Справа: № 2-106/2011 р. Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/990/2012 р. Рибальченко Р.І.
Категорія: земельні Доповідач: Даниленко В.М
31 січня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Подпрядовій В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Ажна», відділу Держкомзему в Кегичівському районі Харківської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького»про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди землі та вилучення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
У жовтні 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, у якому вказував на те, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,1541 га., що розташована на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
До 2007 року зазначену земельну ділянку він здавав в оренду ПСП «Злагода», яке збанкрутіло, в зв'язку з чим виникла необхідність укладення відповідного договору оренди землі з іншим орендарем.
У 2008 році між ним та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького»був укладений договір оренди належної йому земельної ділянки, а всі екземпляри цього договору були передані орендарю для подальшої його реєстрації в Центрі ДЗК.
Проте, в процесі реєстрації даного договору з'ясувалося, що фактично одночасно з підписаним ним договором оренди землі з ТОВ «Аграрний дім ім. Горького»на реєстрацію до Центру ДЗК були подані договори оренди належної йому земельної ділянки, нібито укладені ним з іншим підприємством, а саме з ПСП «Ажна».
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що будь-яких договорів оренди землі з відповідачем він ніколи не укладав і не підписував, позивач ОСОБА_2 просив суд:
- визнати договір оренди землі від 02 червня 2008 року, укладений між ним та ПСП «Ажна», недійсним з моменту його укладення;
- скасувати реєстраційний запис № 040969600048 від 22 травня 2009 року, вчинений у Державному реєстрі земель про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ним та ПСП «Ажна»;
- зобов'язати відповідача ПСП «Ажна»повернути належну йому, позивачу земельну ділянку.
Ухвалою судді Кегичівського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2010 року було відкрито провадження у цивільній справі за вищезазначеним позовом ОСОБА_2 та призначено її до розгляду в судовому засіданні по суті.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2011 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
29 грудня 2011 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через суд першої інстанції подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення з відповідною заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на його апеляційне оскарження з посиланням на те, що копія оскаржуваної нею ухвали районного суду на її адресу не надсилалася, про існування вказаної ухвали вона дізналася лише 07 грудня 2011 року, а тому була позбавлена можливості оскаржити це судове рішення в установлений законом строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, наведені апелянтом доводи та оцінивши їх у сукупності, судова колегія не вбачає законних підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та поновлення їй пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження вищезазначеного судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обгрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою скасування чи зміни неправильних судових рішень.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.
Статтею 292 ЦПК України передбачено, що в разі, якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, не згодні з рішенням суду першої інстанції, вважають його незаконним і необґрунтованим, вони мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку повністю або частково.
Однак, реалізація сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, свого права на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, не є безмежною та безумовною.
Так, статтею 294 ЦПК України встановлені конкретні строки на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 цієї правової норми апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України, в редакції, що діяла на час подачі представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційної скарги, передбачалося, що апеляційний суд міг поновити особі процесуальний строк на оскарження судового рішення суду першої інстанції, однак лише в тому разі, якщо визнає, що цей строк було пропущено нею з поважних причин. В противному ж випадку апеляційна скарга, подана після закінчення наведеного вище процесуального строку, залишалася без розгляду.
Такі ж наслідки пропущення процесуальних строків передбачені й діючою на теперішній час статтею 72 ЦПК України, згідно якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Згідно зі статтею 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Оцінюючи поважність заявлених представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 причин пропуску нею встановленого законодавством процесуального строку на апеляційне оскарження зазначеного вище судового рішення суду першої інстанції судова колегія враховує наступне.
Право доступу до суду відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка разом з практикою Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини застосовується при розгляді справ (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд упродовж розумного строку його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Стаття 13 ЦПК України, як зазначалося вище, передбачає право особи на апеляційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом, тобто в цілому зберігає прогнозованість та передбачуваність для сторін наслідків пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення.
У цьому контексті умови використання засобів правового захисту, передбаченого наведеними вище нормами процесуального права визначають обов'язок зацікавленої сторони дотримуватися передбачених процесуальним законом строків оскарження, що є засобом дотримання справедливого балансу інтересів сторін у справі стосовно питання набрання чинності ухваленого по справі рішення та відповідає принципу правової визначеності та верховенства права, який діє відповідно до ст. 8 Конституції України.
При дослідженні аналогічного питання Європейський суд з прав людини у п.п. 22, 23 свого рішення по справі «Мельник проти України»від 23 березня 2006 року (заява № 23436/03) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому у якості допустимих умов такого обмеження Європейський суд вказав на необхідність збереження сутності доступу до суду, ці обмеження повинні мати законну мету забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ухвала про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання була постановлена Кегичівським районним судом Харківської області 16 листопада 2011 року (а.с. 197).
Копія цієї ухвали для відому була направлена на адресу позивача ОСОБА_2 та інших осіб, які беруть участь у справі, наступного дня після її постановлення рекомендованим листом і отримана позивачем особисто 22 листопада 2011 року, про що свідчить його розписка про її отримання (а.с. 198, 200).
При цьому своєї незгоди з указаним судовим рішенням позивач ОСОБА_2 будь-яким чином не виказував і в апеляційному порядку оскаржити його не намагався.
Відповідно до наведених вище положень цивільного процесуального законодавства строк на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали суду першої інстанції для сторони позивача закінчився зі спливом п'ятиденного строку, тобто 28 листопада 2011 року, і це судове рішення, як неоскаржене, набрало законної сили та відповідно до частини 1 статті 14 ЦПК України є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що законні підстави для поновлення представнику позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2011 року з наведених нею причин відсутні, оскільки дата отримання останньою копії цієї ухвали суду першої інстанції, в даному випадку ніякого правового значення не має, позаяк вона як представник позивача не є самостійною процесуальною фігурою в прямому розумінні цього слова, а здійснює процесуальну діяльність від імені та в інтересах особи, яку вона представляє, тобто позивача, який з моменту отримання ним копії ухвали районного суду про залишення його позовної заяви без розгляду мав удосталь часу не тільки визначитися з питанням щодо її апеляційного оскарження, в тому числі й скориставшись допомогою свого представника, а й з подачею апеляційної скарги на це судове рішення в порядку та строк, встановлені законом, але цим своїм правом не скористався.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 72, 73, 292, 304, 313, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2011 року - відмовити.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Ажна», відділу Держкомзему в Кегичівському районі Харківської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького»про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди землі та вилучення земельної ділянки з чужого незаконного володіння - залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: