ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-/4008-2012 11.05.12
Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Климович М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод"
до відповідача: Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України"
про стягнення пені в сумі 4961,77 грн., штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 7431,98 грн., збитки в сумі 4762,28 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю від 17.04.2012 року № 36-489
від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю від 17.04.2012 року № 114/01
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод" (надалі - позивач), звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" (надалі - відповідач) про стягнення пені в сумі 4961,77 грн., штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 7431,98 грн., збитки в сумі 4762,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання в повному обсязі відповідачем вимог укладеного між сторонами договору № ЛГМ-10-11/200/ОГТ від 14.02.2011 року на виготовлення та поставку продукції. Так, позивач стверджує, що відповідачем порушено передбачені договором строки поставки продукції, що обумовлює обов'язок відповідача сплатити пеню в сумі 4961,77 грн.; частина поставленої відповідачем продукції виявилась неякісною, внаслідок чого у відповідача наявний обов'язок згідно ч.2 ст. 231 ГК України сплатити штраф в сумі 7431,98 грн. Понесені збитки в сумі 4762,28 грн. позивач обґрунтовує тим, що заміна неякісної продукції на якісну була здійснена позивачем за власний рахунок, та понесені затрати включають командировочні витрати та затрати на автотранспорт.
Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог частково заперечив. Так, відповідачем наведено, що пеня розрахована позивачем невірно та повинна складати 3795,48 грн.; підтверджені збитки позивача у зв'язку з заміною неякісної продукції складають 3495,46 грн. Відповідач заперечив в повному обсязі проти стягнення з нього штрафу на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки позивач не належить до державного сектору економіки, не виконує державний контракт, зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи рахунок державного кредиту, а умовами договору не передбачено штраф на підставі цієї статті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:
14.02.2011 року між Державним підприємством "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" (виконавцем) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський стрілочний завод" (замовником) було укладено договір № ЛГМ-10-11/200/ОГТ на виготовлення та поставку продукції (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені цим договором, виготовити виливки деталей «Заготовки вставки»(далі - продукція) згідно специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, і поставити Замовнику, а останній зобов'язується прийняти та сплатити за виготовлену продукцію.
Згідно пункту 2.2. договору виконавець зобов'язаний поставити продукцію у строк протягом 14 календарних днів з дня надходження передплати.
Відповідно до п. 5.1. договору обов'язки виконавця щодо поставки продукції вважаються виконаними після підписання накладної на отримання продукції та акта виконаних робіт.
Оформлення документів та відвантаження продукції Замовнику по договору здійснюється виконавцем протягом 14 календарних днів з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок; відвантаження проводиться самовивозом (п. 5.4. договору).
Згідно з додатковою угодою № 1-ЛГМ-17-11 від 13.04.2011 року (надалі -додаткова угода) та Специфікацією № 1 від 13.04.2011 року відповідач зобов'язався виготовити та поставити Позивачу виливки деталей «Заготовка вставки»кр. ШГ 177 -10 штук вартістю 53086,60 грн. та кр. ШГ 178 -5 штук вартістю 28551,00 грн.
Пунктом 2.1. наведеної Додаткової угоди встановлено, що вартість продукції по додатковій угоді складає 81636,60 грн. з ПДВ
Пунктом 3.1. додаткової угоди передбачено, що формою розрахунків є передплата у розмірі 50% від суми Додаткової угоди.
Згідно з рахунком-фактурою № 59 від 13.04.2011 року платіжним дорученням № 2564 від 15.04.2011 року позивачем здійснено передплату згідно з п. 3.1. додаткової угоди в розмірі 40818,30 грн.
Пунктом 1.1. додаткової угоди № 1-ЛГМ-17-11 від 13.04.2011 року передбачено, що строк виготовлення та поставки «Заготовки вставки»кр. ШГ 177 -01.05.2011 року, кр. ШГ 178 -до 10.05.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було не у встановлені строки та не належним чином виконано свої обов'язки щодо поставки відповідачу продукції за договором.
Так, поставки відповідачем позивачу продукції за договором здійснювались наступним чином:
06.05.2011 року за накладною № 57 на відпуск готової продукції відповідачем було відвантажено 7 штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 загальною вартістю 37159,92 грн.
14.06.2011 року за накладною № 77 відповідачем було здійснено поставку позивачу 2 (двох) штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 178 вартістю 7718,45 грн.
20.10.2011 року за накладною № 111 відповідачем було здійснено поставку відповідачу 1 (однієї) штуки «Заготовок вставки»кр. ШГ 178 вартістю 5710,20 грн. та та 2 (двох) штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 вартістю 10617,12 грн.
До теперішнього часу не здійснено поставку продукції: 1 (однієї) штуки «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 та 2 (двох) штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177.
Поставлені 06.05.2011 року 7 штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 виявились неякісними, про що було складено Акт № 1 від 16.05.2011 року про приймання продукції за якістю за участю відповідача.
