Постанова від 14.05.2012 по справі 15/46-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р. Справа № 15/46-07

Колегія суддів господарськго суду Вінницької областіу складі головуючого судді господарського суду Балтак О.О. суддів Банасько О.О., Кожухар М.С.

при секретарі судового засідання Білоус І.М. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" ( пров. Щорса, 24, м. Вінниця)

до:Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби ( вул. 30-річчя Перемоги, 21, м. Вінниця)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

Представники :

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю

Серебрякова І.О. - головний бухгалтер

відповідача : ОСОБА_3 - представник за довіреністю

ОСОБА_4 - представник за довіреністю

ОСОБА_5 - представник за довіреністю

за участю Бабія Р.В. - посвідчення серії НОМЕР_1 вівд 19.10.2010 р.

за участю Іванова Л.Р. - начальника Вінницького територіального управління

ДКЦПФР голови ліквідаційної комісії

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про визнання притиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 000362350/1 на суму 11736437 грн., № 0000372350/0 на суму 2153630 грн., № 0000392350/1 на суму 10110500 грн., № 0000692350/0 на суму 5780145 грн., №0000762350/1 на суму 45 грн., № 1003132350/3 на суму 11808438 грн., №1003142350/3 на суму 5093628 грн., № 1003152350/3 на суму 2890095 грн., № 1003162350/3 на суму 1076815 грн.

Позов мотивовано наступним: згідно податкового повідомлення - рішення від 27.07.06 за № 0000362350/1 Позивачу, на підставі Акту встановлено порушення п.п. 4.1.1 п.4.4 ст. 4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3. п.п.5.4.6 і п.п.5.4.10 п.5.4. п.п.5.6.1 п.5.6. п.5.9. п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5. п.п. 8.2.1. п.8.1. п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8. п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11. п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та донараховано суму податкового зоб'язання з податку на прибуток розміром 11736437 грн. Зазначене не відповідає дійсним обставинам справи та протирічить законодавству з наступних підстав.

Відповідно до п. 12.1.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаною у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої зоборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

По справі № 8/279-03 судом було затверджено мирову угоду між Позивачем та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України». Згідно ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору; про затвердження мирової угоди суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Ст. 84 ГПК України визначено, що рішення господарського суду ухвалюються іменем України і складаються з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.

Таким чином ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди між сторонами не являється рішенням суду про визнання заборгованості. Адже, по суті, сторони за домовленістю вирішили спір і фактично, змінили строки розрахунків. Має місце своєрідне внесення змін до договору стосовно оплати.

Отже, Відповідач неправомірно, яв вважає позивач, нарахував податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 11736437 грн. та податкове повідомлення - рішення від 29.09.06 за № 0000362350/1 є незаконним.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 19.05.06 за № 0000372350/0 Позивачу, на підставі Акту встановлено порушення ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» і ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та донараховано суму податкового зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій» розміром 2 153 630 грн. Зазначене не відповідає дійсним обставинам справи та протирічить законодавству з наступних підстав.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» встановлено, що згідно ст. 18 Закону України «Про підприємства в Україні» державні не корпоратизовані та корпоратизовані. казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово - господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок таких відрахувань встановлено постановою КМ України від 22.04.03 № 557.

Твердження Відповідача, що Позивач відноситься до державного корпоратизованого підприємства, а відтак повинен сплачувати зазначені відрахування є хибним, вважає позивач.

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.93 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» (надалі - Указ № 210/93) під корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75% акцій яких перебуває у державній власності у відкриті акціонерні товариства.

Таким чином державним корпоратизованим підприємством є державне підприємство яке перетворене у відкрите акціонерне товариство. При цьому частка держави у статутному фонді такого товариства залишена незмінною.

Після того як підприємство корпоратизоване, воно може приватизуватись - тобто буде змінена частка держави у статутному фонді. Згідно п.8 Указу Президента № 210/93 засновники відкритих акціонерних товариств після прийняття рішення про їх приватизаціюпередають акції цих товариств державним органам приватизації.

Закон україни "Про систему оподаткування" визначає як податок дивіденди, що сплачуються державними некорпоратизованими підприємствами. Крім того цей закон забороняє встановлювати або змінювати іншими законами ставки, механізм справляння податків і зборів (обов"язкових платежів) і пільги щодо оподаткування.

Таким чином, норма ст. 72 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» протирічить ст. 1, 14 ЗУ «Про систему оподаткування» та конфліктує зі ст. 41 ЗУ «Про господарські товариства» та ст. 159 ЦК України. Отже має місце неоднозначне, як вважає позивач, (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. А відтак, в силу п. 4.4.1 Закону № 2181 маг місце конфлікт інтересів, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, сплата дивідендів з доходу (прибутку) є податком для державних не корпоратизованих підприємств, а Позивач окрім корпоратизації пройшов процес приватизації, не являється державним підприємством, і таким чином на Позивача не розповсюджувалась вимоги ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» щодо здійснення відрахувань частини прибутку (доходу). Розподіл прибутку відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, і ст. 72 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» припускає неоднозначне трактування прав і обов'язків Позивача, а відтак Відповідачем неправомірно нараховане зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій» розміром 2 153 630 грн.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 27.07.06 за № 0000392350/1 Позивачу, на підставі Акту встановлено порушення п.1.8 ст.1. п.4.1, 4.2. 4.8 ст.4. п.п. 3.2.5 п.3.2 ст.З. п.п 7.2.3 п.7.2. п.п.7.3.1 н.7.3. п.п. 7.4.1 п.7.4. п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.4.5. 7.4.4. 7.4.2 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість розміром 10 110 500 гри.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 19.05.06 за № 0000692350/0 Позивачу, на підставі Акту встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.4.1. 4.2, 4.8 ст.4. п.п. 3.2.5 п.3.2 ст.З. п.п 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3. п.п. 7.4.1 п.7.4. п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.4.5, 7.4.4, 7.4.2 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ розміром 5 780 145 грн.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 27.07.06 за № 0000762350/1 Позивачу, на підставі Акту встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.4.1. 4.2. 4.8 ст.4, п.п. 3.2.5 п.3.2 ст.З, п.п 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.4.5. 7.4.4, 7.4.2 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ розміром 45 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення не відповідають дійсним обставинам справи та порушують норми чинного законодавства з наступних підстав.

Пунктом 1.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважається зокрема, окрема річ. Статтею 179 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Таким чином боргові зобов'язання являються рухомою річчю та відносяться до майна. А операції з відчуження майна є об'єктом оподаткування ПДВ.

Пунктом 1.6 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» товари визначені як матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно п. 1.10. ЗУ «Про податок на додану вартість» факторинг - операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Борг може виражатись як у грошовому зобов'язанні, так і у вчиненні певних дій, передачі певного виду товару тощо.

Відповідно до п. 3.2.5 ЗУ «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування податком па додану вартість операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Тобто, факторингові операції, якщо не є об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи, являються об'єктом оподаткування ПДВ.

У факторингових операцій, вчинених Позивачем, об'єктом були боргові зобов'язання у вигляді грошових коштів - грошей.

Відповідно до ст. 129 ЦК УРСР валютними цінностями являються: іноземна валюта (банкноти, казначейські білети, монети); платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви та інші) і фондові цінності (акції, облігації та інші) в іноземній валюті; банківські платіжні документи в карбованцях (чеки та інші), які купуються за іноземну валюту з правом обернення їх в таку валюту; дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній і осмій) у будь-якому вигляді і стані та природні дорогоцінні камені в сирому і обробленому вигляді (алмази, брильянти, рубіни, ізумруди, сапфіри, а також перли), за винятком ювелірних та інших побутових виробів із цих металів і каменів, а також лому таких виробів, можуть бути предметом угод лише в порядку і межах, встановлених законодавством Союзу РСР.

Цивільний кодекс України в ст. 192 і 193 розмежовує поняття гроші (грошові кошти) і валютні цінності.

