Справа № 22ц-4089/2006 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 12 суддя Михаилов В.А.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
23 серпня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів: Козлова СП., Повєткіна В.В.
При секретарі: Білоус А.Н.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від Об травня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору даріння недійсним, -
Встановила:
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від Об травня 2006 року ОСОБА_1відмовлено в задоволенні позовних вимог (а.с. 70).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., просить рішення суду першої інстанції скасувати і справу направити на новий розгляд, оскільки суд не врахував, що у спа-ві достатньо доказів укладення між ОСОБА_3. і ОСОБА_2, договору купі-влі-продажу квартири, а не дарування (а.с.74-75).
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обгрунтованною і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позові про визнання договору дарування недійсним, суд першої інстанції встановив, що 0^ей правочин є удаваним, тобто вчинений ОСОБА_3. і ОСОБА_2. для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, тому підстав для для визнання договору дарування немає.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою заявлений позов доОСОБА_3 і ОСОБА_2., між якими укладений договір.
Ухвалою від 21 квітня 2005 року судді суду першої інстанції одну із сторін договору, а саме ОСОБА_2., яка відповідно до позовних вимог правильно була вказана відповідачем по справі, безпідставно всупереч вимогам ст.ЗЗ ЦПК України визнано 3-особою по справі (а.с.40).
Відповідно до ч.2 ст.58 ЦК України у редакції 1963 року, що діяв на час укладення договору дарування, за наявності у справі про визнання угоди недійсною даних про те, що оформленою угодою приховується інша угода, суд має з'ясувати, яка фактично угода укладена сторонами, і визнати, що сторонами укладена саме та угода, яку вони в дійсності мали на увазі.
Постановлюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував, яка фактично угода укладена сторонами, і не визнав, що сторонами укладена саме та угода, яку вони в дійсності мали на увазі, зазначивчи лише, що оформленою угодою приховується інша угода.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Оскільки суд першої інстанції не розглянув всі заявлені "позивачкою позовні вимоги щодо визнання договору дарування недійсним, а також позовні вимоги до ОСОБА_2 і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення, відповідно до вимог 4.5 ст.311 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,311,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від Об травня 2006 року - скасувати.
Справу направити до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошенню і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом дврх місяців з дня набрання законної сили.