарської операції. В свою чергу, у відповідності до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1999 року № 99 відпуск цінностей постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо постачальник та одержувач мають зразки печаток (штампів). Враховуючи вищевказане є також необґрунтованими доводи Відповідача щодо неналежного оформлення Позивачем первинних документів.
Таким чином додані позивачем до позовної заяви накладні є належними доказами факту поставки Відповідачу Товару, у зв'язку з чим згідно п. 6.2 Договору, розрахунки за отриманий Товар повинні були бути здійснені відповідачем по факту поставки протягом п'яти днів.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви Позивача від 13.04.2012р. № 2, підлягають задоволенню виходячи з наступного.
За своєю правовою природою Договір від 18 липня 2011 року № 18/07/11-1 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У пункті 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 року № 02-5/111 зазначено, що якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Таким чином, враховуючи встановлене вище, умови Договору виконані Позивачем у повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам Договору не заявлялось та суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, та в порушення умов Договору Відповідач не здійснив оплату за поставлений Позивачем товар в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно п. 3.2 Положення про філію підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях філії.
Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 32 377, 32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги, з урахуванням уточнень позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»(33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код 31994540) відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»в особі філії «Костопільський райавтодор»(35065, Рівненська область, Костопільський район, с. Лісопіль, код 26206609) дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»32 377, 32 (тридцять дві тисячі триста сімдесят сім) грн. 32 коп. заборгованості, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 14.05.2012 року.
Суддя Гудзенко Я.О.