Посилання Відповідача на Декрет КМ України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» є безпідставним. Адже застосування поняття «валютні цінності», яке дається у зазначеному Декреті, застосовується власне у останньому. Окрім того, цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Таким чином дія Декрету розповсюджується виключно на регулювання валютних операцій, до яких зокрема, не відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, що здійснюються між резидентами у валюті України. А відтак, норми цього Декрету не застосовуються до факторингових операцій з борговими вимогами, об'єктом яких є грошові кошти (ст. 192 ЦК України).

Передача права власності на боргове зобов'язання (яке виражається у сплаті грошей) за гроші є по своїй суті купівлею - продажем оборотних (фінансових) активів

Окрім того, враховуючи ст. 1 Декрету КМ України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст. 129 ЦК УРСР, ст. 192 і 193 ЦК України, відповідно до п. 4.4.1 Закону № 2181 має місце конфлікт інтересів, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 6.12.06 за № 1003132350/3 Позивачу, на підставі Акту встановлено порушення п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.5.9, п.п.5.7.1 п.5.7ст.5. п.п.8.1.2 п.8.1, п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8. іі.п.11.3.1 п.11.3 ст.П, плі.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і на підставі п.п. 17.1.3, 17.1.6 Закону № 2181 застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 11 808 438 грн. Зазначене не відповідає дійсним обставинам справи, як вважає позивач,та протирічить законодавству з наступних підстав.

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

По справі № 8/279-03 судом було затверджено мирову угоду між Позивачем та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України». Згідно ст. 78 ПІК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору; про затвердження мирової угоди суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Таким чином ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди між сторонами не є рішенням про визнання заборгованості.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 6.12.06 за № 1003142350/3 Позивачу, на підставі Акту встановлено порушення п.1.8 ст. 1, п.4.1, 4.2, 4.8 ст.4, п.п. 3.2.5 п.3.2 ст.З, п.п 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.4.5, 7.4.4, 7.4.2 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» і на підставі п. 17.1.3 Закону № 2181 застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 5 093 628 грн. Зазначене не відповідає дійсним обставинам справи та протирічить законодавству з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.2.5 ЗУ «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

За п.17.1.3 Закону № 2181 на який посилається Відповідач у податковому повідомленні - рішенні № 1003142350/3 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Тобто, штрафні (фінансові) санкції не повинні перевищувати 50% суми зобов 'язання

9.11.2005 року господарським судом Вінницької області порушено справу № 10/176-05 за позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ВАТ «Вінницягаз» про визнання банкрутом.

Відповідно до п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, в зв'язку з введенням мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)

За п.17.1.6 Закону № 2181, на який посилається Відповідач у податковому повідомленні - рішенні № 1003142350/3 у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Таким чином, згідно зазначеного пункту штраф застосовується у випадку засудження за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або декларування переоцінених чи недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Отже, нарахування Відповідачем штрафних санкцій в зв'язку з донарахуванням податку на додану вартість, яке було здійснено з мотивів трактування Відповідачем норм закону на свою користь (в порушення також п.4.4.1 Закону № 2181), є безпідставним та грубо порушує ст. 19 Конституції України, за якою органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 6.12.06 за № 1003152350/3 Позивачу, на підставі Акту всіановлено порушення п.1.8 ст. 1. п.4.1. 4.2. 4.8 ст.4. п.п. 3.2.5 п.3.2 ст.З. п.п 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3. п.п. 7.4.1 п.7.4. п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.4.5, 7.4.4. 7.4.2 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» і на підставі п. 17.1.3 Закону № 2181 застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 2890095 грн. Зазначене не відповідає дійсним обставинам справи та протирічить законодавству з наступних підстав.

За п.17.1.3 Закону № 2181 на який посилається Відповідач у податковому повідомленні - рішенні № 1003142350/3 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, то минули. Тобто, штрафні (фінансові) санкції не повинні перевищувати 50% суми зобов 'язания

Згідно податкового повідомлення - рішення від 06.12.2006 р. № 1003162350/3 Позивачу на підставі акту перевірки виявлені порушення ст. 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 " і ст. 72 Закону України " Про державний бюджет України на 2004 рік" та на підставі п. 17.1.3 Закону № 2181 застосовано штрафні санкції на загальну суму 1076845 грн. Зазначене суперечить чинному законодавству, як вказує позивач, з вищезазначених підстав.

Розгляд справи зупинявся у зв"язку з призначенням судової експертизи, а також оскарженням позивачем ухвал та листів а апеляційному порядку.

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та заперечує з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000362350/1 на суму 11736437грн.

В ході перевірки (акт від 05.05.06) було встановлено , що в перевіряємому періоді Господарським судом Вінницької області та Житомирським апеляційним судом були винесені рішення про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" непогашених заборгованостей на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДК "Укртрансгаз" НАК, "Нафтогаз України" в зв'язку з несвоєчасними розрахунками за газ та послуги з транспортування газу.

Відповідно до п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) , "платник податків - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини) , визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса , у податковому періоді, на який припадає перша з подій :

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої

заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією ;

Якщо в наступних податкових-періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину ( самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення". В ході перевірки було встановлено, що в перевіряємому періоді Господарським судом Вінницької області та Житомирським апеляційним судом були винесені рішення про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" непогашених заборгованостей на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в зв'язку з несвоєчасними розрахунками за газ та послуги з транспортування газу. Отже , ВАТ «Вінницягаз» не збільшило валові доходи на суму непогашеної заборгованості на 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (30-й календарний день визначено з урахуванням вимог ст.85,105 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.91р. №1798-ХН ), і не відобразило дані доходи по рядку 02.3 Декларації про прибуток , а саме :

- Господарським судом Вінницької області 16.09.03 р. прийнято рішення по справі №6/260-03 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 97387,16 грн., по договору №10/16-12 від 18.01.00 р., 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 27.10.2003 р., тобто на 4 квартал 2003 р., але ВАТ «Вінницягаз» в Декларацію з податку на прибуток за 2003 р. дану суму не включило. Дане порушення встановлено при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 717 "Доходи від кредиторської заборгованості", на якому ВАТ "Вінницягаз" обліковує кредиторську заборгованість , яка підлягає включенню до складу валових доходів у Декларацію з податку на прибуток та при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" , на якому ВАТ "Вінницягаз" відображає розрахунки з ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України". Таким чином , ВАТ "Віннииягаз" занижено валові доходи за 4 квартал 2003 р. на суму 97,4 тис.грн.

- Господарським судом Вінницької області 22.12.03 р. прийнято рішення по справі-№7/272-03 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 1891206,50 грн. , по договору №10/16-430 від 04.04.00 р., 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 31.01.2004 р., тобто на 1 квартал 2004 р.;

- Господарським судом Вінницької області 22.12.03 р. прийнято рішення по справі №6/320-03 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 2487634,93 грн. , по договору №10/16-964 від 22.09.00 р., 30-й календарний день по даному рішенню припадає на

31.01.2004 р., тобто на 1 квартал 2004 р., але ВАТ «Вінницягаз» в Декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2004 р. вищезазначені суми не включило . Дане порушення встановлено при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 717 "Доходи від кредиторської заборгованості", на якому ВАТ"Вінницягаз" обліковує кредиторську заборгованість, яка підлягає включенню до складу валових доходів у Декларацію з податку на прибуток та при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками", на якому ВАТ "Вінницягаз" відображає розрахунки з ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Таким чином , ВАТ "Вінницягаз" занижено валові доходи за 1 квартал 2004 р. на суму 4378.8 тис.грн.; рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.04 р. по справі №13/167-04 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 105850 грн., по договору №10/1-108 від 10.01.01р.30-й календарний день по даному рішенню припадає на 21.06.2004 р., тобто на 2 квартал 2004 р.;

- рішення Господарського суду Вінницької області від 18.05.04 р. по справі №3/35-04 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 8073537,97 грн., по договору №10/16-1469 від 25.12.00 р., 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 27.06.2004 р., тобто на 2 квартал 2004 р.;

- рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.04 р. по справі №8/278-03 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" основного боргу на суму 29122,1 грн. , по договору №10/16-429 від 04.04.00 р. на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України", 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 28.04.2004 р., тобто на 2 квартал 2004 р., але ВАТ «Вінницягаз» в Декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2004 р. вищезазначені суми не включило . Дане порушення встановлено при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 717 "Доходи від кредиторської заборгованості", на якому ВАТ "Вінницягаз" обліковує кредиторську заборгованість, яка підлягає включенню до складу валових доходів у Декларацію з податку на прибуток та при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" , на якому ВАТ "Вінницягаз" відображає розрахунки з ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" . Таким чином , ВАТ "Вінницягаз" занижено валові доходи за 1 півріччя 2004 р. на 12587,3 тис, грн. , в тому числі за 2 квартал 2004 р. на суму 8208,5 тис, грн.

