ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-18/4715-2012 08.05.12
За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Харківської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»;
до Публічного акціонерного товариства «СанІнБев Україна»;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача Публічне акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство 16363»;
про стягнення 24 893,23 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: не з'явилися;
Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №13-С від 20.12.2011 р.;
Від третьої особи: не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/4715-2012, слухання справи призначено на 08.05.2012 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 24 893,23 грн., а також 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів,в казаних у позовній заяві.
До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява, в якій зазначалося, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі документами.
Відповідач -Публічне акціонерне товариство «Сан ІнБев Україна», у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що автомобіль МАЗ 5551, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ПАТ АТП 16363, в оренді ні у ВАТ «Пивзавод «Рогань», ні у ВАТ «Сан ІнБев Україна», ні у ПАТ «Сан ІнБев Україна»в 2007 році та у 2008 році не перебував.
Від представника від третьої особи надійшло клопотання про слухання справи без участі представника від третьої особи.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
19.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Дзержинського відділення Харківської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №Kn830-28/031/08, за умовами якого було застраховано транспортний засіб автомобіль марки «Skoda Octavia A5»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2). Строк дії договору визначено з 20.05.2008 року по 19.05.2009 року.
24.12.2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у селі Васищево Харківського району, застрахований автомобіль був пошкоджений. Учасниками ДТП були: ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «Skoda Octavia A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_5, який керував автомобілем марки МАЗ 5551, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Факт ДТП підтверджується довідкою ВДАІ Харківського району про дорожньо-транспортну пригоду.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 10.02.2009 р. №3-290/09 р. винним у вищезазначеній ДТП визнано ОСОБА_5; останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.
25.12.2008 року на адресу позивача надійшла заява страхувальника про страхову виплату вих. №268-604.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Матеріальний збиток, завданий власникові застрахованого автомобіля марки «Skoda Octavia A5»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), 2007 року випуску, становить 25 695,17 грн. відповідно до звіту аварійного комісара Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта»№268/604 від 15.01.2009 року.
Позивачем на підставі страхового акту №268-604 від 21.01.2009 року та розрахунку розміру страхового відшкодування було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 24 893,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1411 від 12.03.2009 року.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Як визначено статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічний зміст вищезазначеній статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вищезазначені норми чинного законодавства України свідчать про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частино 1 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуються особою, яка володіє транспортним засобом на законних підставах.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що, у відповідності до довідки, виданої ВДАІ по обслуговуванню Харківського району та АТІ ГУМВС України в Харківській області, автомобіль МАЗ 5551, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ПАТ «АТП 16363»та на час скоєння ДТП перебував у користуванні відповідача згідно договору оренди транспортного засобу.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що, відповідно до Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами, до яких також відноситься договір оренди автотранспортного засобу, належить обов'язкового вчиняти в письмовій формі.
Публічне акціонерне товариство «Сан ІнБев Україна», у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що автомобіль МАЗ 5551, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ПАТ АТП 16363, в оренді ні у ВАТ «Пивзавод «Рогань», ні у ВАТ «Сан ІнБев Україна», ні у ПАТ «Сан ІнБев Україна»в 2007 році та у 2008 році не перебував, що підтверджується довідками ПАТ «Сан ІнБев Україна»та ПАТ «АТП 16363», які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна», затвердженого протоколом №10 від 17.04.2012 року Загальних зборів акціонерів товариства, Публічне акціонерне товариство «Сан ІнБев Україна»було створено відповідно до чинного законодавства України шляхом реорганізації у формі перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сан Інтрербрю Україна»у Відкрите акціонерне товариство «Сан Інтрербрю Україна». Найменування Відкритого акціонерного товариства «Сан Інтрербрю Україна»змінено на Відкрите акціонерне товариство «Сан ІнБев Україна»згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 03.09.2007 р. Найменування Відкритого акціонерного товариство «Сан ІнБев Україна»змінено на Публічне акціонерне товариство «Сан ІнБев Україна»згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 01.09.2007 р.
Відповідно до п. 2.3. статуту, товариство є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Пивзавод «Рогань».
Тобто, в матеріалах справи немає доказів того, що автомобіль МАЗ 5551, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у користуванні відповідача відповідно до договору оренди. Наявні в справах довідки відповідача і третьої особи свідчать про протилежне. Довідка ДАІ не може вважатися належним доказом існування вказаного договору оренди.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяО.В. Мандриченко
Дата складання рішення 16.05.2012 р.