Справа № 22Ц-4736/2006 p. Категорія 19
Головуючий у 1-ій інстанції
суддя Омелюх В.М.
Доповідач суддя Поветкін В.В.
23 серпня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів: Козлова С.П., Повєткіна В.В.
При секретарі: Білоус А.Н.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Водоканал" та ОСОБА_1
на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до Комунального- підприємства «Водоканал", Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА" в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА", Стегнея Івана Івановича про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, -
Встановила :
.Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2006 року частково задоволені позов вимоги до ОСОБА_1, на її користь з КП «Водоканал" стягнуто моральну шкоду у сумі 15000,00 ргн., в іншій частині позову відмовлено (а-с.152-158).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі у сумі 100000,00 грн., оскільки суд не врахував, що відповідач не намагався надати їй та її онукові будь-яку матеріальну та моральну допомогу, на її очах тяжких тілесних ушкоджень зазнав її онук, 1991 року народження, що завдало їй найбільшої моральної шкоди (а.с.167).
В апеляційній скарзі КП «Водоканал" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відшкодування моральної шкоди на користь позивача покласти на ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА" та Стегнея І.І., оскільки, суд не врахував вимоги п.6.4 Договору № 751518 від 10 вресня 2004 року та вимоги ст.22.З Закону України *Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" про часткове у розмірі не більше ніж 5% ліміту, зазначенного у п.9.3 Закону, тобто у сумі не більше ніж 2550,00 грн. відшкодування моральної шкоди страховиком та відшкодування різниці суми моральної шкоди особою, винною у ДТП, тобто Стегнеєм І.І. (а.с.170-172).
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги є необгрунтованними і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Постановлюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що 25 лютого 2005 року на Т-образному перехресті автодороги Дніпродзержинськ-Миколаївка-Солоне сталося зіткнення автомобілів КАМАЗ з прицепом,
що належать КП «Водоканал", під управлінням ОСОБА_2, та ВАЗ 21099 під управлінням Головія С.Н., внаслідок чого позивачка та її онук, що були пасажирами легкового автомобіля, отримали тілесні ушкодження, що спричинило позивачці фізичний біль і страждання, а також моральні страждання у зв' язку з переживаннями за своє життя і здоров'я та її онука.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до вимог ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у.душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка отримала тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, на її очах тілесні ушкодження отримав онук.
Відповідно до ст.1187 ЦК України .шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, згідно ст.1187 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Запереченням відповідача проти позову з посиланням на договір страхування цивільно-правові відповідальності судом першої інстанції надано правильну оцінку з урахуванням умов договору щодо відшкодування лише майнової шкоди.
Згідно з матеріалами справи, моральна шкода позивачці завдана з вини водія відповідача ОСОБА_2., вина якого встановлена матеріалами кримінальної справи.
Тому відповідач повинен відшкодувати позивачці шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, як це передбачено ч.І ст.1172 ЦК України.
Стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції врахував всі обставини справи і дійшов висновку про розмір відшкодування моральних страждань позивачки у сумі 15000,00 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг є необгрунтованими .
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам по справі і постановив законне і обгрунтоване рішення, про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з КП «Водоканал".
Порушень матеріального та процесуального права при ухваленні рішення судом не допущено.
Тому підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Комунального підприємства «Водоканал" та ОСОБА_1 - відхилити.
к Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2006 року - залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.