- Господарським судом Вінницької області 15.09.04 р. прийнято Ухвалу по справі №8/279-03 про врегулювання судового спору шляхом укладення мирової угоди між ВАТ «Вінницягаз» і ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на суму основного боргу 15745979,71 грн., 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 25.10.2004 р., тобто на 4 квартал 2004 р., але ВАТ «Вінницягаз» в Декларацію з податку на прибуток за 2004 р. вищезазначену суму не включило. Дане порушення встановлено при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 717 "Доходи від кредиторської заборгованості", на якому ВАТ "Вінницягаз" обліковує кредиторську заборгованість, яка підлягає включенню до складу валових доходів у Декларацію з податку на прибуток та при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками", на якому ВАТ "Вінницягаз" відображає розрахунки з ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" .

Таким чином ВАТ "Вінницягаз" занижено валові доходи за 2004 рік на 28333,3 тис, грн., в тому числі за 4 квартал 2004р. на суму 15746 тис. грн.

- Житомирським апеляційним судом 28.12.04 р. прийнято рішення по справі №6/144-04 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 2874861,57 грн., по договору №10/1-167 від 10.01.01р., 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 07.01.2005 р., тобто на 1 квартал 2005 р.;

- Житомирським апеляційним судом 14.12.04 р. прийнято рішення по справі №4/135-04 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 4173088,42 грн., по договору №10/1-133 від 10.01.01р. , 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 13.01.2005 р., тобто на 1 квартал 2005 р., але ВАТ «Вінницягаз» в Декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2005 р. вищезазначені суми не включило . Дане порушення встановлено при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 717 "Доходи від кредиторської заборгованості" , на якому ВАТ "Вінницягаз" обліковує кредиторську заборгованість , яка підлягає включенню до складу валових доходів у Декларацію з податку на прибуток та при перевірці оборотно-сальдових відомостей пс бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" , на якому ВАТ "Вінницягаз" відображає розрахунки з ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДП "Укртрансгаз " НАК "Нафтогаз України".

Таким чином ВАТ "Вінницягаз" занижено валові доходи 1 квартал 2005 р. на суму 7048,0 тис. грн.

Господарським судом Вінницької області 10.03.2005 р. прийнято рішення по справі №14/36-05 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 213382 грн., по договору №06/02-144 від 17.01.02 р., 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 19.04.2005 р., тобто на 2 квартал 2005 р.;

- Господарським судом Вінницької області 10.03.05 р. прийнято рішення по справі №14/37-05 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 5840795,3 грн. , по договору №06/02-98 від 17.01.02 р., 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 19.04.2005 р., тобто на 2 квартал 2005 р.,

- Господарським судом Вінницької області 22.02.05 р. прийнято рішення по справі №7/15-05 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" основного боргу на суму 9790479,92 грн. на користь ДП "Укртрансгаз " НАК "Нафтогаз України" , 30-й календарний день по даному рішенню припадає на 03.04.2005 р., тобто на 2 квартал 2005 р., але ВАТ «Вінницягаз» в Декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2005 р. вищезазначені суми не включило . Дане порушення встановлено при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 717 "Доходи від кредиторської заборгованості" , на якому ВАТ "Вінницягаз" обліковує кредиторську заборгованість , яка підлягає включенню до складу валових доходів у Декларацію з податку на прибуток та при перевірці оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" , на якому ВАТ "Вінницягаз" відображає розрахунки з ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" . Тобто , ВАТ "Вінницягаз" занижено валові доходи за 1 півріччя 2005р. на 22892,6 тис, грн., в тому числі за 2 квартал 2005р. на суму 15844,6 тис, грн.

Таким чином , в акті перевірки від 05.05.06 встановлено заниження скоригованого валового доходу:

- за 2003 рік на 97,400 тис.грн., в тому числі за 4 квартал 2003 р. на 97,4 тис.грн. ;

- за 2004 рік на 28333,3 тис.грн., в тому числі : за 1 квартал 2004 р. на 4378,8 тис.грн., за 1 півріччя 2004 р. на 12587,3 тис.грн.;

- за 1 півріччя 2005 рік на 22892,6 тис.грн., в тому числі : за 1 квартал 2005 р. на 7048,0 тис.грн.

Але ВАТ "Вінницягаз" 11.05.06 р. до акту №831/2350/03338649 від 05.05.2006р. подало заперечення (вх.№11006/10 від 11.05.06р.) разом з яким надало додаткові документи , а саме: копію постанови Вищого господарського суду України від 06.04.2005р. про скасування рішення Житомирського апеляційного господарського суду Вінницької області від 14.12.2004 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 29.04.2004р.

В ході розгляду заперечення ДПІ у м. Вінниці врахувало додатково надані документи і прийшло до висновку, що ВАТ "Вінницягаз" не повинно було в 1 кварталі 2005р. збільшувати суму валових доходів на заборгованість згідно рішення Житомирського апеляційного суда від 14.12.04 р. по справі №4/135-04 про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу на суму 4173088,42 грн., по договору №10/1 -133 від 10.01.01р.

Таким чином, за результатами розгляду заперечень було встановлено, що ВАТ "Вінницягаз" занижено податок на прибуток за 1 квартал 2005 р. на 672,2 тис.грн. та відповідно за 1 півріччя 2005р . на 4631,5 тис.грн. , тобто на 1043,3 тис.грн. менше ніж зазначено в акті перевірки (стор.31,100 акту перевірки).

Зменшення зазначеної в акті перевірки суми податку на прибуток за 1 квартал 2005 р. та відповідно за 1 півріччя 2005 р. на 1043,3 тис.грн. було враховано при прийнятті податкового повідомлення - рішення , про що ДПІ у м. Вінниці письмово повідомило ВАТ «Вінницягаз» в відповіді на заперечення від 16.05.06р. №7697/10/23-514.

В ході розгляду скарги щодо перегляду рішення-повідомлення від 19.05.2006 №0000362350/0 ВАТ "Вінницягаз" додатково надало документи , які не були надані в ході проведення перевірки, а саме: платіжне доручення від 16.12.04р. №2634 на суму 105850,61грн.

Відділом контрольно-перевірочної роботи відповідно до п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та на підставі рішення про продовження терміну розгляду первинної скарги №9136/10/25-09-15 від 08.06.2006р. була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ "Вінницягаз". За наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки зроблено висновок про те, що перерахування коштів ВАТ "Вінницягаз" на адресу ДП "ГАЗ України" НАК "Нафтогаз України" в сумі 105850,61 грн. підлягає включенню до складу валових витрат і рішення-повідомлення від 19.05.06р. №0000362350/0 підлягає зменшенню на суму 26463грн.

Порушення із наведенням первинних документів у визначенні валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань філій описані на ст.20-32 акту перевірки від 05.05.06 року .

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000372350/0 на суму 2153630грн.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" засноване відповідно до рішення Державного Комітету України по нафті і газу шляхом перетворення державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" від 15 червня 1993р. № 210/93 та "Положення про порядок корпоратизації підприємств", затвердженого постановою КМУ від 5 липня 1993р. № 508.

Наказом "Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об"єктів" Фонд державного майна України прийняв рішення про приватизацію майна ВАТ "Вінницягаз" шляхом продажу акцій.

Після затвердження Плану розміщення акцій ВАТ "Вінницягаз" Фонд державного майна України створив комісію з продажу акцій ВАТ "Вінницягаз", яку зобов'язав провести пільговий продаж акцій Товариства згідно з планом розміщення акцій, що і було виконано.