Позивачем було направлено на адресу відповідача лист від 01.06.2011 року № 24-1595 щодо поставки неякісної продукції та претензію від 01.06.2011 року № 36-1588 з вимогою замінити неякісну продукцію, сплатити штрафні санкцій та витрати на доставку неякісної продукції.
Листом від 02.06.2011 року № 230/01 відповідач підтвердив свою згоду на заміну поставленої ним неякісної продукції.
Тобто, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником відповідача, 06.05.2011 року відповідачем було поставлено позивачу 7 штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 загальною вартістю 37159,92 грн., які виявились неякісними.
Заміна 7 (семи) штук неякісних деталей «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 на якісні була здійснена позивачем по накладній № 82 від 13.07.2011 року, згідно з товарно-транспортною накладною № 01АА від 14.07.2011 року та Акту приймання-передачі № 1 від 12.07.2011 року.
Оплата за поставлену продукцію була здійснена позивачем 19.10.2011 року платіжним дорученням № 7470 на суму 11481,55 грн. та 25.11.2011 року платіжним дорученням № 8454 на суму 8905,84 грн.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором № ЛГМ-10-11/200/ОГТ від 14.02.2011 року щодо виготовлення у встановлені строки продукції
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 7.2. договору № ЛГМ-10-11/200/ОГТ від 14.02.2011 року передбачено, що за несвоєчасне виконання обов'язків по виготовленню продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної залікової ставки НБУ від вартості не виготовленої у встановлений строк продукції за кожний день прострочки.
За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно виготовлення продукції за договором, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 4961,77 грн.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем строків виготовлення продукції за договором та зважаючи на наведені положення договору, суд погоджується з наявністю у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача пеню за кожний день прострочення виготовлення продукції, проте, за висновками суду розрахунок пені здійснений позивачем з порушеннями діючого законодавства України та, з огляду на таке, розмір пені підлягає перерахунку.
Так, позивач стверджує, що поставка 7ми штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 була здійснена 13.07.2011 року, тобто з простроченням 73 дні, та саме такі дані були враховані позивачем при здійсненні розрахунку.
Проте, як встановлено судом, 7 штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 загальною вартістю 37159,92 грн. були відвантажені відповідачем 06.05.2011 року за накладною № 57 на відпуск готової продукції.
Встановлення обставин того, що зазначена продукція є неякісною, внаслідок чого була здійснена її заміна 13.07.2011 року, не свідчить про те, що поставка такої продукції за умовами договору не відбулась 06.05.2011 року.
За таких обставин суд робить висновок про те, що поставка відповідачем 7ми штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 відбулась 06.05.2011 року, а не 13.07.2011 року, як помилково вважає позивач, та, відповідно, кількість днів прострочення поставки наведеної кількості деталей «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 складає 4 дні, а не 73 дні, як зазначено в здійсненому позивачем розрахунку.
Позивачем не враховано при здійсненні розрахунку пені положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням встановлених пунктом 1.1. додаткової угоди № 1-ЛГМ-17-11 від 13.04.2011 року строків виготовлення та поставки продукції за договором, суд робить висновок про те, що нарахування штрафних санкцій (пені) в даному випадку припиняється: щодо виготовлення та поставки «Заготовка вставки»кр. ШГ 177 -02.11.2011 року; «Заготовка вставки»кр. ШГ 178 -11.11.2011 року.
З огляду на обставини справи, суд дійшов до висновку, що прострочення виготовлення та поставки відповідачем позивачу продукції за договором складає: щодо 7ми штук «Заготовки вставки»кр. ШГ 177 -4 дні; 2х штук «Заготовки вставки»кр. ШГ 177 -171 день, 1єї штуки «Заготовки вставки»кр. ШГ 177 -185 днів, 2х штук «Заготовки вставки»кр. ШГ 178 -34 дні, 1єї штуки «Заготовки вставки»кр. ШГ 178 -162 дні, 2х штук «Заготовки вставки»кр. ШГ 178 -185 днів.
Таким чином, з урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне виконання обов'язків по виготовленню продукції у відповідності до пункту 7.2. договору № ЛГМ-10-11/200/ОГТ, та згідно здійсненого судом розрахунку, загальна сума пені за несвоєчасне виготовлення відповідачем продукції за договором, складає 2706,08 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2706,08 грн.
Позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 7431,98 грн.
Як зазначалось та як вставлено судом, 06.05.2011 року позивачем були поставлені відповідачу деталі - 7 штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177, які виявились неякісними, про що було складено Акт № 1 від 16.05.2011 року про приймання продукції за якістю за участю відповідача.
Позивачем було направлено на адресу відповідача лист від 01.06.2011 року № 24-1595 щодо поставки неякісної продукції та претензію від 01.06.2011 року № 36-1588 з вимогою замінити неякісну продукцію, сплатити штрафні санкцій та витрати на доставку неякісної продукції.
Листом від 02.06.2011 року № 230/01 відповідач підтвердив свою згоду на заміну поставленої ним неякісної продукції.
