79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.05.12 Справа№ 5015/234/12
За позовом: дочірнього підприємства "Соренсен і Хаар" датської компанії "Концепт Партнерс" (надалі -Підприємство), м. Львів,
до відповідача 1:товариства з обмеженою відповідальністю "Лістекс", м. Буськ,
до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" (надалі -Лізингова компанія), м. Київ,
до відповідача 3:публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (надалі -Банк), м. Київ,
про: стягнення коштів та визнання права власності.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача 1:не з'явився,
відповідача 2:ОСОБА_1 -довіреність від 14.05.2012 р.,
відповідача 3:не з'явився
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов дочірнього підприємства "Соренсен і Хаар" датської компанії "Концепт Партнерс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лістекс", товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" про стягнення коштів та визнання права власності. Ухвалою від 20.01.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.02.2012 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.
Ухвалою від 28.02.2012 року до участі у справі залучено ПАТ "Укрсоцбанк" третьою особою на стороні відповідача, оскільки спірний автомобіль перебуває в заставі банку. Ухвалою від 28.03.2012 року публічне акціонерне товариство залучено до участі у справі відповідачем 3.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між дочірним підприємством "Соренсен і Хаар" датської компанії "Концепт Партнерс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" було укладено договір фінансового лізингу №080611/ФЛ-0525. За умовами цього договору при виконанні лізингоодержувачем (позивач у справі) зобов'язань за цим договором до нього переходить право власності на предмет лізингу (автомобіль "HYUNDAI TUCSON" 2/0 4А/Т4, реєстраційний №ВС8870ВК, кузов №KMHJN81BP8U879789), що оформляється актом передачі з лізингодавцем (відповідач 2 у справі). Оскільки позивачем виконано зобов'язання за договором лізингу, просить визнати право власності на предмет лізингу. Крім того, за порушення відповідачем 2 умов договору лізингу просить стягнути з нього 1 000,00 грн. пені. З огляду на те, що у позивача виникло право вимоги до відповідача 2, враховуючи факт укладення між позивачем та відповідачем 1 договору поруки від 16.06.2011 р., позивач вимагає стягнення 1 000,00 грн. за порушення строку переходу права власності на автомобіль з обох відповідачів солідарно.
Відповідач 1 повністю заперечив проти вимог, звернутих до нього як до поручителя, оскільки вимога позивача про сплату заборгованості не містила підтверджуючих документів. Спір просить розглядати без участі власного представника.
Відповідач 2 заперечив проти вимог позивача з огляду на відсутність згоди Банку на відчуження спірного майна, а також непогашення Лізинговою компанією заборгованості за кредитним договором. Крім того, просить припинити позовне провадження, оскільки позивач не звернувся у справі про банкрутство у порядку, визначеному статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідач 3 заперечив проти позову, оскільки предмет договору лізингу було передано в заставу Банку в забезпечення виконання умов договору кредиту №600/03.3-125 від 04.06.2008 року. Оскільки Лізингова компанія порушила умови кредитного договору, у неї виникла заборгованість перед Банком зі сплати лізингових платежів на суму 274 269,30 грн., Банк не надавав та не надасть згоди на перехід права власності на предмет лізингу, а тому право власності на автомобіль у Підприємства не виникло.
В судове засідання 16.05.2012 р. представник позивача не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази у справі.
Відповідач 2 заперечив стосовно відкладення розгляду справи.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, зважаючи на обмеженість строків розгляду справи, оскільки позивачу було надано достатньо часу та можливостей для долучення доказів до справи. Крім того, у поданому клопотанні відповідачем не вказано, які додаткові докази ним можуть бути долучені до справи. Клопотання про відкладення розгляду справи не обґрунтовано належними доказами.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між дочірнім підприємством "Соренсен і Хаар" датської компанії "Концепт Партнерс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" було укладено договір фінансового лізингу №080611/ФЛ-0525 (надалі -Договір лізингу). Предметом цього договору є надання лізингодавцем (відповідач 2 у справі) в тимчасове платне користування лізингоодержувачу (позивач у справі) предмета лізингу, найменування, кількість, рік випуску, вартість якого вказана у специфікації в Додатку №2 до договору (надалі майно або предмет лізингу) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Предмет лізингу переданий у заставу ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк" в забезпечення виконання лізингодавцем своїх зобов'язань перед банком (пункт 1.5 Договору лізингу). Сторони дійшли згоди, що майнові права лізингодавця на отримання лізингових платежів за цим договором будуть передані лізингодавцем банку в забезпечення виконання лізингодавцем своїх зобов'язань перед банком (пункт 1.6 Договору лізингу).
Додатковою угодою від 16.02.2010 р. до Договору лізингу сторонами погоджено новий Графік нарахування та сплати лізингових платежів.
Специфікацією (додаток №2 до Договору лізингу) визначено, що предмет лізингу складає автомобіль "HYUNDAI TUCSON" 2/0 4А/Т4, реєстраційний №ВС8870ВК, кузов №KMHJN81BP8U879789. Вартість майна складає 146 250,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов Договору за актом приймання-передачі від 23.06.2008 р. ДП "Соренсен і Хаар" датської компанії "Концепт Партнерс" було передано у фінансовий лізинг автомобіль "HYUNDAI TUCSON" 2/0 4А/Т4, реєстраційний №ВС8870ВК, кузов №KMHJN81BP8U879789.