Отже ВАТ "Вінницягаз" є корпоратизованим підприємством.

Таким чином в порушення ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік » від 26.12.2002 року № 380 - IV зі змінами та доповненнями, п.п.7.8.2 п.7.8 ст 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями підприємство безпідставно не нараховувало та не сплачувало до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 2 квартал 2003 року у сумі 383,30 тис. грн.

Державна податкова інспекція у м. Вінниці листом від 25.07.2005 р № 18823/10/31/1-40 надіслала лист Державної податкової адміністрації України від 23.05.2005 р. № 10017/7/15-1117 "Щодо порядку розрахунку частини прибутку (доходу)". Зазначений лист посилається на статтю 65 Закону України " Про Державний бюджет України на 2005 рік" та відповідну постанову Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. № 50, якою затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, (надалі Порядок)

Відповідно до Порядку, господарські організації здійснюють відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-Іпштярської діяльності у 2005 році.

Відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 березня 2004 р. № 405". затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2004 році".

Згідно п. 2 зазначеного порядку відрахування частини прибутку (доходу) здійснюються:

- господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належить частки (акції, паї),-15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

П.3 Порядку передбачено, що визначена відповідно до Порядку і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Таким чином, ВАТ "Вінницягаз" в порушення ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 р. № 1344-ІУ, п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР не нараховувало та не сплачувало до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 2 квартал 2004 року у сумі 185,51 тис.грн., за 4 квартал 2004 року у сумі 1584,82 тис.грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000392350/1 на суму 10110500 грн., податкового повідомлення - рішення № 0000692350/1 на суму 5780145 грн., податкового повідомлення - рішення № 0000762350/1 на суму 45грн.

Податкове повідомлення - рішення № 0000692350/1 на суму 5780145грн прийняте по основному порушенню при відображенні податкового кредиту по факторингових операціях.

ВАТ "Вінницягаз" в позовній заяві поданій до господарського суду стверджує, що об'єктом при проведенні факторингових операцій є боргові зобов'язання у вигляді грошових коштів - грошей ( стр.12 позовної заяви та ст. 14 змін до позовної заяви), дане суперечить твердженню ВАТ „Вінницягаз", яке зазначене в запереченні поданому до відділу апеляцій при апеляційному оскарженні вищевказаних податкових повідомлень - рішень , а саме, що об'єктом є оборотні (фінансові) активи, які не є цінними паперами, або деривативами, а ні валютними цінностями.

Але об'єктом боргу при проведенні факторингових операцій може бути лише право вимоги грошового боргу (ст. 1078 Цивільного Кодексу України).

В статті 193 Цивільного Кодексу України зазначено, що поняття валютні цінності визначається законом, а саме, ДКМУ від 19.02.93р. №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Згідно ДКМУ від 19.02.93р. №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" - валюта України, це валютні цінності.

Тому згідно абз.2 пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. З Закону України « Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Отже, факторингові операції, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи не є об'єктом оподаткування ПДВ.

В порушення пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. З пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, ВАТ «Вінницягаз» по договорам про проведення факторингової операції (уступки права вимоги) неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, а саме:

За період, що перевірявся ВАТ «Вінницягаз» укладено договори факторингових операцій (уступки права вимоги) з фірмами резидентами на митній території України на загальну суму - 91994628,36 грн., в т.ч. ПДВ - 15332438,06 грн.:

- за 2003 р. -20309431,56 грн., в т.ч. ПДВ-3384905,26 грн.;

- за 2004 р. - 65324476,8 грн., в т.ч. ПДВ - 10887412,8 грн.;

- за 2005 р. -6360720 грн., в т.ч. ПДВ-1060120 грн.

При надходженні від боржника сум в якості погашення заборгованості за договорами про проведення факторингових операцій (уступки права вимоги) новий кредитор -ВАТ "Вінницягаз" - податкові зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувало, однак при одержанні від кредитора права вимоги боргу ( факторинг), яке підтверджене актами прийому - передачі та податковими накладними) віднесло ПДВ до складу податкового кредиту по даним операціям.

Таким чином ВАТ "Вінницягаз" при придбанні у кредиторів прав вимоги боргу віднесло суми ПДВ вказані у податкових накладних на загальну суму 15332438,06 грн. до складу податкового кредиту, надалі одержало грошові кошти як оплату боргу від боржника та векселі, але податкові зобов"язання не нарахувало.

Отже , згідно п.п.7.4.2., п.7.4., ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість " від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР , із змінами та доповненнями , що діяв на момент здійснення операцій , в якому вказано , що " у разі , коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку , сплачені ( нараховані) у зв'язку з таким придбанням товарів ( робіт , послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва ( обігу) та основних фондів і нематеріальних активів , що підлягають амортизації , відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва ( обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються ".

Крім того, пунктом 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями зазначено, що "Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту - такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються." та пунктом 1.8 статті 1 цього ж Закону визначено, що "бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку..."

Враховуючи вищевикладене при розрахунках векселями, які не погашені у ВАТ "Вінницягаз" не було надмірної сплати податку на додану вартість.

Таким чином, ВАТ "Вінницягаз" в періоді, що перевірявся порушувало вимоги п.1.8 ст.1, п.4.8 ст.4, пп. 3.2.5 п.3.2 ст.З, п.п.7.4.2., п.7.4., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Перелік документів, які підтверджують порушення у визначені податкового кредиту при відображенні факторингових операцій ВАТ "Вінницягаз" описаний на сторінках з 53 по 68 акту перевірки від 05.05.2006 р.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 15/46-07, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та експерта, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Вінниці (правонаступником якої є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби) (далі по тексту - Відповідач) була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (ВАТ «Вінницягаз») за період з 01.04.2003р. по 01.07.2005р.

За наслідками перевірки складено акт № 831/2350/03338649 від 05.05.2006р., згідно висновків якого податковим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ЗАТ «Вінницягаз» відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 (далі -Закон № 2181) подало до ДПІ у м. Вінниці скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень від 19.05.2006р.:

- № 0000362350/0 по податку на прибуток в сумі 11 762 900 грн.,

- № 0000372350/0 частина прибутку (доходу) господарських організацій у статутних фондах яких є державна частка в сумі 2 153 630 грн.,

- № 0000382350/0 по податку на прибуток в сумі 557 580 грн.,

- № 0000392350/0 по податку на додану вартість в сумі 10 127 687 грн.,

- № 0000692350/0 по податку на додану вартість щодо зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 5780145 грн. та просило скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці, оскільки вважає, що в акті документальної перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення, зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам, що і призвело до невірного застосування контролюючим органом податкового законодавства України.

За наслідками розгляду скарги Позивача, ДПІ у м. Вінниці (правонаступником якої є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державно податкової служби) прийнято рішення про розгляд скарги № 11440/10/25-09/15 від 27.07.2006 р., згідно якого скаргу ВАТ «Вінницягаз» задоволено частково - податкові повідомлення-рішення:

- № 000372350/0 по заниженій частині прибутку (доходу) господарських організацій у статутних фондах яких є державна частка в сумі 2153630 грн., - № 0000382350/0 по податку на прибуток (від суми дивідендів) в сумі 557 580 грн.;

- № 0000692350/0 щодо зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 5780145 грн. залишено без змін.

Відповідно:

- податкове повідомлення-рішення № 0000362350/0 по податку на прибуток скасовано в частині 26 463 грн., і не задоволено скаргу в частині 11 736 437грн.по податку на прибуток;

- податкове повідомлення-рішення № 0000392350/0 по податку на додану вартість скасовано в частині 17 187 грн. і не задоволено скаргу в частині 10 110 500 грн. по податку на додану вартість.

Крім того, за наслідками розгляду скарги Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В 1» на зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2004р. на суму 45 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням ВАТ «Вінницягаз» в порядку апеляційного узгодження, відповідно до ст.5 Закону України № 2181 направило до вищестоящого податкового органу - Державної податкової адміністрації у Вінницькій області скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень від 27.07.06р. за № 0000372350/1, № 0000382350/1, № 0000362350/1, № 0000392350/1, № 0000692350/1, № 0000762350/1.

