ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-10/4502-2012 15.05.12
За позовом Інституту надтвердих матеріалів
ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України
до Державного госпрозрахункового підприємства «Алмазінструмент»НАН України
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 16/01 від 01.03.2012р.);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 15 травня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного госпрозрахункового підприємства «Алмазінструмент» НАН України (відповідач) заборгованості в сумі -381 342,12 грн. з них основного боргу -377 461,74 грн. та пені -3 880,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на відшкодування витрат по сплаті податку на землю № 31 від 01 січня 2008 року, зокрема, відповідач не відшкодував позивачу суму податку на землю, пропорційну тій частині площі, що знаходиться у його фактичному користуванні.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Витяг з ЄДРПОУ наявний в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 15.05.2012 року.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
01 січня 2008 року між позивачем (надалі - Інститут) та відповідачем (далі по тексту -Платник) (разом - сторони), було укладено договір на відшкодування витрат по сплаті податку на землю № 31 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір), згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого Інститут є постійним користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 003954, площею 151298м2 і приймає на себе зобов'язання на підставі Закону України «Про плату за землю»здійснювати сплату земельного податку відповідно до використовуваної виробничої площі, що перебуває у користуванні Платника, а Платник приймає на себе зобов'язання відшкодувати Інституту в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю в сумі сто чотири тисячі дев'ятсот сім грн. 91 коп+20% ПДВ розрахованого за формою Головної податкової інспекції відповідно до виробничих площ 10330,8 м2, (в корпусах № 4, 10, 62), що перебувають у користуванні Платника.
Позивач зазначає, що в період з грудня 2009 року по лютий 2012 року в результаті несплати рахунків відшкодування податку за землю у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 377 461,74 грн.
Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 13.02.2012р. звернувся до відповідача з претензією в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 354 706,60 грн. (копія вимоги міститься в справі). Позивач вказує, що на претензію відповідач належним чином не відреагував, заборгованість за Договором, яка станом на 01.02.2012р. становила 354 706,60 грн., Платник не погасив.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вже було встановлено судом, 01 січня 2008 року між сторонами укладено договір на відшкодування витрат по сплаті податку на землю № 31 відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2. якого Інститут є постійним користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 003954, площею 151298м2 і приймає на себе зобов'язання на підставі Закону України «Про плату за землю»здійснювати сплату земельного податку відповідно до використовуваної виробничої площі, що перебуває у користуванні Платника, а Платник приймає на себе зобов'язання відшкодувати Інституту в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю в сумі сто чотири тисячі дев'ятсот сім грн. 91 коп+20% ПДВ розрахованого за формою Головної податкової інспекції відповідно до виробничих площ 10330,8 м2, (в корпусах № 4, 10, 62), що перебувають у користуванні Платника.
З матеріалів справи вбачається, що в період з грудня 2009 року по лютий 2012 року Інститут виставив Платнику рахунки на відшкодування податку на землю, а саме, рахунки №№: 3383, 3374, 102, 93, 379, 370, 574, 565, 937, 928, 1216, 1207, 1265, 1256, 1539, 1530, 1883, 1874, 2155, 2146, 2513, 2504, 2776, 2767, 2976, 2967, 165, 156, 420, 391, 438, 429, 901, 893, 1073, 1064, 1297, 1288, 1527, 1518, 1825, 1816, 1972, 1963, 2242, 2233, 2520, 2600, 136 та 310, а всього на суму 377 461,74 грн. (копії рахунків містяться в справі).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Платник відшкодовує щомісячно, до 15 числа наступного місяця, Інституту у повному обсязі суму податку за землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні Платника.
Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Платник суму податку за землю Інституту не відшкодував.
З матеріалів слідує, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем за відшкодування податку на землю в розмірі 377 461,74 грн. станом на 01.03.2012р. (оригінал акту міститься в справі).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.
Всупереч вимог ухвали суду від 09.04.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо відшкодування податку на землю за Договором, станом на травень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Інституту про стягнення з Платника боргу за Договором по відшкодуванню податку за землю в період з грудня 2009 року по лютий 2012 року в розмірі 377 461,74 грн. (неоплачені рахунки №№: 3383, 3374, 102, 93, 379, 370, 574, 565, 937, 928, 1216, 1207, 1265, 1256, 1539, 1530, 1883, 1874, 2155, 2146, 2513, 2504, 2776, 2767, 2976, 2967, 165, 156, 420, 391, 438, 429, 901, 893, 1073, 1064, 1297, 1288, 1527, 1518, 1825, 1816, 1972, 1963, 2242, 2233, 2520, 2600, 136 та 310).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З пункту 5.2. Договору випливає, що за несвоєчасний розрахунок по платежам, передбаченим договором, Платник виплачує Інституту пеню в розмірі 0,3% суми недоїмки за кожен день прострочення /згідно ст. 25 Закону України «Про плату за землю»/.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього
Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, обґрунтованими та доведеними є вимоги про стягнення 3 880,38 грн. пені.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 7 626,84 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного госпрозрахункового підприємства «Алмазінструмент»НАН України (ідентифікаційний код: 30153980, адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, р/р 26009000944001 в Оболонській філії AT Укрінбанк м. Києва, МФО 322993), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (ідентифікаційний код: 05417377, адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, р/р 31257274211585 в Головному управлінні державної казначейської служби України м. Києва, МФО 820019), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -377 461,74 грн. (триста сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят одну гривню 74 копійки), пені -3 880,38 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят гривень 38 копійок) та судові витрати -7 626,84 грн. (сім тисяч шістсот двадцять шість гривень 84 копійки). Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення 17.05.2012р.