Справа № 4-1571/12
22 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючий - суддя Новак Р.В. ,
при секретарі - Табала Я. В.,
з участю прокурора - Гарника О.А.
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, -
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо розгляду його заяви про злочин від 22.03.2012, посилаючись на те, що дії Генеральної прокуратури України не відповідають вимогам ст. 97 КПК України.
Скаржник ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, утримується під вартою в УДДПВП України в Вінницькій області (№1), оскільки його явка не є обов'язковою при розгляді даної справи, суд визнав можливим розглянути скаргу у відсутність скаржника.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою від 22.03.2012 про злочин, яка була прийнята та зареєстрована 03.04.2012 за № 73436-12, в якій вказав на вчинення злочинів суддями Вищого спеціалізованого суду України ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 та просив прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України.
27.04.2012 Генеральною прокуратурою України було надано відповідь заявнику.
У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю.
Однак такий порядок вирішення звернень стосується виключно заяв (повідомлень) про вчинення злочинів.
Разом з тим, заява ОСОБА_1 від 22.03.2012, яка подана до Генеральної прокуратури України, за своїм змістом не є заявою про вчинення злочину, оскільки не містить даних про ознаки будь-якого злочину як такого в діях суддів Вищого спеціалізованого суду України ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст.97 КПК України.
Фактично у ній вказувалось на непогодження з рішенням суду, підставами ж для проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України є взагалі наявність хоч якихось даних про вчинення злочину (як таких).
Отже, вказані у заяві скаржника обставини не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально процесуального провадження.
Разом з тим, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються в межах кримінального судочинства, і, відповідно, суд не наділений правом зобов'язувати прокурора вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено кримінально - процесуальним законодавством.
У відповідності до ст. 19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, цими нормативними актами підстави та повноваження суду на визнання незаконними дій (бездіяльності) прокурора та зобов'язання прокурора вчиняти певні дії при розгляді заяви про злочин, не передбачені.
Вимоги скарги щодо визнання незаконними бездіяльності прокурора, зобов'язання його прийняти рішення згідно ст.97 КПК України не лежать в площині компетенції суду, яка визначена положеннями чинного Кримінально - процесуального кодексу України.
Суд зобов'язаний виконати свій процесуальний обов'язок та діяти лише у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та її законами, а це зумовлює необхідність залишення скарги без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 95, 97 КПК України,
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення.
Суддя Новак Р.В.