За результатами розгляду повторної скарги, ДПА у Вінницькій області прийняла Рішення від 19 вересня 2006 року за № 7065/10/25-009 про результати розгляду повторної скарги ВАТ «Вінницягаз», яким:

податкові повідомлення-рішення № 0000362350/1 на суму 11 736 437 грн., № 0000372350/1 на суму 2 153 630 грн., № 0000392350/1 на суму 10 110 500 грн., № 0000692350/1 на суму 5 780 145 грн., № 0000762350/1 на суму 45 грн. залишила без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000382350/1 на суму 557 580 грн. по податку на прибуток (від суми дивідендів) - скасувала.

Крім того, відповідно до Рішення про розгляд повторної скарги ДШ у м. Вінниці 29 вересня 2006 року приймає нові податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0000372350/2 частина прибутку доходу господарських організацій, у статутних фондах яких є державна частка в сумі 2 153 630грн., № 0000692350/2 по податку на додану вартість зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5 780 145 грн.,

№ 0000362350/2 по податку на прибуток в сумі 11 736 437 грн., № 0000392350/2 по податку на додану вартість в сумі 10 110 500 грн.; № 0000762350/2 по податку на додану вартість зменшення бюджетного відшкодування в сумі 45 гри. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивач в порядку апеляційного узгодження, відповідно до ст. 5 Закону України № 2181, направив вищестоячому податковому органу - Державній податковій адміністрації України Скаргу від 06 жовтня 2006 року за № 03/2-26-1293 про перегляд податкових повідомлень-рішень. А 10 жовтня 2006 року за № 03/2- 26-1310 Позивач направив до ДПА України доповнення до Другої повторної скарги.

Відповідно, за результатами розгляду Другої повторної скарги Державна податкова адміністрація України 6 грудня 2006 року за № 13754/6/25-0115 прийняла Рішення про результати розгляду Другої повторної скарги, яким:

залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2006 року № 0000372350/0, № 0000692350/0, з урахуванням рішення Відповідача від 27 липня 2006 року № 11440/10/25-09/15 з доповненнями до нього від 27 липня 2006 року № 11495/10/25-09/1, прийнятого за розглядом первинної скарги податкові повідомлення-рішення № 0000362350/1, № 0000392350/1, № 0000762350/1 та застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на прибуток відповідно до п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181, згідно якого штрафні санкції по податку на додану вартість та по відрахуванню частини прибутку (доходу), що сплачується до загального фонду Державного бюджету України відповідно до п.п.1 7.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.

Відповідно до п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджених наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, «після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ...

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним:

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Отже, у випадку, коли раніше надіслане повідомлення не відкликається (тобто воно не змінювалось), надсилання податковим органом податкових повідомлень рішень, де через дріб проставляється номер скарги, здійснюється виключно з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, зважаючи на викладене, Позивач оскаржує наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000372350/0 на суму 2 153 630 гри.;

№ 0000362350/1 на суму 11 736 437 грн.;

№ 0000392350/1 на суму 10 ПО 500 грн.;

№ 0000692350/0 на суму 5 780 145 грн.;

№ 0000762350/1 на суму 45 грн.;

№1003142350/3 на суму 5 093 628 грн.;

№ 1003152350/3 на суму 2 890 095 грн.;

№1003162350/3 на суму 1 076 815 грн.;

№1003132350/3 на суму 11 808 438 грн.

1).Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000362350/1 на суму 11 736 437 грн. слід зазначити наступне.

В ході перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді Господарським судом Вінницької області та Житомирським апеляційним судом були винесені рішення про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» непогашених заборгованостей на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в зв'язку з несвоєчасними розрахунками за газ та послуги з транспортування газу.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), - платник податків - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи

на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису...

Якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

ВАТ «Вінницягаз», в порушення вказаних норм, не збільшило валові доходи на суму непогашеної заборгованості на 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (30-й календарний день визначено з урахуванням вимог Господарського процесуального Кодексу України № 1798-ХІІ від 06.11.1991р.), а саме:

положеннями ст. 85 ГПК України визначено, що «Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього кодексу.

У разі подання апеляційної скарги або винесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією».

Стаття 105 ГПК України передбачає - «За наслідками розгляду апеляційної скарги подання) апеляційний господарський суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття».

Відповідно до ст. 4 - 5 ГПК України судові рішення обов'язкові до виконання на всій території України.

Господарським судом Вінницької області 16.09.03 р. прийнято рішення по справі №6/260-03 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 97 387,16 грн., по договору №10 16-12 від 18.01.00 р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 27.10.2003 р., тобто на 4 квартал 2003 р.).

Таким чином, ВАТ «Вінницягаз» занизило валові доходи за 4 квартал 2003 р. на суму 97.4 тис.грн.

Господарським судом Вінницької області 22.12.03 р. прийнято рішення по справі №7/272-03 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 1 891 206,50 грн. , по договору №10 16-430 від 04.04.00 р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 31.01.2004 р.. тобто на 1 квартал 2004 р.).

Господарським судом Вінницької області 22.12.03 р. прийнято рішення по справі №6/320-03 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 2 487 634,93 грн., по договору № 10 16-964 від 22.09.00 р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 31.01.2004 р.. тобто на 1 квартал 2004 р.).

Таким чином Позивач занизив валові доходи за 1 квартал 2004 р. на суму 4 378,8 тис. грн.

Господарським судом Вінницької області 12.05.04 р. прийнято рішення по справі №13 167-04 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 105 850 грн., по договору №10/1-108 від 10.01.01р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 21.06.04 р., тобто на 2 квартал 2004р.).

Господарським судом Вінницької області 18.05.04 р. прийнято рішення по справі №3/35-04 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 8 073 537,97 грн., по договору №10/16-1469 від 25.12.00 р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 27.06.04 р., тобто на 2 квартал 2004р.).

Господарським судом Вінницької області 19.03.04 р. прийнято рішення по справі №8/278-03 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 29122,1 грн., по договору №10/16-429 від 04.04.00р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 28.04.2004р.,тобто на 2 квартал 2004р.).

Таким чином, ВАТ «Вінницягаз» занизило валові доходи за 1 півріччя 2004 р. на 12 587,3 тис, грн., в тому числі за 2 квартал 2004 р. на суму 8 208.5 тис, грн.

Господарським судом Вінницької області 15.09.04 р. прийнято Ухвалу по справі №8/279-03 про врегулювання судового спору шляхом укладення мирової угоди між ВАТ «Вінницягаз» ІДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на суму основного боргу 15 745 979,71 грн. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 25.10.2004 р., тобто на 4 квартал 2004 р.).

Таким чином Позивач занизив валові доходи за 2004 рік на 28 333,3 тис. грн., в тому числі за 4 квартал 2004 р. на суму 15 746 тис. грн.

Житомирським апеляційним судом 28.12.04 р. прийнято рішення по справі №6/144-04 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 2 874 861,57 грн., по договору №10/1- 167 від 10.01.01 р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 27.01.2005 р., тобто на 1 квартал 2005 р.).

Житомирським апеляційним судом 14.12.04 р. прийнято рішення по справі №4/135-04 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 4 173 088,42 грн., по договору №10/1-133 від 10.01.01р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 13.01.2005 р., тобто на 1 квартал 2005 р.).

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2005р. скасовано рішення Житомирського апеляційного господарського суду Вінницької області від 14.12.2004 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 29.04.2004р.

Відповідно, ВАТ «Вінницягаз» не повинно було в 1 кварталі 2005р. збільшувати суму валових доходів на заборгованість згідно рішення Житомирського апеляційного суду від 14.12.04 р. по справі №4/135-04 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 4 173 088,42 грн., по договору №10/1-133 від 10.01.01р.

Враховуючи вищевикладене, відповідно акту перевірки, ВАТ «Вінницягаз» занизило валові доходи 1 квартал 2005 р. на 2 874,9 тис. грн.

Господарським судом Вінницької області 10.03.2005 р. прийнято рішення по справі №14/36-05 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 213 382 грн., по договору №06/02-144 від 17.01.02 р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 19.04.2005 р., тобто на 2 квартал 2005 р.).

Господарським судом Вінницької області 10.03.05 р. прийнято рішення по справі №14/37-05 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 5 840 795,3 грн., по договору №06/02-98 від 17.01.02 р. (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 19.04.2005 р., тобто на 2 квартал 2005 р.).

Господарським судом Вінницької області 22.02.05 р. прийнято рішення по справі №7/15-05 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» основного боргу на суму 9 790 479,92 грн. на користь ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (30-й календарний день по даному рішенню припадає на 03.04.2005 р., тобто на 2 квартал 2005 р.).

Таким чином, ВАТ «Вінницягаз» занизило валові доходи за 1 півріччя 2005 р. на 22 892.6 тис. грн., в тому числі за 2 квартал 2005 р. на суму 15 844,6 тис. грн.

В ході розгляду скарги ВАТ «Вінницягаз» надало додаткові документи, які не були надані в ході проведення перевірки, а саме: платіжне доручення від 16.12.04р. №2634 на суму 105 850,61грн.

За наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки зроблено висновок про те, що перерахування коштів ВАТ «Вінницягаз» на адресу ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в сумі 105 850,61 грн. підлягає включенню до складу валових витрат і рішення-повідомлення від 19.05.06р. №0000362350/0 підлягає зменшенню на суму 26 463грн. А відтак, остаточна сума по рішенню дорівнює 11 736 437 грн.

Стосовно судового рішення по справі № 8/279-03, про яке зазначає позивач у заяві, необхідно пояснити наступне.

Господарським судом Вінницької області прийнято ухвалу, якою затверджено мирову угоду між ВАТ «Вінницягаз» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Незрозумілим та законодавчо необгрунтованим є твердження Позивача про те, що ухвала господарського суду не є судовим рішенням.

Для з'ясування поняття «судове рішення» слід звернутись до положень Господарського процесуального кодексу України, а саме до ст. 4-5 «Судові рішення», згідно яких - «Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими Законами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі».

Вказані норми статей не лише дають вичерпне визначення поняття судового рішення, а і передбачають відповідальність за невиконання вимог такого рішення, яка може бути встановлена іншими Законами України.

З наведеного випливає, що Позивач, не збільшивши валові доходи на суму непогашеної заборгованості визнаної судом, тим самим порушив як положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і ст.ст. 4-5 ГПК України.

Мирова угода по своїй суті є визнанням сторонами заборгованості, своєрідним вирішенням спору, а даний факт фіксується в судовому рішенні при розгляді справи в суді, яке є наслідком розгляду справи.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

А припинення провадження у справі можливе лише за наслідками розгляду справи, а, отже, ухвала про затвердження мирової угоди є судовим рішенням.

Це також підтверджується ст. 80 ГПК України - у випадках припинення провадження по справі повторного звернення до господарського суду із спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Оскільки ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.09.2004 р. було закінчено розгляд справи №8/279-03, то така ухвала і є судовим рішенням.

Крім того, в спростування висновку експертизи по даному питанню, суд зазначає наступне.

В своїх обгрунтуваннях, викладених в дослідницькій частині висновку, експерт, всупереч загальновідомій послідовній системі нормативно-правових актів, поставила лист ДПА України вище Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і таким чином помилково дійшла висновку про відсутність документально підтвердження факту заниження ВАТ «Вінницягаз» валового доходу за 4 квартал 2004 року на суму 15 745 979,71 грн. (стор. 11 висновку експертизи), що мало вплив при визначенні податкових зобовязань з податку на прибуток в податковому повідомленні-рішенні № 0000362350/1 на суму 11 736 437 грн.

Також, в ході проведення експертизи, результати якої викладено у висновку № 1485 від 30.06.2008 року, експертом було взято до уваги мирову угоду, яка була укладена 10.06.2005 р. по рішенню Господарського суду Вінницької області від 18.05.2004 р. по справі №3/35-04 про стягнення з ВАТ «Вінницягаз» непогашеної заборгованості на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу на суму 8 073 537.97 грн. (по договору №10/16-1469 від 25.12.2000 р.) та затверджена рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.07.2005 року, що стало однією із підстав зменшення валових доходів за І півріччя 2005 року.

Суд не погоджується із таким висновком експерта, оскільки валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної судом (мирова угода від 10.06.2005 р., яка була затверджена в судовому порядку 28.07.2005 р.), згідно законодавства повинні бути відображені в податковому обліку ВАТ «Вінницягаз» в 3 кварталі 2005 р., який даною перевіркою не був охоплений (перевірка проводилась за період з 01.04.2003р.по30.06.2005р)

Таким чином, у своїх висновках щодо правильності нарахування суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 11 736 437 грн. експерт припустилася ряду помилок, а висновок експертизи в дослідженні даного питання є помилковим та не може бути взятий до уваги.

Стосовно податкового повідомлення-рішения ДШ у м. Вінниці № 0000372350/0 від 19.05.06р. щодо нарахування частини прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка) та податку на прибуток (від суми дивідендів) на суму 2 153 630 грн.

Як свідчать обставини справи, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» засноване відповідно до рішення Державного Комітету України по нафті і газу шляхом перетворення державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15 червня 1993р. № 210/93 та «Положення про порядок корпоратизації підприємств», затвердженого постановою КМУ від 5 липня 1993р. № 508.

Наказом «Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів» Фонд державного майна України прийняв рішення про приватизацію майна ВАТ «Вінницягаз» шляхом продажу акцій.

Після затвердження Плану розміщення акцій ВАТ «Вінницягаз» Фонд державного майна України створив комісію з продажу акцій ВАТ «Вінницягаз», яку зобов'язав провести пільговий продаж акцій Товариства згідно з планом розміщення акцій, що і було виконано.

При цьому, розмір державної частки підтверджено листами регіонального відділення Фонду державного майна України за №31-1/2-105 від 01.02.2006 р. та № 10-06/1120 від 07.05.2012 р.

Зокрема, в даному листі вказано, що «До статутного фонду Компанії ввійшов залишений у державній власності пакет акцій ВАТ «Вінницягаз» у кількості 2 447 132 акцій, що становлять 47,06 % статутного фонду товариства. Крім того, на спростування висновку експертизи по даному питанню, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При цьому, розмір державної частки підтверджено листами Фонду державного майна України за №31-1/2-105 від 01.02.2006 р. та № 10-06/1120 від 07.05.2012 р.

Зокрема, в даному листі вказано, що «До статутного фонду Компанії ввійшов залишений у державній власності пакет акцій ВАТ «Вінницягаз» у кількості 2 447 132 акцій, що становлять 47,06 % статутного фонду товариства. Власником цього пакету акцій є Держава в особі НАК «Нафтогаз України», 100% акцій якої належать державі в особі Мінпаливенерго». матеріали справи - том 2 стор. 62, том. 1 стор. 129 (акт перевірки).

Отже. ВАТ «Вінницягаз» є корпоратизованнм підприємством з державною часткою в розмірі 47,06%.

Зважаючи на викладене, в порушення ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 26.12.2002 року № 380 - IV зі змінами та доповненнями, п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, Позивач безпідставно не нараховував та не сплачував до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 2 квартал 2003 року в сумі 383,30 тис. грн.

Державна податкова інспекція у м. Вінниці (правонаступником якої є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державно податкової служби) листом від 25.07.2005 р № 18823/10/31/1-40 надіслала лист Державної податкової адміністрації України від 23.05.2005 р. № 10017/7/15-1117 «Щодо порядку розрахунку частини прибутку (доходу)». Зазначений лист посилається на статтю 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та відповідну постанову Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. № 50, якою затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, (надалі Порядок).

Відповідно до Порядку - господарські організації здійснюють відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік») та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 березня 2004 р. № 405 «Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році».

Згідно п.2 зазначеного Порядку відрахування частини прибутку (доходу) здійснюються:

- господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належить частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

П.З Порядку передбачено, що визначена відповідно до цих Порядку і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Таким чином, ВАТ «Вінницягаз» в порушення ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 р. № 1344-ІУ, п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР не нараховувало та не сплачувало до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 2 квартал 2004 року у сумі 185,51 тис.грн., за 4 квартал 2004 року у сумі 1 584,82 тис.грн., чим порушено п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004р.» , ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003р.».

Позивач у позовній заяві зазначає, що ВАТ «Вінницягаз» не повинно сплачувати частину прибутку (доходу), відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та відповідно до ст. 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», проте, самостійно нараховує та сплачує зазначену частину прибутку (доходу), про що свідчить платіжне доручення № 606 від 01.03.2005р.

Зокрема, в рядку призначення платежу зазначено - «Частина прибутку (доходу) господарських організацій у статутних фондах яких є частка, що вилуч. до держ. бюджету за 2004рік. Перераховано повністю в сумі 5 500грн.».

Також у скарзі до ДП1 у м. Вінниці ВАТ «Вінницягаз» зазначає, що дивіденди за результатами господарювання в 2004 році сума нарахованих дивідендів до Державного бюджету визначена достовірно».

При цьому підприємством допущено помилку, а саме: не взято до уваги те, що нарахування дивідендів потрібно здійснювати за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, а не за результатами року.

Факт самостійної сплати частини прибутку (доходу) за результатами діяльності за 2004 р. в сумі 5 550 грн. спростовує обгрунтування Позивача та висновок експертизи в частині нарахування частини прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка) та податку на прибуток (від суми дивідендів) в сумі 2 153 630 грн.

Стосовно податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці №0000392350/0 від 19.05.2006р. щодо заниження податку на додану вартість в сумі 10110500грн. та №0000692350/0 від 19.05.2006р. щодо зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 5780145 грн. та № 0000762350/1 в сумі 45грн.

Як свідчать обставини справи, основним порушенням при донарахуванні податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість виникло в результаті виключення зі складу податкового кредиту по факторинговим операціям на загальну суму - 91 994 628,36 грн., в т.ч. ПДВ - 15 332 438,06 грн.:

- за 2003 р. - 20 309 431,56 грн., в т.ч. ПДВ - 3 384 905,26 грн.;

- за 2004 р. - 65 324 476,8 грн., в т.ч. ПДВ - 10 887 412,8 грн.;

- за 2005 р. - 6 360 720 грн., в т.ч. ПДВ - 1 060 120 грн.

У позовній заяві ВАТ «Вінницягаз» постійно робить підміну понять, особливо при описанні операцій факторингу, а саме.

Позивач посилається на норми ст. 190 ЦК України, згідно якої - майном як особливим об'єктом вважається зокрема, окрема річ. Статтею 179 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Таким чином боргові зобов'язання являються рухомою річчю та відносяться до майна. А операції з відчуження майна є об'єктом оподаткування ПДВ.

Також ВАТ «Вінницягаз» у позові зазначає, що у відповідності з п. 1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - товари значені як матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

При цьому Позивач стверджує, що борг може відображатись як у грошовому зобов'язанні, так і у вчиненні певних дій, передачі певного виду товару тощо.

Проте, такі посилання не стосуються договору факторингу.

Так, згідно п. 1.10. Закону України «Про податок на додану вартість» факторинг -операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Разом з тим, Закон дає визначення договору факторингу, що це є операція з переуступки права вимоги боргу, але не зазначає, що слід розуміти під терміном «борг». Відповідно, для того, щоб це зрозуміти необхідно звернутись до спеціального законодавства, а саме до норм ЦК України, зокрема, ст.1078, яка дає вичерпне визначення предмету договору факторингу.

Так ВАТ «Вінницягаз» стверджує, що борг може виражатись як у грошовому зобов'язанні, так і у вчиненні певних дій, передачі певного товару тощо.

При цьому Позивач залишає поза увагою норми ст. 1078 ЦК України, відповідно до яких - предметом договору факторингу може бути лише грошова вимога, що ґрунтується на основному договорі клієнта, який пов'язаний з його підприємницькою діяльністю. Предметом договору факторингу може бути грошова вимога у валюті України або в іноземній валюті.

Також вказаною статтею визначено, що якщо із змісту договору немає можливості визначити, яку саме грошову вимогу відступлено клієнтом фактору, цей договір слід вважати неукладеним.

Також необхідно зазначити, що за своєю правовою природою інститут факторингу ґрунтується на відомій зобов'язальному праву заміні кредитора у зобов'язанні (рецесії). У зв'язку з цим відносини договору факторингу регулюються нормами як глави 73 ЦК України, так і зобов'язального права, що регулюють заміну кредитора у зобов'язанні. Останні застосовуються до договору факторингу в частині, що не суперечить нормам особливої частини ЦК та суті зобов'язань за договором факторингу. І хоча в деяких випадках норми, що регулюють договір факторингу, умовно використовують поняття «Продаж» (наприклад, ч.І ст. 1084 ЦК), норми глави 54 ЦК до договору факторингу не застосовуються.

Зазначені вимоги ЦК України щодо предмету договору факторингу повністю спростовують твердження Позивача, стосовно того, що передача права власності на боргове зобов'язання (яке виражається у сплаті грошей) за гроші є по своїй суті купівлею-продажем оборотних (фінансових активів).

Таким чином ВАТ «Вінницягаз» в обґрунтування своїх позовних вимог, посилаючись на норми законодавства, постійно застосовує «софізми». При цьому, розуміючи хибність таких обґрунтувань, зводить всі спірні питання до «конфлікту інтересів».

Проте, в даному випадку відсутнє неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків та контролюючих органів, а тому конфлікт інтересів не виникає.

Також Позивач посилається на норми ст.129 ЦК УРСР, згідно яких - валютними цінностями являються: іноземна валюта (банкноти, казначейські білети, монети); платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви та інші) і фондові цінності (акції, облігації та інші) в іноземній валюті; банківські платіжні документи в карбованцях (чеки та інші), які купуються за іноземну валюту з правом обернення їх в таку валюту; дорогоцінні метали -золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній і осмій) у будь-якому вигляді і стані та природні дорогоцінні камені в сирому і обробленому вигляді (алмази, брильянти, рубіни, ізумруди, сапфіри, а також перли), за винятком ювелірних та інших побутових виробів із цих металів і каменів, а також лому таких виробів, можуть бути предметом угод лише в порядку і межах, встановлених законодавством Союзу-РСР.

Зазначений ЦК УРСР втратив чинність, в зв'язку з прийняттям ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004р.

Також хибним є твердження ВАТ «Вінницягаз» про те, що Цивільний кодекс України в ст. 192 та 193 розмежовує поняття гроші (грошові кошти) і валютні цінності. ВАТ «Вінницягаз» вказує, що посилання податкового органу на Декрет КМ України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» є безпідставним.

Проаналізувавши доводи Позивача, викладені в позовній заяві, стосовно того, що передача права власності на боргове зобов'язання (яке виражається у сплаті грошей) за гроші є по своїй суті купівлею-продажем оборотних (фінансових) активів, суд дійшов про те, що ВАТ «Вінницягаз» свідомо ігнорує вимоги Законів України.

Для спростування таких тверджень слід звернутись до визначення поняття - «гроші» (грошові кошти), та «валютні цінності», які зазначені у ст.ст. 192-193 ЦК України. Коментар зазначених статей містить посилання на Декрет КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким визначено (звертаю увагу суду, на те, на який саме нормативно-правовий акт йде посилання), що валютними цінностями в Україні визнаються: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до п. 3.2.5 ЗУ «Про податок на додану вартість» - не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери і сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Що стосується віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, Позивач стверджує, що у факторингових операцій, вчинених ВАТ «Вінницягаз», об'єктом були боргові зобов'язання у вигляді грошових коштів - грошей.

ВАТ «Вінницягаз» стверджує, що об'єктом при проведенні факторингових операцій є оборотні (фінансові) активи, які не є цінними паперами, або деривативами, а ні валютними цінностями.

А згідно ДКМУ від 19.02.93р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» - валюта України, це валютні цінності.

Тому, згідно підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), - не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком, операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

В порушення підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, ВАТ «Вінницягаз» за договорами про проведення факторингової операції (уступки права вимоги) неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість.

При надходженні від боржника сум в якості погашення заборгованості за договорами про проведення факторингових операцій (уступки права вимоги) новий кредитор - ВАТ «Вінницягаз» - податкові зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувало, однак, при одержанні від кредитора права вимоги боргу (факторинг) , яке підтверджене актами прийому-передачі та податковими накладними) віднесло ПДВ до складу податкового кредиту по даним операціям.

Таким чином, ВАТ «Вінницягаз» при придбанні у кредиторів прав вимоги боргу неправомірно віднесло суми ПДВ, вказані у податкових накладних на загальну суму 15332438,06 грн., до складу податкового кредиту, надалі одержало грошові кошти як оплату боргу від боржника та векселі, але податкові зобов'язання не нарахувало, тому що відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР , із змінами та доповненнями, операції з торгівлі за грошові кошти та за цінні папери борговими зобов'язаннями не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР , із змінами та доповненнями, що діяв на момент здійснення операцій, «у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються».

Крім того, пунктом 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями зазначено, що «Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються».

Пунктом 1.8 статті 1 цього ж Закону визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку...

Враховуючи вищевикладене, при розрахунках векселями, які не погашені, у ВАТ «Віиницягаз» не було надмірної сплати податку на додану вартість.

Таким чином, ВАТ «Вінницягаз» в перевіряємому періоді порушило вимоги пункту 1.8 статті 1, пункту 4.8 статті 4, підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3, підпункту 7.4.2., пункту 7.4., статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів даної справи та пояснень відповідача позивачем застосовано наступну схему ухилення від сплати податку на додану вартість по ВАТ «Вінницягаз», в результаті чого у підприємства збільшився податковий кредит та зменшилась сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Між продавцем та покупцем було укладено договори на поставку і передачу у власність покупцеві товару, вказаного у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною договорів.

На виконання договору поставки та згідно актів приймання-передачі продавець поставив покупцю товар на загальну суму 76 872 872,82 грн., в т.ч. ПДВ - 12812145,47 грн.

Отже, за даними документами покупець отримав товар на суму 76 872 872,82 грн.

За отриманий товар покупець не розрахувався у термін зазначений в договорі поставки.

Тому, після укладення зазначеного договору, було укладено договори про проведення факторингових операцій (уступки права вимоги боргу) між продавцем-кредитором, покупцем-боржником та ВАТ «Вінницягаз».

За цим договором кредитор відступив ВАТ «Вінницягаз» (новому кредитору) право вимоги боргу покупця в загальній сумі 76 872 872,82 грн. За відступлене право вимоги новий кредитор зобов'язується перерахувати компенсацію на поточний рахунок кредитора в сумі 76 662 190,29 грн. та ПДВ 15 332 438,06 грн., разом - 91 994 628,35 грн.

При передачі боргу ВАТ «Вінницягаз» (новому кредитору), що засвідчує акт прийому-передачі документів боржника кредитор виписує податкові накладні на право вимоги боргу (факторинг), суми ПДВ по яких відображені в складі податкового кредиту ВАТ «Вінницягаз».

ВАТ «Вінницягаз» за отримане право вимоги боргу (факторинг) перерахувало кредитору кошти через розрахунковий рахунок на загальну суму 45 589 403,95грн.

Згідно додаткових угод змінено умови оплати по договорах про проведення факторингових операцій (уступки права вимоги боргу) розрахунку коштами на вексельні розрахунки.

Тому, згідно актів прийому-передачі векселів, ВАТ «Вінницягаз» передає кредитору векселі власної емісії на загальну суму 27 688 130,8 грн.

Після укладання договорів з переуступки права вимоги боргу (факторингу) боржник сплачує новому кредитору ВАТ «Вінницягаз» за товар, отриманий в кредитора, грошові кошти в сумі 36 482 724,2 грн. та передає векселі власної емісії в сумі 29 005 152,3 грн.

Таким чином, Кредитором було відвантажено товарів на загальну суму 76 872 872,82грн., в т. ч. ПДВ - 12 812 145,47грн., а ВАТ «Вінницягаз» повинно сплатити компенсації за відступлене право вимоги боргу на загальну суму 91 994 628,35грн., в т ч. ПДВ - 15 332 438,06грн., тоді як боржник повинен погасити борг в сумі 76 872 872,82грн, без ПДВ.

Станом на 01.07.05 р. рахується кредиторська заборгованість по даних операціях між ВАТ «Вінницягаз» і кредитором в сумі 19 317 093,6 грн. та між ВАТ «Вінницягаз» і боржниками дебіторська заборгованість в сумі 11 384 996,32 грн.

При цьому, при надходженні від боржника сум в якості погашення заборгованості за договорами про проведення факторингових операцій (уступки права вимоги) новий кредитор - ВАТ «Вінницягаз» податкові зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувало, однак при одержанні від кредитора права вимоги боргу (факторинг) , яке підтверджене актами прийому-передачі та податковими накладними) віднесло ПДВ до складу податкового кредиту по даним операціям.

Отже, при відсутності податкових зобов'язань у ВАТ «Вінницягаз» відображений податковий кредит в сумі 15 332 438,6 грн. (Дані операції факторингу (право переуступки боргу), більш детально описано в акті документальної перевірки на ст. 53-68).

Таким чином, Позивачем в перевіряємому періоді порушено вимоги п.1.8 ст.1, п.4.8 ст. 4, пп.3.2.5 п.3.2 ст. З, п.п.7.4.2., п.7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

По податкових повідомленнях-рішеннях прийнятих за результатами розгляду Другої повторної скарги, згідно рішення від 06 грудня 2006 року за № 13754/6725-0115 Державної податкової адміністрації України.

Згідно вказаного Рішення - застосовано штрафні санкції по податку на прибуток відповідно до п.п. 17.1.3 і 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181;

- застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість та по відрахуванню частини прибутку (доходу), що сплачується до загального фонду Державного бюджету України відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 1 7 Закону № 2181., а саме:

- №1003142350/3 по податку на додану вартість на суму 5 093 628грн.,

- № 1003152350/3 загальна сума зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ суму 2 890 095 грн.,

- №1003162350/3 частина прибутку (доходу) господарських організацій у статутних фондах яких є державна частка на суму 10 76 815грн.

- №1003132350/3 податку на прибуток на суму 11 808 438грн.

Щодо застосування штрафних санкцій суд дійшов наступних висновків .

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 р. по справі № 10/176-05 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Вінницягаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Відповідно до п.4 ст.12 Закону України від 14.05.1992р № 2343-ХП «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», із змінами та доповненнями, - протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошовий зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Ці положення застосовуються у контексті зі статтею 1 даного Закону, де наведено визначення поняття мораторію. Таким чином враховуючи вищевикладене, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з частиною 1 статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків ї зборів (обов'язкових, платежів), які, виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення на виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів, виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Наведені положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не є такими, що припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань по податку на додану вартість, по податку на прибуток та по частині прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка) настав у ВАТ „Вінницягаз" після 09.11.2005 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.

Таким чином дії податкового органу щодо застосування штрафних фінансових санкцій в період дії мораторію грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного Акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (ідентифікаційний код 03338649) 21012, Вінницька область м. Вінниця, провулок Щорса, 24 на користь Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, (реєстраційний рахунок № 31255272210579 в ГУ ДКСУ в м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 02883096) 48935,40 грн. вартості експертних послуг.

Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено та підписано 17.05.2012 р.

Головуючий суддя Балтак О.О.

суддя Банасько О.О

суддя Кожухар М.С.

Попередній документ

24156800

Наступний документ

24156802

Інформація про рішення:

№ рішення:	24156801
№ справи:	15/46-07
Дата рішення:	14.05.2012
Дата публікації:	24.05.2012
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Вінницької області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Спір про визнання акта недійсним, документ, що оспорюється, видано:; Держ.податковою адміністрацією або її територіальним органом