Справа № 4-1844/12
22 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий - суддя Кицюк В.П. ,
при секретарі - Скрибка А. В.,
за участю:
прокурора - Ільєнко Ю.Б.,
заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Київської області щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України,-
03 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 236, ст. 236-1 КПК України на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, проте за змістом скарги, її вимог та пояснень заявника в судовому засіданні слідує, що він звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури Київської області щодо невиконання вимог статті 97 КПК України стосовно реагування на його заяву про злочин від 27 січня 2012 року.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на те, що він звернувся до прокуратури Київської області із заявою від 27 січня 2012 року, в якій просив порушити кримінальну справу відносно слідчого прокуратури Яготинського району Київської області ОСОБА_2 за дії, вчиненні ним при розслідуванні кримінальної справи №47-819, по якій він був визнаний потерпілим. Проте, дослідча перевірка за його заявою з прийняттям одного із рішень, передбачених 97 КПК України, проведена не була. Лише після його скарги до Генеральної прокуратури України, листом № 06/1-289-06 від 23 квітня 2012 року за підписом заступника прокурора Київської області Сидорчука О. йому було повідомлено про відсутність підстав для реагування за його заявою від 27 січня 2012 року шляхом проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України.
Посилаючись на вищезазначені обставини, ОСОБА_1 просить визнати дії заступника прокурора Київської області Сидорчука О. з приводу неприйняття ним рішення в порядку ст. 97 КПК України протиправною бездіяльністю та зобов'язати прокурора за його заявою від 27 січня 2012 року прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України. Також ініціює питання про винесення судом окремої постанови з приводу порушення заступником прокурора Київської області Сидорчуком О. вимог закону при розгляді його заяви про злочин.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги скарги, а також пояснив, що підставами для порушення кримінальної справи відносно слідчого прокуратури Яготинського району Київської області ОСОБА_2 є недотримання останнім вимог кримінально - процесуального законодавства при розслідуванні кримінальної справи № 47-819 та винесенні постанови про закриття кримінальної справи від 02 лютого 2009 року.
Прокурор просив відмовити в задоволенні скарги у зв'язку з безпідставністю доводів та вимог скарги заявника.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та матеріали наглядового провадження за зверненнями ОСОБА_1 № 06/3-289-06, суд приходить до наступного висновку.
Вимоги скарги ОСОБА_1 щодо визнання незаконною бездіяльності заступника прокурора Київської області Сидорчука О. та зобов'язання його прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України не ґрунтуються на законі, оскільки кримінально-процесуальним законодавством України суд не наділений повноваженнями визнавати дії прокурора неправомірними та зобов'язувати його вчиняти певні дії, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 97 КПК України, а тому судом до уваги не приймаються.
По суті доводів скарги ОСОБА_1 з приводу неприйняття прокуратурою Київської області рішення в порядку ст. 97 КПК України за його заявою про злочин від 27 січня 2012 року, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Київської області із заявою від 27 січня 2012 року, в якій просив порушити кримінальну справу відносно слідчого прокуратури Яготинського району Київської області ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 358, 364, 365, 366, 367, 384 КК України. Зазначена заява була зареєстрована в прокуратурі Київської області 30 січня 2012 року за № 1874 вх-12.
Статтею 97 КПК України передбачено, що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню, та не пізніше триденного строку (а за наявності підстав протягом 10 днів) прийняти рішення про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи чи направити заяву або повідомлення за належністю, а також вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування за такою заявою або за таким повідомленням.
Проте, стаття 97 КПК України за своєю природою є бланкетною нормою і її положення в кожному разі потрібно оцінювати у сукупності з вимогами ст. 94 КПК України, яка встановлює підстави та приводи до порушення кримінальної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, по яким обов'язково повинні прийматися процесуальні рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Незважаючи на те, що подана до прокуратури Київської області ОСОБА_1 заява від 27 січня 2012 року названа ним як «заява про злочин», остання за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, а отже і приводом для проведення дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України, оскільки не містить жодних даних про вчинення слідчим прокуратури Яготинського району Київської області ОСОБА_2 конкретних дій, які вказували б на наявність в його діях ознак злочину. Зміст цієї заяви зводиться до незгоди заявника з процесуальними діями слідчого при розслідуванні кримінальної справи № 47-819 та постановою слідчого від 02 лютого 2009 року про закриття кримінальної справи
Такого роду доводи заявника могли бути предметом судового контролю за скаргою на постанову про закриття кримінальної справи у відповідності до положень ст. 236-5 КПК України.
На підставі матеріалів наглядового провадження № 06/2-289-06 судом встановлено, і зазначені обставини в судовому засіданні не оспорювалися заявником, що постанова слідчого прокуратури Яготинського району Київської області ОСОБА_2 від 02 лютого 2009 року про закриття кримінальної справи № 47-819 відносно працівників Переяслав -Хмельницького МРВ ГУ МВС України в Київській області за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, при винесені якої, за переконанням заявника, слідчим ОСОБА_2. були грубо порушені вимоги кримінально-процесуального законодавства, була предметом судового розгляду.
Так, постановою Яготинського районного суду Київської області від 17 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 01 квітня 2010 року, залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого прокуратури Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2009 року про закриття кримінальної справи № 47-819.
Викладене свідчить про намагання заявника шляхом звернення до прокуратури Київської області зі заявою від 27 січня 2012 року в позапроцесуальний спосіб оспорити законність постанови слідчого про закриття кримінальної справи.
Оскільки заява ОСОБА_1 від 27 січня 2012 року не містить достатніх даних про наявність в діях слідчого прокуратури Яготинського району Київської області ОСОБА_2 ознак злочину, про що заявнику листом № 06/1-289-06 від 23 квітня 2012 року було надано вмотивовану відповідь, суд не вбачає підстав для задоволення скарги в частині направлення заяви ОСОБА_1 до прокуратури Київської області для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Вимоги скарги, про необхідність винесення судом окремої постанови та про направлення справи до прокуратури Печерського району м. Києва для порушення кримінальної справи не ґрунтуються на законі, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищевикладеним, а тому задоволенню також не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 95, 97, 236, 236-1, 236-2 КПК України, рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Київської області щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.
Суддя Кицюк В.П.