33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"10" травня 2012 р. Справа № 5019/461/12
За позовом заступника прокурора в м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 6 972, 69 грн.
суддя Гудзенко Я. О
Представники:
від позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 03.01.2012 року № 03-05/17)
від відповідача -не з'явився.
представник прокуратури -Герасимчук Ю. М. (посвідчення № 94 від 16.11.2011 року)
В судовому засіданні 10.05.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заступника прокурора в м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»(далі -ТОВ «Рівнетеплоенерго») звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 6 972, 69 грн.
Ухвалою від 26.03.2012 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 18.04.2012 року.
Ухвалою від 18.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 10.05.2012 року.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, а також доказів погашення заборгованості подано не було, в судові засідання не з'являвся, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Конверти з ухвалами суду направлені відповідачу за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_2, повернуто до суду поштою з приміткою: «за закінченням терміну зберігання».
У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на, зокрема, закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що відповідача належним чином повідомлено про час та місце проведення судових засідань.
Нез'явлення Відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -
Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва у суді інтересів держави, є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Рішенням Конституційного суду України №3-рп/99 від 28.04.1999 року визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним в ч. 2 ст. 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому Законом надано повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. ст. 2 і 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.
Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.
Судом встановлено, що Позивач та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради, з метою надання послуг теплопостачання споживачам м. Рівне, уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. На підставі договору та ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ НОМЕР_2, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, ТОВ "Рівнетеплоенерго" з 11.11.2009 року надає послуги з постачання теплової енергії споживачам м. Рівне, а саме юридичним особам та населенню (а.с. 35-53).
Таким чином судом встановлено, що котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м. Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ «Рівнетеплоенерго».
ТОВ «Рівнетеплоенерго», надаючи послуги теплопостачання, фактично виконує функції держави по забезпеченню життєво необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, ст. 293 ЦК України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови проживання.
Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Таким чином, Рівненська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Рівне.
Відповідно до розділу 4 Статуту ТОВ "Рівнетеплоенерго" головною метою підприємства є задоволення суспільних потреб у послугах теплопостачання, в продукції, роботах.
Недотримання умов визначених правовідносин з товариством з боку споживачів за надану теплову енергію призводить до неефективного використання паливно - енергетичних ресурсів, у зв'язку з чим ТОВ «Рівнетеплоенерго»не має можливості належним чином виконувати зобов'язання з оплати за газ та електроенергію, податків та обов'язкових платежів у бюджет держави.
ТОВ «Рівнетеплоенерго»також в свою чергу, відповідно до укладених договорів з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»має зобов'язання вчасно розраховуватися за поставлений природний газ, однак у випадку заборгованості споживачів усіх рівнів за послуги теплопостачання, які надаються товариством, вчасна та повна оплата за спожитий ним природний газ неможлива, оскільки використання природного газу здійснюється виключно для виробництва теплової енергії з метою задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій і відповідно його оплата може бути здійснена коштами, що надійшли за вироблену та відпущену теплову енергію. В цьому також вбачаються інтереси держави.
Крім того неплатежі за отриманий природний газ перешкоджають надходженню грошових коштів до бюджету, чим в свою чергу порушуються інтереси Рівненської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що безпосередньо зачіпає також й інтереси держави.
З огляду на вищезазначене, враховуючи також те, що неправомірні дії по відношенню до товариства суттєво порушують здатність підприємства своєчасно сплачувати податки та збори і ненадходження коштів за надані послуги позбавляє товариство можливості вчасно проводити розрахунки за спожитий природний газ, що призводить до спричинення істотної шкоди державі, - суд дійшов висновку про те, що позовна заява заступника прокурора в м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області та товариства подана з дотриманням вимог чинного законодавства.
13 липня 2010 року господарським судом Рівненської області було винесено рішення у справі № 20/77 за позовом ТОВ «Рівнетеплоенерго»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору на відпуск теплової енергії від 11.11.2009 р. № 304 (далі - Договір), яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі та зобов'язано фізичну особи -підприємця ОСОБА_1 укласти даний договір, який відповідно до ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України (далі -ГК України) вважається укладеним 24.07.2010 року.
Частиною 2 ст. 187 ГК України визначено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Згідно п.п. 1.1.-1.4. Договору ТОВ «Рівнетеплоенерго»зобов'язався надавати Відповідачу теплову енергію, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в передбачені терміни. Відпуск теплової енергії здійснюється після під'єднання і укладання Договору між ТОВ «Рівнетеплоенерго»та Відповідачем на підставі проектної, інвентарної та технічної документації.
Відповідно до умов Договору теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. Відінська, 33/65.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, на виконання умов Договору ТОВ «Рівнетеплоенерго»забезпечило тепловою енергією приміщення Відповідача, однак договірні зобов'язання Відповідач не виконав, отриману теплову енергію не оплатив, і відповідно до розрахунків (а.с. 20) борг Відповідача перед ТОВ «Рівнетеплоенерго»станом на 19.03.2012 р. склав 6 869, 42 грн.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також у відповідності до п. 6.3.3. Договору, згідно розрахунку наведеного в позовній заяві, Позивачем з 11.11.2011 року по 10.02.2012 року було нараховано пеню в розмірі 86, 08 грн., а також 3 % річних з 11.11.2011 року по 10.02.2012 року в розмірі 17, 19 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.3.3 Договору на Відповідача покладено відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплати основної суми боргу з урахуванням індексу інфляції.
Оскільки розмір пені, нарахованої товариством за вказаний період, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, а також є арифметично вірним, - позовна вимога про стягнення з відповідача 86,08 грн. пені підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач згідно п. 6.3.3 Договору просить суд стягнути з останнього три проценти річних в сумі 17, 19 грн., нарахованих на суму основного боргу з 11.11.2012 р. по 10.02.2012 року.
За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних процентів у розмірі 17, 19 грн. також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно п. 5.4. Договору що регулює порядок розрахунків, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів -не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що товариство прийняті на себе зобов'язання виконало належним чином, проте Відповідач за надані послуги з постачання теплової енергії за встановленими тарифами і у визначені строки не розрахувався.
Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи, Відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення представників прокуратури, товариства, враховуючи докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 11 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді від сплати судового збору звільнені.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при задоволені позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»(33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 6 972 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 69 коп., з яких 6 869 (шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 42 коп. основної суми боргу, 86 (вісімдесят шість) грн. 08 коп. пені, 17 (сімнадцять) грн. 19 коп. 3 % річних.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 14.05.2012 року
Суддя Гудзенко Я.О.