Між Лізинговою компанією та Банком укладено договір кредиту №600/03.3-125 від 23.06.2008 року (надалі -Кредитний договір), за яким Банк зобов'язується надати Лізинговій компанії грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 24 099,00 доларів США, що виражається за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору у розмірі 116 872,92 грн. зі сплатою 14,25 відсотків річних та комісій. Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що кредит надається позичальнику на придбання автомобіля Hyundai Tucson (надалі -Автомобіль), згідно з договором купівлі-продажу №4750 від 10.06.2008 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Дністер-Авто" та Лізинговою компанією з метою подальшої передачі в фінансовий лізинг ДП "Соренсен і Хаар" датської компанії "Консепт Партнерс".
Між Лізинговою компанією та Банком укладено договір застави майна від 24.06.2008 року, за яким Лізингова компанія передає в заставу Банку у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Автомобіль. Відомості про обтяження Автомобіля зареєстровано в Єдиному державному реєстрі (запис 201).
Між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поруки від 16.06.2011 р. (надалі -Договір поруки). За цим договором поручитель (відповідач 1 у справі) поручається перед кредитором (позивач у справі) за виконання обов'язку боржника (відповідач 2 у справі) щодо сплати пені за порушення строку переходу права власності на автомобіль "HYUNDAI TUCSON" 2/0 4А/Т4, реєстраційний №ВС8870ВК, кузов №KMHJN81BP8U879789 за договором лізингу.
Позивачем сплачено лізингові платежі у сумі 216 817,20 грн. (з яких -146 250,00 грн. -вартість майна, 70 567,20 грн. -погашення процентів (комісії), про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення, долучені до матеріалів справи.
У підтвердження повного виконання позивачем зобов'язань за договором лізингу сторонами також складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.08.2011 р.
Позивачем на адресу відповідача 1 скеровано вимогу №275 від 30.10.2011 р. про виконання зобов'язань за договором поруки. Вимогу відповідач 1 отримав 03.11.2011 р., про що свідчить відмітка на примірнику вимоги, долученому до матеріалів справи.
Як убачається із довідки Банку від 24.04.2012 р. заборгованість Лізингової компанії перед Банком за умовами виконання Кредитного договору становить 274 269,30 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Між сторонами у справі (позивачем та Лізинговою компанією) виникли зобов'язання на підставі Договору лізингу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Частинами 1 та 2 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Фінансовий лізинг -це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності з пунктом 17.2 Договору лізингу одночасно зі сплатою останнього платежу, при обов'язковій умові сплати лізингоодержувачем (позивач у справі) усієї заборгованості за даним договором, штрафних санкцій та можливих збитків (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків), і тільки за попередньою письмовою згодою банку (при умові, що лізингодавець порушив умови пункту 17.1 даного договору), право власності на майно переходить від лізингодавця (відповідач 2 у справі) до лізингоодержувачу. Пунктом 17.1 Договору лізингу передбачено, що лізингодавець зобов'язується здійснити в повному об'ємі усі свої зобов'язання перед Банком до моменту підписання лізингодавцем та лізингоодержувачем Акту відповідно до пункту 17.3 цього договору та надати лізингоодержувачу належні докази того, що майно не знаходиться в заставі Банку.
Перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоотримувача оформлюється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками (пункт 17.3 договору лізингу).
Пунктом 14.8 Договору лізингу передбачено, що оскільки предмет лізингу знаходиться в заставі Банку, лізингодавець не має права відчужувати майно лізингоодержувачу або третім особам до повного виконання кредитних зобов'язань перед Банком. При цьому таке виконання зобов'язань підтверджується листом з Банку.
В силу положень статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про обтяження предмета застави внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №34993256.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна (стаття 3, 12 закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").
Згідно з частиною 2 статті 17 закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Враховуючи наведені вище положення Договору лізингу в частині встановлення правил переходу права власності на предмет лізингу, факт передання у заставу Автомобіля та її реєстрації в державному реєстрі, оскільки Лізингова компанія допустила порушення положень пункту 17.1 Договору лізингу та пункту 1.1 Договору кредиту, у зв'язку з недотриманням порядку переходу права власності, встановленого статтею 17 Договору лізингу, відсутності згоди Банку на відчуження майна, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Суд також вважає безпідставною та відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 000,00 грн. за порушення строку переходу права власності на Автомобіль з обох відповідачів солідарно, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази у справі, оскільки у позивача не виникло права власності на Автомобіль.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Що стосується клопотання Лізингової компанії про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю відповідних заяв позивача у справі про банкрутство, то суд його відхиляє з огляду на таке. Стаття 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює правила виявлення конкурсних кредиторів боржника. Кредитором в силу статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Таким чином, заявляти свої вимоги у справі про банкрутство вправі ті кредитори, перед якими боржник має грошові зобов'язання. В той же час позивачем заявлено позов про визнання права власності, а тому спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 526, 806 Цивільного кодексу України, статтями 193, 292 Господарського кодексу України, статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтею 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статтею 17 Закону України "Про заставу", статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 18.05.2012 року.
Суддя Рим Т.Я.