01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" травня 2012 р. Справа № 13/068-12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж", м. Київ
до Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд", м. Чорнобиль
про визнання правочину недійсним
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність;
від відповідача: Ільницький В.Ф. - директор;
присутні: ОСОБА_3
Господарським судом Київської області порушено провадження по справі №13/068-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" до Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" про визнання договору про уступку права вимоги від 15 жовтня 2009 p., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж»та Державним підприємством «Чорнобильпроменергобуд» недійсним.
Позивач вважає, що договір уступки права вимоги від 15 жовтня 2009 p. є договором факторингу, оскільки відповідає всім наявним ознакам такого виду правочину. Оскільки уступка права вимоги була здійснена відповідачем з метою одержання прибутку, що виключає можливість застосування положень ЦК України про заміну кредитора у зобов'язанні такий договір повинен бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 227 ЦК України.
07.05.2012 р. представник відповідача надав суду відзив на позов згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову повністю в зв'язку з необґрунтованістю вимог позивача.
Розглянувши матеріали справи додані до позовної заяви та надані в судове засідання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази судом встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
15 жовтня 2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про уступку права вимоги (далі - договір), відповідно до умов якого, відповідач передає належне йому право вимоги до ПМ НВІП "СТРУМ" згідно акту звірки, а позивач приймає право вимоги виконання зобов'язань, що належить відповідачу згідно акту звірки.
Відповідно до п. 1.2 договору позивач займає місце відповідача у зобов'язаннях, які виникли згідно акту звірки в обсязі та на умовах, які діють на момент укладення даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору за передане право вимоги до боржника по акту звірки позивач виплачує відповідачу суму в розмірі 171623,63 грн.
Позивач зазначає, що внаслідок укладення договору між сторонами виникли виробничі відносини, які за своєю правовою природою відповідають умовам договору факторингу згідно ст. 1077 Цивільного кодексу України та ст. 350 Господарського кодексу України. Крім того, фінансування відповідача здійснювалось з метою одержання позивачем прибутку, доказом чого є письмові пояснення генерального директора ТОВ "БК "Укрбудмонтаж".
Так, за твердженнями позивача прибуток мав бути сформований з використанням наступної формули:
1) сума коштів, сплачених позивачем в рахунок фінансування відповідача
2) сума коштів, на яких ґрунтується передане право грошової вимоги + штрафні санкції = винагорода позивача.
Таким чином, на думку позивача, укладений між сторонами договір про уступку права вимоги є договором факторингу, оскільки відповідає всім наявним ознакам такого виду правочину, а уступка права вимоги була здійснена відповідачем з метою одержання прибутку, що виключає можливість застосування положень ЦК України про заміну кредитора у зобов'язанні. Оскільки згідно з умовами договору про уступку права вимоги відповідачем відступаються грошові вимоги, то такий договір цесії представляє собою не просту заміну сторони у зобов'язанні відповідно до ст. 512 ЦК України, а факторинг, правила здійснення якого викладені в главі 73 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Оскільки ні позивач, ні відповідач не є ні банком, ні іншою фінансовою установою, і вони не мають необхідних ліцензій такий договір має бути визнаним недійсним у судовому порядку.
Проте, суд вважає, що обставини, викладені в позові не мають істотного значення, та не є достатньою підставою для визнання договору недійсним з огляду на наступне.
Слід зазначити, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України: за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Так, позивач посилаючись на істотні умови договору, а саме п.1.1., п.2.1. та п. 3.2.1 стверджує, що передбачав отримати прибуток за наведенною ним формулою.
Проте, дані обставини не відповідають умовам договору з тих підстав, що п.1.1 договору встановлює предмет договору, а саме прийом-передачу права вимоги від первинного кредитора до нового кредитора на підставі акту звірки визначеному договором як основний документ, п.1.2 договору підтверджує повноваження сторін в обсязі та на умовах, що закріплені договором з моменту його укладання, тобто відповідно до ст.514 ЦК України, п.3.2.1 зобов'язує нового кредитора сплатити суму вказану в п.2.1 договору, яка становить 171623,63 грн. без посилань щодо порядку фінансування.
Отже, суд дійшов до висновку, що як в приведених пунктах договору, так і в договорі в цілому, відсутні будь які посилання щодо встановленого порядку фінансування позивачем відповідача, розміру належної винагороди позивачу, в тому числі штрафних санкцій, які мали скласти для нього прибуток, тобто відсутні всі умови характерні для договору факторингу.
Судом також враховано ті обставини, що позивач станом на день розгляду справи не здійснив жодного платежу на користь відповідача, таким чином не розрахувавшись з відповідачем.
За таких обставин, посилання позивача в позовній заяві на наявність обставин, які свідчать, що договір вчинений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії) в розумінні ст. 227 ЦК України є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 14.05.2012 р.