23.05.2012
Справа: № 2-6099/2011 р. Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/3507/2012 р. Яремчук В.І.
Категорія: житлові Доповідач: Даниленко В.М.
15 травня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Коліснику Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМС України в Харківській області про втрату права користування житловим приміщенням, -
У жовтні 2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що вона є власницею трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.
1/2 частину цієї квартири вона придбала у відповідача ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29.04.2011 року.
Інша 1\2 частина квартири належить їй на підставі договору дарування, посвідченого нотаріально, від тієї ж дати.
Згідно п. 10 договору купівлі-продажу вказаної квартири продавець ОСОБА_3 зобов'язався після його укладення в строк до 31 травня 2011 року звільнити житлове приміщення та знятися з реєстраційного обліку за даним місцем проживання особисто та з членами своєї сім'ї.
Однак, до цього часу відповідачі свого зобов'язання не виконують і під будь-яким приводом зволікають зі звільненням житлового приміщення, чим порушують права позивачки на вільне володіння, користування та розпорядженням належним їй нерухомим майном.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що будь-яких домовленостей щодо подальшого проживання відповідачів в належній їй квартирі не існує, позивачка ОСОБА_2 просила суд позбавити відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також ОСОБА_5 права користування квартирою АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та зняти їх з реєстрації місця проживання за цією адресою.
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2011 року було відкрито провадження у цивільній справі за вищезазначеним позовом ОСОБА_2 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
У процесі розгляду справи судом представник відповідачки ОСОБА_4 заявив клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої цивільної справи, що розглядається цим же районним судом за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1, як на майно, набуте у шлюбі, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності на цю ж саму квартиру в порядку спадкування за заповітом.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 задоволено.
Суд зупинив провадження у цивільній справі за вищезазначеним позовом ОСОБА_2 до вирішення іншої цивільної справи, що розглядається цим же районним судом, а саме: справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, власницею якої на теперішній час є ОСОБА_2
В апеляційній скарзі позивачки ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вищенаведеної ухвали районного суду та направлення справи до того ж суду першої інстанції для подальшого її розгляду по суті заявлених нею позовних вимог.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про зупинення провадження у справі, оскільки законних підстав для прийняття районним судом такого процесуального рішення в даному випадку не має.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали районного суду відповідно до положень ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 312 ЦПК| України суд апеляційної інстанції, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та розраховувати на справедливий і неупереджений розгляд і вирішення справи належним судом з дотриманням строків, встановлених законом.
При цьому Цивільним процесуальним кодексом України, в принципі, не виключаються випадки ускладнення цивільного судочинства по справі, що змушує суд приймати відповідні процесуальні рішення, одним із яких може бути й рішення про зупинення провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом процесуальних дій (перерва в судовому розгляді) на невизначений строк, в силу передбачених законом та не залежних від суду обставин, що перешкоджають подальшому розвитку процесу - розгляду справи по суті й не можуть бути усунутими а ні судом, а ні учасниками процесу, тобто не залежать від їхньої волі.
Підстави для зупинення провадження у справі наведені в ст.ст. 201, 202 ЦПК України, перелік цих підстав визначений на законодавчому рівні, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Обов'язкове зупинення провадження у справі здійснюється судом в силу імперативної вказівки закону на наявність будь-якої з обставин, передбачених у ч. 1 ст. 201 ЦПК України.
Так, згідно з пунктом 4 частини 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Зупинення провадження з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК допускається тоді, коли подальший розгляд справи є неможливим. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, чи питання про наявність певних фактів, від яких залежить вирішення справи, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Як роз'яснено у п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, зупинення провадження у справі до вирішення іншої, є не тільки обов'язковою процесуальною процедурою, зумовленою певними обставинами, а й виконує відповідну профілактичну функцію, оскільки запобігає постановленню суперечливих рішень у різних, але пов'язаних справах.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, що надійшла на розгляд до апеляційного суду, позивачка ОСОБА_2, дійсно є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу та договору дарування, укладених 29.04.2011 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_7, відповідно.
При цьому відчужувачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 набули право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після свого батька ОСОБА_8, померлого 26.01.2010 року, на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1, як на майно, набуте у шлюбі, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності на цю ж саму квартиру в порядку спадкування за заповітом, яке на теперішній час за заявою відповідачки ОСОБА_4 - дружини спадкодавця та реальної претендентки на обов'язкову частку у спадщині після останнього скасоване самим же районним судом, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.
За таких обставин, з огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне процесуальне рішення, зупинивши провадження у справі за вищевказаним позовом ОСОБА_2 до вирішення судом іншої цивільної справи, предметом спору в якій є право власності на спадкове нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, оскільки вирішення питання про обгрунтованість заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог, у тому числі й що стосується позбавлення відповідачки ОСОБА_4 права користування спірною квартирою, безумовно залежить від наслідків розгляду цієї справи.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивачки ОСОБА_2, наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку є несуттєвими, прийняте судом першої інстанції процесуальне рішення про зупинення провадження у справі не спростовують і не містять передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: