ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-32/2369-2012 11.05.12
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН», м. Київ
про стягнення 209 456,26 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Шевченко О.В.- прокурор
від позивача: не прибув
від відповідача: Кудрицька О.В. - юрисконсульт
За клопотанням прокурора, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН» про стягнення з останнього грошових коштів в сумі 183 797,60 грн., інфляційних в сумі 15 990, 40 грн. та трьох процентів річних в сумі 9 668,26 грн. за прострочення грошового зобов'язання відповідно до Договору на розроблення техніко-економічного обгрунтування № 14-07/09 від 14.07.2009 року, який припинив свою дію.
Судом створені всі умови, з пов'язані зі усуненням порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, і позивача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, а його не прибуття не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.
Відповідач позові вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:
· прокурором неправильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, як це зазначено в пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3 - рп/99, а тому позов прокурора слід залишити без розгляду відповідно до частини першої пункту першого статті 81 ГПК України;
· доводи прокурора щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних за прострочення грошового зобов'язання згідно вимог статті 625 ЦК України не обґрунтовані, оскільки позов ґрунтується на приписах статті 1212 ЦК України, яка пов'язана з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей (пункт 2 статті 1214 ЦК України), на суму грошових коштів нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ГПК України ). Крім того, вимоги вказаної статті підлягають застосуванню лише у тому разі, коли такі умови передбачені сторонами в договорі, і можуть бути задоволенні за аналогією права ( стаття 1048 ЦК України).
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах, приймаючи до уваги заперечення відповідача, висновок прокурора, суд встановив:
До прийняття рішення по справі, відповідач звернувся до суду з заявою в розумінні вимог статті 22 ГПК України про зарахування зустрічних позовних вимог у спірних відносинах сторін, посилаючись на те, що відповідно до вимог статті 601 ЦК України та частині 3 статті 203 ГК України, 16.02.2010 року між сторонами було укладено Договір № 02/10-025 на виконання обстежувальних робіт по існуючій котельній теплоцентралі «Південна»у м. Львові та розробку «Оцінка впливу на навколишнє середовище ( ОВНС) проекту «Переведення теплоцентралі «Південна»у м. Львові на тверде паливо». За невиконаний позивачем обсяг робіт за ним утворився борг в сумі 44 146,20 грн., у зв'язку з чим 14.04.2012року на адресу позивача було надіслано заяву №217/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а 24.04.2012року також і акт звірки на спірну суму заборгованості, які до наступного часу не повернуті. Оскільки заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить законодавству, в тому числі вимогам статті 602 ЦК України, відповідач наполягає на зарахуванні зустрічних однорідних вимог у спірних відносинах сторін та припинення його обов'язків за Договором.
Суд вважає за необхідне надати належну правову оцінку заяві відповідача щодо проведеного між сторонами зарахування зустрічних вимог, зокрема:
Статтею 601 ЦК України передбачено припинення зобов'язання зарахуванням, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, термін виконання яких настав або не визначений чи визначений моментом запитання. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
При цьому зарахування може бути здійснене за наявності таких умов:
Ш вимоги сторін мають бути зустрічним, тобто, такими, що випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим;
Ш вимоги повинні бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути речі одного роду.Тобто, зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо;
Ш необхідно, щоб за обома вимогами уже настав термін виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимогу за зобов'язаннями, яке не підлягає виконанню. До зарахування може бути також пред'явлено вимогу, термін якої не вказаний або яка підлягає виконанню на першу вимогу кредитора;
Ш законодавець встановлює, що зарахування є одностороннім правочином, для якого досить заяви однієї сторони. Однак це не є обов'язком умовою, часто зарахування здійснюється за згодою обох сторін;
Ш докази у справі свідчать, що Угодою від 03.02.2010року сторони домовилися про розірвання № 14-07/09 від 14.07.2009 року на розроблення техніко-економічного обґрунтування, тобто припинили існування одного зобов'язання;
Ш як зазначено у статті 601 ЦК України вимоги сторін мають бути зустрічним, тобто, такими, що випливають з двох різних зобов'язань між суб'єктами господарювання. Оскільки один із договорів припинив свою дію за згодою сторін, то відсутні правові підстави для проведення між сторонами зарахуванням зустрічних однорідних вимог ( взаємозаліку), строк яких настав або визначений моментом витребування, оскільки вимоги повинні виплавати із двох правочинів. Таким чином, пункт 5 статті 602 ЦК України підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін та позбавляє стверджувати про проведення між сторонами взаємозаліку. Слід також зазначити, що спроба відповідача застосувати приписи статей 601-603 ЦК України відбулося безпосередньо під час судового процесу, тому будь-яка сторона, яка не погоджується з проведенням такого зарахуванням зустріних вимог, має право на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГПК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Ш на підставі викладених обставин у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН» про зарахування заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 44 146,20 грн., в рахунок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором від 14.07.2009року за №14-07/09 на розроблення техніко-економічного обґрунтування, слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.
Щодо заперечень відповідача про неправильне визначення прокурором органу держави, який виконує функції держави у спірних відносинах сторін, то вони є хибними виходячи із наступного, зокрема:
· в розумінні вимог пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.99р. за № 3-рп/99, визначено поняття «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах сторін». Таким органом, в розумінні вимог статей 6, 7, 13, 143 Конституції України може виступати лише орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;
· згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача;
· прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави;
· згідно пункту 1.1 Статуту позивача у справі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»встановлено, що воно підпорядковане (підзвітне) Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, що є представником власника -територіальної громади м. Львова, є органом, до сфери управління якого і входить підприємство позивача, що кореспондується з вимогами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997року за № 280/97-ВР , із змінами та доповненнями;
· таким чином, прокурором правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах сторін, яким є Львівська міська рада до сфери управління якої входить Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», що відповідає вимогам пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3 - рп/99, та надає вказаних особам статусу позивачів у справі.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що 14 липня 2009 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», далі Генпідрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН», далі Субпідрядник, було укладено Договір № 14-07/09, предметом якого є виготовлення техніко-економічного обґрунтування переведення теплоцентралі «Південна»на тверде паливо, далі Договір.
Відповідно до вимог пункту 3.1.1 Договору, сторонами встановлена вартість проектних робіт на дату підписання Договору, яка склала 687 595,20 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 20% що в сумі 114 599,20 грн. На виконання вимог пункту 3.2.1 Договору позивач в липні 2009року перерахував на адресу відповідача 50% суми попередньої оплати, що становить 343 797,60 грн., і підтверджується банківською випискою від 17.07.2009року, долученої до матеріалів справи. Втім, 23.02.2010року між сторонами була укладена Угода про розірвання Договір № 14-07/09 на техніко-економічного обґрунтування переведення теплоцентралі «Південна»на тверде паливо, де пунктом 3 Угоди сторони передбачили повернення відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 343 797,60 грн. на користь позивача. Протягом лютого-березня 2010року відповідач частково повернув на адресу позивача суму попередньої оплати в розмірі 160 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.02.2010року, від 17.02.2010року, від 22.02.2010року, та від 11.03.2010року. Станом на 06.02.2012 року решта частина попередньої оплати в сумі 183 797,60 грн. до наступного часу не повернута на адресу позивача.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором створює загрозу порушення економічних інтересів держави, а тому прокурор наполягає на своїх позовних вимогах щодо стягненні з відповідача з посиланням на статтю 1212 ЦК України отримані останнім, без достатньої правової підставі грошових коштів в сумі в сумі 183 797,60 грн.
Оскільки до наступного часу сума попередньої оплати на адресу позивача не надійшла, прокурор та позивач наполягають на стягненні з відповідача додатково, з посиланням на приписи ст.. 625 ЦК України, ст. ст. 220, 222 ГК України інфляційних в сумі 15 990, 40 грн. за період з 01.04.2010року по 31.01.2012року та трьох процентів річних в сумі 9 668,26 грн. за період з 01.04.2010року по 31.12.2011року відповідно до Договору на розроблення техніко-економічного обґрунтування № 14-07/09 від 14.07.2009 року, який припинив свою дію.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, тобто встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки виконаних робіт, вартість робіт та спосіб її визначення, а тому в розумінні вимог ст.ст. 627, 628, 837, 887 ЦК України, Договір вважається укладеним.
Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.
Розновидом договору підряду за ознаками статті 887 ЦК України є договір Договір на проведення проектних та пошукових робіт. Особливість цього договору вбачається в тому, що для його виконання підряднику необхідні спеціальні науково-технічні знання. Одна сторона бере на себе обов'язок розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, та (або) після складання відповідних документів, виконати пошукові роботи, а інша сторона зобов'язується прийняти і оплатити їх.
Обов'язок підрядника виконується шляхом розробки проектних матеріалів у вигляді креслень, схем, ескізів або інших систем знакових засобів, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва, тощо.
У спірних відносинах сторін підлягає застосуванню вимоги статті 1212 ЦК України, яка встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли подстава, на якій воно було набуте, згодом відпала ( визнання судом правочину недійсним, розірвання договору за рішенням суду, розірвання правочину за домовленістю сторін). За матеріалами справи вбачається, що сторонами розірвано Договір на розробку техніко-економічного обґрунтування та настають наслідки у зв'язку з таким розірванням.
В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач суму попередньої оплати у повному обсязі на адресу позивача не перерахував, і прокурором доведено неналежне виконання ним зобов'язання за Договором. Наявність існування загрози порушення економічних інтересів держави у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення суми попередньої оплати вплине на виконання позивачем обов'язків передбачених в пункті 2.1.2 Статуту, мети діяльності його підприємства у частині повного задоволення потреб населення та юридичних осіб в теплової енергії, яка використовується для опалення приміщень, отримання гарячої води і промислових технологічних процесів та їх розробки.
З такими обставинами позовні вимоги прокурора у частині стягнення грошових коштів придбаних відповідачем без достатньої правової підставі в сумі 183 797,60 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відносно решти частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача додатково інфляційних в сумі 15 990,40 грн. та трьох процентів річних в сумі 9 668,26 грн. за прострочення грошових зобов'язань відповідно до Договору, який припинив свою дію, слід відмовити виходячи із наступного:
§ стаття 1214 ЦК України надає право стягнути з особи, яка безпідставно утримує майно, в тому числі відшкодувати доходи від безпідставно набутого майна та витрат на його утримання. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей, як це зазначено в пункті 2 статті 1214 ЦК України, нараховуються проценти за користування майном (стаття 536 ГПК України );
§ у випадку безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК України,яка сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону. Тобто сторони зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави повинні визначити розмір процентів в договорі. В разі недосягнення з цього приводу згоди розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК (у розмірі облікової ставки НБУ);
§ Договором, який припинив свою дію, сторони не встановили право на стягнення чужих коштів, в тому числі не визначили їх процент, а прокурор та позивач на час звернення з позовом не застосували у спірних відносинах сторін аналогію закону (стаття 1048 ЦК України). Тобто, за наслідками припинення зобов'язань за ознаками статті 1212 ЦК України не підлягають нарахуванню та стягненню інфляційні та три процента річних, оскільки вони є іншими способами захисту порушеного права, які не потрібно ототожнювати з мірою відповідальністю (неустойкою). Проценти за користування чужими коштами встановлені статтею 536 ЦК України стягуються лише у тому разі, коли вони передбачені Договором та підлягають застосуванню за аналогією закону.
За такими обставинами у задоволені позовних вимог прокурора у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 15 990,40 грн. та трьох процентів річних в сумі 9 668,26 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявлених. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.44 та частини п'ятої статті 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 11.05.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 124 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 599, 601, 602, 603, 627, 628, 837, 844, 887, 1212 ЦК України, ст. ст. 42, 55, 173, 194, ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 29, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ч. 3 ст. 69, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН», 03190, м. Київ, вул. Черняховського,16/30, р/р 26004390117539, в КРФ ВАТ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 23242734, на користь:
- Львівського міського комунального підприємства, 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола,1, р/р 26007321, МФО 385413 в ПАТ «Мегабанк», код ЄДРПОУ 05506460, грошові кошти в сумі 18 283,10 грн., придбані без достатньої правової підстави, видавши наказ.
- державного бюджету судовий збір в сумі 3 675,96 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва.
3. У задоволенні позовних вимог прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН»щодо стягнення інфляційних в сумі 15 990,40 грн. -відмовити.
4. У задоволенні позовних вимог прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН»щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 9 668,26 грн. -відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено -15.05.2012р.
Суддя Ю.О.Підченко