07 травня 2012 року м. Харків
Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області Даниленко В.М., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення привласненої винагороди за працю, відшкодування несво єчасного розрахунку за працю, -
У травні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою, в подальшому уточненою, до колишнього керівництва Окружної виборчої комісії Територіального виборчого округу № 183 з виборів Президента України 17 січня 2010 року (в роботі якої він приймав участь як член цієї виборчої комісії) ОСОБА_2 (головного бухгалтера ОВК), ОСОБА_3 (голови ОВК) та ОСОБА_4 (заступника голови ОВК) про стягнення невиплаченої заробітної плати за роботу в ОВК, а саме: одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 966 від 28.07.2004 року "Про умови оплати праці членів виборчих комісій" та Постановою ЦВК України № 409 від 02.12.2009 року "Про затвердження Порядку оплати праці членів виборчих комісій з виборів Президента України", а також грошової компенсації за затримку виплати заробітної плати за день голосування і дні підрахунку голосів, передбаченої тією ж постановою ЦВК України.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 березня 2012 року в задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог відмовлено.
30 березня 2012 на вказане судове рішення позивачем ОСОБА_1 через суд першої інстанції подано апеляційну скаргу, яку ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2012 року було залишена без руху на підставі ч. 2 ст. 297 ЦПК України, в зв'язку з несплатою апелянтом суми судового збору.
При цьому апелянтові був наданий 5-денний строк з моменту отримання ним копії ухвали для усунення виявленого недоліку та сплати судового збору за ставкою, встановленою Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Однак, отримавши копію зазначеної вище ухвали 27.04.2012 року позивач ОСОБА_1 вказаний йому недолік у встановлений судом строк не усунув і судовий збір за подання до суду апеляційної скарги не сплатив, посилаючись на те, що вимога про сплату ним судового збору є незаконною, позаяк згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від його сплати.
Перевіривши матеріали цивільної справи, а також з урахуванням наведеного вище вважаю, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 березня 2012 року необхідно визнати неподаною та повернути апелянту, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обгрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою скасування чи зміни неправильних судових рішень.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Порядок вирішення судом апеляційної інстанції питання про відкриття апеляційного провадження у справі регламентується ст. 297 ЦПК України.
Частиною другою вказаної правової норми передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 121 ЦПК України в разі, якщо апелянт відповідно до ухвали суду в установлений йому строк не виправить недоліки апеляційної скарги та не сплатить суму судового збору, ця апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянтові.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене та той факт, що апелянт ОСОБА_1 в установлений йому судом строк недоліки, допущені ним при подачі апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 березня 2012 року, не усунув і доказів на підтвердження сплати ним суми судового збору за подачу апеляційної скарги на вказане судове рішення не надав, вважаю за необхідне цю його апеляційну скаргу відповідно до ст. 121 ЦПК України визнати неподаною та повернути апелянтові.
Доводи ж апелянта ОСОБА_1, викладені останнім у поданій до апеляційного суду заяві від 03.05.2012 року про те, що вимога про сплату ним судового збору є незаконною, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", у даному випадку є недоречними та безпідставними.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Суть та зміст трудових відносин викладені у Кодексі законів про працю України та регулюються його нормами, а також іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, тобто сторонами трудових правовідносин є працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору, та роботодавець: підприємство, установа, організація або фізична особа - підприємець, що використовують найману працю.
Згідно ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95 - ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Разом, із тим, як вбачається з матеріалів цивільної справи, спірні правовідносини, що були предметом розгляду судом першої інстанції, виникли не з приводу трудових відносин, які регулюються трудовим законодавством, а з приводу невиплати позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а також недоплати за роботу у день голосування та встановлення підсумків голосування як члену Окружної виборчої комісії Територіального виборчого округу № 183 з виборів Президента України 17 січня 2010 року, в роботі якої він приймав участь на неоплатній основі, тобто на громадських засадах, у зв'язку з чим положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI на позивача ОСОБА_1 не розповсюджуються.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121, 297 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 березня 2012 року визнати неподаною та повернути апелянтові.
Матеріали цивільної справи позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення привласненої винагороди за працю, відшкодування несвоєчасного розрахунку за працю - повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її постановлення.
Суддя: В.М. Даниленко