01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
09.08.2006 р. Справа № 28/153а
к/с № 5-57/05
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Нечитайла О.М.,
суддів: Конюшка К.В.,
Костенка М.І.,
Гордійчук М.П.,
Пилипчук Н.Г.
при секретарі Буряк І.В.
за участю представників:
позивача- не з'явились
відповідача - Демниченко С.Б., дов. від 04.08.2006р. № 6153/10/10-013
розглянувши касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції
на рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2005р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2005р.
у справі № 28/153а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Гарантія»
доШахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарантія» (далі по тексту - позивач, ТОВ “Гарантія») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту - відповідач, Шахтарська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0004492340/0/1947 від 28.10.2004р.
До вирішення спору по суті позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним спірне податкове повідомлення - рішення у частині донарахування податкового зобов'язання в сумі 60 646, 59 грн., в тому числі основного платежу - 40 431,06 грн. та штрафних санкцій у розмірі 20 215,53 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28 липня 2005р. по справі №28/153а позов ТОВ “Гарантія» задоволено частково:
- визнано частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 28.10.2004р. №0004492340/0/1947 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60 646,59 грн. (40 431,06 грн. - основний платіж, 20 215, 53 грн. - штрафні санкції);
- у відношенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 28.10.2004р. №0004492340/0/1947 у частині визначення податкового зобов'язання у сумі 177,55 грн. та штрафних санкцій у сумі 88,78 грн., яке визначено у зв'язку з виключенням із податкового кредиту податкових накладних, виданих Управлінням державної служби охорони, а саме: №ЕН 0000637 від 31.01.2004р. на суму 156 грн., в тому числі ПДВ - 24, 10 грн.; №ЕН - 003700 від 31.12.2003 року на суму 149,40 грн., в тому числі ПДВ - 24,90 грн. №ЕН-0001172 від 29.02.2004 року на суму 144,60 грн., в тому числі ПДВ - 24,10 грн., №ЕН-0001794 від 31.03.2004р. на суму 152,40 грн., в тому числі ПДВ-25,40 грн.; №ЕН-0002425 від 30.04.2004р. на суму 148,40 грн., в тому числі ПДВ - 24,80 грн.; №ЕН-0002861 від 31.05.2004р. на суму 165,60 грн., в тому числі ПДВ - 27,60 грн.; №ЕН - 0003289 від 30.06.2004р. на суму 148,50 грн., в тому числі ПДВ - 24,75 грн. провадження у справі припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2005р. рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2005р. залишено без змін.
Шахтарська ОДПІ, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подала касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2005р. скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ “Гарантія» відмовити.
В касаційній скарзі відповідач стверджує, що місцевим та апеляційним господарськими судами, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не перевірено обставини сплати податку на додану вартість, а висновки ТОВ “Гарантія» про право на податковий кредит тільки на підставі першої із подій, тобто проведення передоплати за товар, безпідставні, оскільки право на податковий кредит на підставі п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» має бути підтверджено податковою накладною, яка згідно з п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону повинна мати всі реквізити, передбачені цим підпунктом.
При цьому відповідач стверджує, що на час перевірки позивача окремі податкові накладні були оформлені з порушеннями податкового законодавства.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступне.
Шахтарською ОДПІ проведено планову документальну перевірку позивача з питання дотримування податкового законодавства та інших законодавчих актів, контролю за якими покладено на органи ДПС за період з 01.10.2003р. по 31.07.2004р., за результатами якої було складено акт перевірки №305/23/13500891 від 25.10.2004р.
28.10.2004р. Шахтарською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0004492340/0/1947, яким позивачу, на підставі висновків акту перевірки №305/23/13500891 від 25.10.2004р., визначено суму податкового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість» у розмірі 62 546грн. (41 405 грн. - основний платіж, 21 141 грн. - штрафні санкції).
Контролюючий орган, визначаючи позивачу суму податкового зобов'язання виходив з того, що останнім занижено чисту суму податкового зобов'язання у розмірі 41 405 грн. та завищено податок на додану вартість, заявлений до відшкодування на 3 246 грн. (арк. 8 акту перевірки).
