Провадження № 22-ц/2090/2920/2012 р.
Справа № 2-2268/11 Головуючий 1 інстанції: Яремчук В.І.
Категорія: договірні Доповідач: Коростійова В.І.
15 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коростійової В.І.,
суддів: - Ізмайлової Г.Н., Гуцал Л.В.,
за участю секретаря - Остапович Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 5 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, -
13 січня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, який остаточно уточнив 5 березня 2012 року.
В обґрунтування позову посилався на те, що 23 листопада 2007 року уклав з ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого взяв у нього в борг 30 000 грн., що еквівалентно 6 000 доларів США.
Строк повернення боргу 23 травня 2008 року.
ОСОБА_3 частково повернув борг і залишився винним 16 155, 50 грн., які повертати відмовляється.
Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_3 борг у сумі 16 155, 50 грн. та судові витрати.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що борг ОСОБА_4 повернув.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 5 березня 2012 року позов задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 16 155, 50 грн.. витрати по сплаті судового збору і з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 161, 55 грн. і 120 грн. -відповідно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_4 у позові відмовити у повному обсязі та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2011 року. При цьому посилаються на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_4, в особі свого представника, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважав її безпідставною, а рішення суду законним і обґрунтованим.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України -у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -зміні з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2007 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 30 000 грн., що еквівалентно 6 000 доларів США, які ОСОБА_3 зобов'язався повернути ОСОБА_4 до 23 травня 2008 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції підставно виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини із договору позики і, що ОСОБА_3 не у повному обсязі виконав зобов'язання по поверненню боргу у строк, визначений у договорі.
Проте, визначена судом першої інстанції сума боргу -16 155, 50 грн. не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом договору позики грошові кошти були передані у національній грошовій валюті -гривні, після чого визначено їх доларовий еквівалент, а тому, відповідно до ст. ст. 533, 1046 ЦК України і повертатись повинні були у гривнях.
З огляду на це, суд першої інстанції безпідставно визначив суму, що підлягає сплаті за офіційним курсом долару США.
На підтвердження часткового виконання зобов'язання за договором позики від 23 листопада 2007 року ОСОБА_3 надав в оригіналі п'ять письмових розписок, з яких вбачається, що ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_3: 7 серпня 2008 року 1 000 доларів США (за офіційним курсом Національного банку України на 7 серпня 2008 року -4 844, 50 грн.); 22 квітня 2009 року -6 000 грн.; 6 жовтня 2009 року -1 300 доларів США (за офіційним курсом Національного банку України на 6 жовтня 2009 року -10 413 грн.); 10 вересня 2010 року -2 000 грн.; 5 січня 2011 року -2 000 грн., а всього 25 257, 50 грн.
Посилання ОСОБА_4 на п. 1 договору позики від 27 листопада 2007 року, згідно якого повернення суми позики (її частини) повинно бути посвідчено нотаріально не спростовують факт прийняття ОСОБА_4 зазначених вище сум на виконання ОСОБА_3 зобов'язань за цим договором.
ОСОБА_4 визнав, що зазначені розписки написані ним власноручно.
Видача ОСОБА_4 ОСОБА_3 письмових розписок на суму 25 257, 50 грн. свідчить про прийняття ним від ОСОБА_3 виконання зобов'язання на вказану суму (ч. 1 ст. 545 ЦК України).
Сума неповернутого боргу складає 4 742, 50 грн. (30 000 грн. -25 257, 50 грн.).
З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4 742, 50 грн.
Твердження ОСОБА_3 про те, що він у повному обсязі виконав зобов'язання за договором позики від 23 листопада 2007 року не підтверджено належними доказами.
Посилання в апеляційні скарзі на копію розписки від 5 листопада 2009 року - безпідставне.
Вказана копія розписки видана самим ОСОБА_3 про те, що він передав ОСОБА_4 5 000 грн. (а. с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
ОСОБА_3 не надав суду оригіналу письмової розписки ОСОБА_4 про одержання 4 742, 50 грн.
Посилання в рішенні на те, що розписки від 22 квітня 2009 року і 6 жовтня 2009 року видані ОСОБА_4 на виконання іншого договору позики не відповідає наявним у справі доказам.
19 грудня 2008 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 20 300 грн., які ОСОБА_3 зобов'язався повернути до 1 березня 2009 року (а. с. 52).
Із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 5 листопада 2009 року вбачається, що він отримав від ОСОБА_3 20 300 грн. за договором позики від 19 грудня 2008 року (а. с. 54).
Оскільки ОСОБА_3 пов'язує скасування заходів забезпечення позову з відмовою у позові у повному обсязі, підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 5 березня 2012 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики у сумі 4 742 (чотирьох тисяч семи ста сорока двох) гривень 50 копійок, витрати по сплаті судового збору у 47 (сорок сім) гривень 42 копійки і з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи -35 (тридцяти п'яти) гривень 23 копійки.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді: