ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
про припинення провадження у справі про банкрутство
15 травня 2012 р. Справа № 5010/363/2012-Б-25/5
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за заявою УПФ України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (вул. Галицька, 21, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська криниця" (вул. Франка, 1 Б, с. Узин, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77434)
про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
за участю представників сторін:
від ініціюючого кредитора: ОСОБА_1 - завідувач юридичним сектором, (довіреність №6498/06 від 22.11.2011 р.);
від боржника: не з'явилися,
УПФ України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська криниця" за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 в сумі 32 890,58 грн., дана заборгованість підтверджується виконавчими листами від 10.11.2011 р. по адміністративній справі № 3096/11/0970 на суму 1 599,80 грн., від 30.09.2011 р. по адміністративній справі № 2711/11/0970 на суму 1 599,80 грн., від 13.07.2011 р. по адміністративній справі № 1976/11/0970 на суму 3 199,60 грн., від 08.09.2011 р. по адміністративній справі № 2518/11/0970 на суму 1 599,80 грн., від 05.09.2011 р. по адміністративній справі № 1379/11/0970 на суму 22 575,08 грн., які видані на підставі відповідних постанов. Крім того, заявник посилається на те, що боржник більше року не подає у встановленому порядку звітність до УПФ України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області та податкову звітність до органу державної податкової служби.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2012 р. порушено провадження у справі про банкрутство, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2012 р. та зобов'язано ініціюючого кредитора і боржника вчинити певні дії.
У зв'язку з невиконанням вимог вказаної ухвали суду та неподанням витребуваних судом доказів, які мають істотне значення для розгляду справи, а також необхідністю витребування додаткових доказів та виклику в судове засідання засновників боржника, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2012 р. розгляд справи було відкладено на 15.05.2012 р.
Представники боржника в судове засідання на вимогу суду не з'явилися, боржник вимоги суду не виконав, відзив на заяву та докази, які його підтверджують, суду не подав.
На виклик суду для дачі пояснень засновники боржника, згідно із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. №№ 32-33), - гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 не з'явилися.
Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Враховуючи встановлені ст. 52 Закону про банкрутство особливості банкрутства відсутнього боржника, в ході розгляду справи суд перевірив наявність ознак, що свідчать про відсутність боржника, тобто про нездійснення товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська криниця" підприємницької діяльності.
Як вбачається, на підтвердження відсутності боржника ініціюючий кредитор посилається на ненадання боржником звітності до УПФ України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області.
Однак, за ст. 52 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана у разі ненадання боржником протягом року податкових декларацій до органів державної податкової служби.
Вказуючи на неподання боржником податкової звітності до органу державної податкової служби більше року, ініціюючий кредитор посилається на повідомлення ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області від 01.03.2012 р. №46/9/28-011, згідно з яким остання звітність боржником подана за перший квартал 2011 р. (а.с. №8).
Втім, відповідно до повідомлення ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області від 10.05.2012 р. № 773/10/10-011 (а.с. №47), поданого на виконання вимог суду, остання звітність - декларація з податку на прибуток за перший квартал 2011 р. подана боржником 10.05.2011 р., тобто менше року на час порушення провадження у справі про банкрутство (03.04.2012 р.), про що свідчить також безпосередньо вказана декларація (а.с. № 48).
Разом з тим, вказані обставини самі по собі ще не свідчать про нездійснення боржником підприємницької діяльності (відсутність боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), який містить, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ст. 17 цього Закону).
Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
У зв'язку з чим, при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру від 03.04.2012 р. на час порушення провадження у справі про банкрутство статус відомостей про боржника лише не підтверджено (а.с. №№32-33).
Згідно із ч. 7 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу. Реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу залишається державним реєстратором без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам частин першої та другої статті 8 цього Закону. Якщо реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу не була надана юридичною особою в установлений цією частиною строк, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для юридичної особи для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Отже, запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про одержання юридичною особою відповідного повідомлення державного реєстратора, однак неподання ним реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця з дати направлення їй цього повідомлення, та не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відтак, докази включення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність боржника за його місцезнаходженням в матеріалах справи відсутні.
Крім того, стаття 7 Закону про банкрутство встановлює загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.
Згідно із приписами ч. 10 цієї статті до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
У зв'язку з чим, при порушенні провадження у справі про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою органи Пенсійного фонду України повинні подати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому чинним законодавством, як того вимагає ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про порушення справи про банкрутство боржника були додані постанови суду про стягнення з боржника заборгованості (а.с. №№17-29) та видані на їх виконання виконавчі документи (а.с. №№9-13), які перебувають на виконанні у ВДВС Тисменицького РУЮ.
На виконання вимог суду щодо надання відомостей з органів державної реєстрації про рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику, ініціюючим кредитором подано повідомлення Інспекції державного технічного нагляду Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 04.10.2010 р. № 520/03-02(а.с. №№37-38), згідно з яким на обліку знаходяться 2 одиниці тракторної техніки, що зареєстровані за боржником.
Згідно з довідкою ініціюючого кредитора - УПФ України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів на користь УПФ України в Тисменицькому районі ВДВС Тисменицького РУЮ від 17.06.2011 р. б/н (а.с. №№49-50) в матеріалах виконавчого провадження присутній акт державного виконавця від 21.01.2011 р., яким встановлено, що при виїзді на місце виконання за адресою майно не виявлено.
Однак, інших доказів розшуку ВДВС Тисменицького РУЮ зазначеного майна боржника у порядку, встановленому законом, не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Втім, ініціюючим кредитором не надано суду доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах за рахунок вказаного майна та/або доказів неможливості задоволення вимог за рахунок цього майна.
Наявність майна боржника свідчить про те, що ініціюючим кредитором - органом державної податкової служби чи іншими державними органами, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не вжито всіх заходів щодо погашення заборгованості, що в свою чергу не дає підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у своїх постановах від 25.03.08 у справі № 11/126, від 16.03.05 у справі № Б-39/408-03, від 23.04.08 у справі № 05-5-23/15340.
На підставі приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.
За таких обставин справи суд, враховуючи вищевикладене в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 52, 1, 5, 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 16 -19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. ст. 18, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 41, 33, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
припинити провадження у справі № 5010/363/2012-Б-25/5 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська криниця" (вул. Франка, 1 Б, с. Узин, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77434; ідентифікаційний код 20535335).
Суддя Т.Е. Валєєва
Дану ухвалу направити:
- ініціюючому кредитору (вул. Галицька, 21, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400);
- боржнику (вул. Франка, 1 Б, с. Узин, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77434);
- державному реєстратору за місцезнаходженням банкрута (вул. Галицька, 17, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400);
- відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (вул. Грюнвальдська, 11, 4 поверх, м. Івано-Франківськ, 76000).
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"