При цьому контролюючий орган посилається на те, що у порушення п.п. 7.2.1 (в, г, е, є, ж) та 7.2.3 (3;4) ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» позивач до податкового кредиту у Декларації з ПДВ неправомірно відніс суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не відповідають вимогам Закону, а саме:
- податкова накладна ТОВ “Шахтовуглесервіс», код 30379509, №601а від 29.11.2003р. на суму 53 086,38 грн., у тому числі ПДВ - 8 847,73 грн. (включена до складу податкового кредиту у січні 2004р.) - не вказано кількість (обсяг, об'єм) та ціна продажу товарів (робіт, послуг) без урахування ПДВ, за які проведено передплату;
- податкова накладна ТОВ “Шахтовуглесервіс», код ЗКПО 30379509, №6 від 20.01.2004р. на суму 189 500 грн., у тому числі ПДВ - 31 583, 33 грн. - не вказано кількість (обсяг, об'єм) та ціна продажу товарів (робіт, послуг) без урахування ПДВ, за які проведено передплату;
- податкові накладні, виписані Управлінням державної служби охорони, код ЗКПО 08596860, на покупця ТОВ “Гарантія “Д»», в яких не вказано повну назву отримувача, індивідуальний податковий номер покупця, номер свідоцтва платника ПДВ покупця - на загальну суму 1 065,30 грн., у т.ч. ПДВ - 177,55 грн. (перелік накладних наведено в акті перевірки, копія якого міститься в матеріалах справи).:
Окрім того, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», а саме - позивач відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нараховані у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва - 50% витрат на придбання паливо - мастильних матеріалів для легкових автомобілів, тобто позивачем завищено податковий кредит у сумі 660 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», а саме - завищено податковий кредит за листопад 2003 року на 3 382 грн. та порушення вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», а саме - завищено податковий кредит за листопад 2003 року на 3 382 грн.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивач у листопаді 2003р. - січні 2004р. здійснив ряд платежів на користь контрагента - ТОВ “Шахтовуглесервіс» як попередню оплату за вугілля.
ТОВ “Шахтовуглесервіс» на сплачені суми попередньої оплати виписало дві податкові накладні - №601а від 29.11.2003р. на суму 53 086,38грн., в тому числі ПДВ - 8 847,73грн. та №6 від 20.01.2004р. на суму 189 500грн., в тому числі ПДВ 31 583,33 грн.
Підставою визначення позивачу податкового зобов'язання (в частині, що оскаржується позивачем) за спірним податковим повідомленням - рішенням стало твердження контролюючого органу про безпідставність включення сум податку на додану вартість, сплачених в сумі вартості придбаного вугілля, які вказані у податкових накладних №601а від 29.11.2003р. та №6 від 20.01.2004р.
Контролюючим органом визначено, що податкова накладна ТОВ “Шахтовуглесервіс» №601а від 29.11.2003р. на суму 53 086,38грн., в тому числі ПДВ - 8 847,73 грн. у графі номенклатура поставки товару зазначено “Предоплата за уголь» - не вказано кількість (об'єм, обсяг) та ціну продажу товарів (робіт, послуг) без урахування ПДВ, за які проведено предоплату - графа 6.
Податкова накладна ТОВ “Шахтовуглесервіс» № 6 від 20.01.2004р. на суму 189 500 грн., в тому числі ПДВ - 31 583, 33 грн., за висновком контролюючого органу, у графі номенклатура поставки товару зазначено “Предоплата за уголь» - не містить: кількість (обсяг, об'єм) та ціна продажу товарів ( робіт, послуг) без урахування ПДВ, за які проведено передплату;
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» ( у відповідній редакції) передбачалось, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Між тим, як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у позивача - покупця товарів були наявні податкові накладні, які відповідали вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість».
Зокрема, у другому примірнику податкової накладної від 29.11.2003 року №601а на суму 53 086 грн. 38к., в тому числі ПДВ в сумі 8 847грн.73к. в графі 3 “Номенклатура поставки товару» зазначено “предоплата вугілля», в графі 5 зазначена кількість( обсяг, об'єм) - 212,34 тн та в графі 6 - “Ціна продажу одиниці продукції без урахування ПДВ» зазначена сума 208,330грн.
У другому примірнику податкової накладної від 20.01.2004р. №6 на суму 189 500 грн., в тому числі ПДВ в сумі 31 583 грн. 33к. в графі 3 - “Номенклатура поставки товару» зазначено “Предоплата вугілля», в графі 5 “Кількість (об'єм, обсяг) вказано - 758 тн, в графі 6 - “Ціна продажу одиниці продукції без урахування ПДВ» вказано - 208,330 грн.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Таким чином, оскільки позивачем сформований податковий кредит по першій з подій - здійснення попередньої оплати ТОВ “Шахтовуглесервіс», а податковий кредит підтверджений податковими накладними, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про обґрунтованість заявленого позову у вказаній частині.
Вищий адміністративний суд України вважає безпідставним посилання відповідача в касаційній скарзі на не дослідження питання сплати податку на додану вартість за вказаною вище господарською операцією до державного бюджету.
При цьому Вищий адміністративний суд України виходить з того, що по - перше, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що продавцем та виробником вугілля є ТОВ “Шахтовуглесервіс», яке включило суму податку на додану вартість до податкового зобов'язання відповідних звітних періодів, відображених у книзі обліку продажу товарів та зазначені операції відповідають даним податкової декларації по ПДВ, а по - друге, відповідач, в порушення вимог ст.. 33 ГПК України під час розгляду справи в першій та апеляційній інстанція не наведено жодних доказів в обґрунтування можливості не сплати податку на додану вартість за вказаними операціями до Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний господарські суди повно з'ясували обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ,-
ухвалив :
Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2005р. у справі №28/153а залишити без змін.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2005р. у справі №28/153а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.,
Судді: Конюшка К.В.,
Костенка М.І.,
Гордійчук М.П.,
Пилипчук Н.Г.
З оригіналом вірно
Суддя Нечитайло О.М.