Справа № 4-1874/12
23 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий - суддя ,
при секретарі - Чорному В.В.,
за участю прокурора- Конакової В.О.
та заявника - ОСОБА_1
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України , -
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить зобов»язати Генеральну прокуратуру України вчинити дії по його заявам від 25.05.2011 року та 08.06.2011 року в порядку, визначеному ст. 97 КПК України, посилаючись на те, що 25.05.2011 року та 08.06.2011 року він подав до Генеральної прокуратури України заяви про вчинення Міністром соціальної політики України ОСОБА_2 кримінального злочину, передбаченого ст. 382 КК України, проте Генеральною прокуратурою України рішення по його заявам в порядку ст. 97 КПК України прийнято не було, а він отримав лише відповідь від 24.06.2011 року.
В судовому засіданні заявник підтримав вимоги та обставини викладені в скарзі, просив скаргу задовольнити додатково зазначивши, що в його заявах вказані об»єктивні ознаки злочину, оскільки ОСОБА_2 порушив Закони України та Рішення Конституційного Суду України, чим вчинив злочин. Його заяви відповідають вимогам ст.ст. 94, 95 КПК України та прокуратура повинна по ним прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечувала та зазначила, що дійсно до Генеральної прокуратури України надійшли заяви ОСОБА_1 від 25.05.2011 року та від 08.06.2011 року щодо порушення кримінальної справи відносно Міністра соціальної політики України ОСОБА_2, оскільки бюджетом України не передбачено коштів для виконання рішення суду про стягнення на його користь щорічної одноразової грошової допомоги до 9 травня. Вказані заяви були розглянуті, перевірені Генеральною прокуратурою України та за наслідками перевірки було встановлено, що прокуратурою Київської області прийнято рішення в порядку ст. 97 КПК України про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 367, 382 КК України щодо начальника УПСЗН Броварської РДА та службових осіб управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, про що повідомлено заявника у відповіді від 24.06.2011 року за № 05/2/3-11961-09. В заявах будь-яких об»єктивних даних про наявність ознак злочину в діях Міністра соціальної політики України ОСОБА_2 не містилося, а лише посилалося на невиконання судового рішення, виконання на якого не покладено, у зв»язку з чим заяви ОСОБА_1 були розглянуті в порядку Закону України «Про звернення громадян»та останньому була надана грунтована відповідь.
Суд, заслухавши пояснення заявника, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
У відповідності з положеннями ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Таке право не може бути обмеженим, навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально -процесуальним кодексом України.
Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення та Генеральною прокуратурою України за своєю природою є кримінально-правовими.
За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України підлягає розгляду навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.
В судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України були отримані заяви ОСОБА_1 від 25.05.2011 року та від 08.06.2011 року в яких останній просив відкрити кримінальну справу проти Міністра соціальної політики України ОСОБА_2 відповідно до ст. 382 КК України -за невиконання судових рішень.
Розглянувши вказані заяви Генеральною прокуратурою Украни 24.06.2011 року на адресу ОСОБА_1 була надана грунтована відповідь за № 05/2/3-11961-09.
У відповідності до положень ст.97 КПК України, прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю.
Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов»язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених данною статтею рішень. Такі заяви можуть бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об»єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.
Як вбачається зі змісту заяв ОСОБА_1 від 22.05.2011 року та 08.06.2011 року, останній просив порушити кримінальну справу відносно Міністра соціальної політики України ОСОБА_2 за ст. 382 КК України з підстав невиділення останнім коштів, згідно звернення ОСОБА_1 від 13.04.2011 року на виконання судового рішення про перерахування на його користь щорічної одноразової грошової допомоги до 9 травня. Однак вказані заяви не відповідають вимогам ст. 95 КПК України і по суті не містять конкретних відомостей, що вказували б на об»єктивні ознаки злочину, нібито вчиненого ОСОБА_2.
Таким чином заяви ОСОБА_1 від 22.05.2011 року та від 08.06.2011 року за своїм змістом не є заявами про вчинення злочину, а тому не підлягали вирішенню в порядку ст. 97 КПК України.
Фактично заявник таким чином намагався позапроцесуальним способом домогтися виконання рішення, постановленого на його користь, а тому вказані у заявах обставини не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально- процесуального провадження.
За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 Генеральною прократурою України останньому була надана відповідь, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином суд приходить до висновку про дотримання вимог закону з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України при розгляді заяв ОСОБА_1.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України , ст. ст. 95, 97 КПК України ,-
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України -залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з часу її проголошення.
Суддя