Відповідачем не наведено заперечень щодо обставин поставки ним неякісних деталей та, навпаки, наявність таких обставин відповідачем підтверджена.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення з нього штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, посилаючись при цьому на те, що позивач не належить до державного сектору економіки, не виконує державний контракт, зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи рахунок державного кредиту.
Такі заперечення відповідача суд спростовує, оскільки положеннями наведеної норми Господарського кодексу України передбачено її застосування в разі порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, Державне підприємство "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України", належить до державного сектора економіки.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що до даних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що 06.05.2011 року відповідачем було поставлено позивачу 7 штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177 загальною вартістю 37159,92 грн., які виявились неякісними.
З урахуванням викладеного, з огляду на наведені положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у відповідача наявний обов'язок сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неякісних (некомплектних) товарів, що дорівнює у даному випадку 7431,98 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 7431,98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено до суду також вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 4762,28 грн.
Позивач стверджує, що наведені збитки понесені ним у зв'язку з доставкою 06.05.2012 року неякісної продукції.
Загальні засади відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди запроваджені статтею 22 ЦК України, відповідно до якої:
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Також, наведеною нормою передбачено, що на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Таким чином, основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілої особи є відшкодування збитків. Можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає із самого факту порушення цивільних прав, що свідчить про необхідність доведення їх існування, оскільки порушеним може бути визнано тільки реально існуюче право.
Відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав і є мірою відповідальності. Законодавство відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Як встановлено судом, 06.05.2011 року позивачем були поставлені відповідачу неякісні деталі - 7 штук «Заготовок вставки»кр. ШГ 177.
Згідно з довідкою позивача від 30.05.2011 року, вартість затрат, понесених Державним підприємством "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" з доставки неякісної продукції, склала 4763,00 грн. та складається з: командировочних витрат в сумі 1596,00 грн. та затрат на автотранспорт в розмірі 3167,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ВАТ «Дніпровский стрілочний завод»від 05.05.2011 року № 195 було командировано з 05.05.2011 року по 07.05.2011 року економіста ОМТС ОСОБА_3 та водія автотранспортних засобів автотранспортного цеху ОСОБА_4 в м. Київ в Державне підприємство "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" для отримання та доставки заготовки вставки 17Х18Н10. Строк відрядження встановлений у кількості 3 дні.
Згідно командировочних посвідчень № 361 та № 362, економіст ОМТС позивача ОСОБА_3 та водій АТЦ позивача ОСОБА_4 перебували у відрядження в м. Київ з 05.05.2011 року по 07.05.2011 року з метою отримання та доставки заготовки вставки 17Х18Н10.
Відповідно до рахунків готелю «Мир»від 06.05.2011 року №№ 71578, 71579, чеків про сплату за проживання від 06.05.2011 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було витрачено коштів на проживання в загальному розмірі 695,76 грн. Окрім цього, згідно фіскального чеку від 06.05.2011 року, водієм ОСОБА_4 було витрачено суму в розмірі 70,00 грн. за автостоянку.
Позивачем, на підставі рапорту економіста ОМТС ОСОБА_3, останньому було виплачено командировочні витрати в загальній сумі 797,88 грн., які складались з добових за 3 дні в сумі 450,00 грн. та витрат на проживання в сумі 347,88 грн.; на підставі рапорту водія ОСОБА_4, останньому було виплачено командировочні витрати в загальній сумі 867,88 грн., які складались з добових за 3 дні в сумі 450,00 грн., витрат на проживання в сумі 347,88 грн. та витрат за автостоянку в сумі 70,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно встановлених позивачем тарифів, собівартість пробігу автомобіля Газель складає 1,69грн./1км; собівартість роботи -47,62 грн./год. З урахуванням наведених тарифів, та з огляду на пробіг автомобілю 1156 км та роботу автомобіля протягом 24 годин, позивачем було розраховано затрати на автотранспорт у зв'язку з доставкою неякісної продукції, які склали суму в розмірі 3167,00 грн.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що матеріалами справи підтверджується понесення позивачем збитків в загальній сумі 4762,28 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки продукції в належній якості.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частини стягнення з відповідача збитків в сумі 4762,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2706,08 грн., штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 7431,98 грн. та збитків в сумі 4762,28 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 549, 551, 610, 611, 612, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 232, 231, 269 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" до Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" про стягнення пені в сумі 4961,77 грн., штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 7431,98 грн., збитки в сумі 4762,28 грн. -задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" (03028, м. Київ, вул. Ракетна, 24, ЄДРПОУ 02137660) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" (49098, м. Дніпропетровськ, вул.. Білостоцького, 181, ЄДРПОУ 14367980) пеню в сумі 2706,08 грн., штраф за поставку неякісної продукції в сумі 7431,98 грн. збитки в сумі 4762,28 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1397,88 грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині -відмовити.
Суддя С.А. Гончаров
Згідно з оригіналом
Помічник судді Н.В. Пруднікова
В судовому засіданні 11.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 16.05.2012р.